Самоорганізація як шлях до себе, а не до ефективності
Ми часто прагнемо стати кращими версіями себе. Але за цим «кращим» - чи завжди стоїть «своє»?
Шукаючи чужі способи організації чи підходу до якоїсь частини життя, ти ніби виписуєш відповіді до математичних задач із кінця підручника - перевіряєш правильність, але сам ще не вмієш мислити і рахувати. У процесі самоорганізації важливе не те, наскільки чітко ти слідуєш системі й скільки зможеш зробити з "чистою" головою. Це капіталістичний підхід, у якому ти стаєш машиною для виготовлення продукту, що саморегулюється для кращої продуктивності: більше, швидше, якісніше. Типу - тепер ти суперорганізований назва_посади і зможеш виконувати більше роботи за меншу кількість часу.
Можливо, комусь таке підходить. Але мене це лякає. Це ніби людина визнає себе функціональним елементом системи, яку вона ж поставила вище за власну природу, за саме життя.
Натомість самоорганізація - це процес самопізнання. Це пізнання себе, людини взагалі, і світу, в якому ти живеш. Це про розуміння течії свого життя, його мети, або хоча б принципу, який тобою керує. Про те, що для тебе важливо. Ти можеш сформувати ставлення до різних частин свого життєвиявлення, зрозуміти, що хочеш підтримувати, що - просто враховувати, а що - обережно тримати під контролем, або навчитися розуміти джерела його деструктивності. Також - усвідомити свою позицію серед інших людей, і як ти хочеш себе проявляти у цьому спільному соціальному потоці.
Читаючи літературу з саморозвитку, навчаючись у мудрих, важливо розуміти ідейний контекст, у якому вони творили. Тоді відкривається ціль їхньої творчості, щирість і спосіб викладу. Тоді зрозуміла мета.
І коли згадуєш про сучасну літературу - в умовах капіталізму на піку - іноді читати просто не хочеться. Все - під один шаблон, все - як засіб заробітку перед усім важливим. Не все, але однозначно багато.
Я не про те, щоб відмовитись від практичності чи структури. Але хочеться, щоб у всіх цих таблицях, планерах, діджитал-системах ми не втрачали себе - справжніх, живих, суперечливих, але щирих.
Бо організованість - це не коли все по поличках.
Це коли є простір для дихання.
