Він стоїть серед пустки і тиші, він нечутно ходить примарою,
Ніби всі пелюстки облетіли, ніби місяць сховався за хмарою.
Тихо ходить зчужілим будинком, помічаючи власні речі,
І дивуючись артефактам – небезпечним і недоречним.
Бачить зібгану мертву постіль, бачить зайву зубну щітку,
І забуту її косметику, й інші речі, що вийшли з ужитку.
В холодильнику – дивні продукти, на столі – недопите вино.
Ще вночі недоладно кохались і навіщось дивились кіно.
Не згадають акторів і назву, і байдужим здавався сюжет.
Ніч густішала й застигала, ніби пісні останній куплет.
І словам його більше не вірила, і мовчала вона ображено,
І зустрілись два погляди злякано, не впізнавши свої відображення.
Це була романтична комедія – сміх і милі пустощі в ліжку,
І, звичайно, сердечні трагедії, і щемливі музичні доріжки.
І кохання вдавали вправно, тільки фільм провалився в прокаті…
Режисер налажав зі сценарієм.
А актори не винуваті…
