Надихай же,
спокуси поглядом ароматів
тих листів осінніх, які тримали — в обіймах вікна серденька.
Роздягни душу, щоб, як дитя, щоденно ніяковів,
нехай я напишу для тебе з сотень романів,
де кожен — з твердим перекладом.
Жовтизна прийшла, і я радію,
не знаючи, коли настане це диво.
Любов розтане під гірськими дорогами, а млини й пасовища вдихнуть пахощі майбутнього, що були поверхами зведені, в очікуванні поглядів, на світлі вітрини.
Прохання про залишок, втіху з рідним плечем, імпонує та свідчить про тривогу, - катастрофою, що трапилася незадовго до " найкращих " канікулів, в проміжку озера, забутого тінню зими.
Супровід під лихо, - передає пахощі, ніжні, щирі, дбаливо мрійливі. Поринають у світ, поринувши руки до земної пустелі, за столиком емоцій. Які звабливо опустить очі, щоб не заплакати під шум.
