***
У тиші густій, невимовно болючій
Сповзаєш по стінам краплинами бруду
Ти плачеш, кричиш, та не будеш почута
Ти будеш покинута, будеш забута
Це життя забирає життя
Ці слова забирають слова
Ця напруга вичавлює мозок
Ти ховаєш під ковдру забуті надії
Проклинаєш дитинство, якого не було
Ти скиглиш, ти виєш, мов пес на дорозі
Й не можеш забути, так важко забути
Смоляні сльози збігають обличчям
Спікаючи шкіру до м’яса
Бридкі черви доїдають твою свідомість
Це існування доводить до сказу
Це життя забирає життя
Ці слова забирають слова
Ця напруга вичавлює мозок
7-9.09.07 – 29.11.07
