Світліше і тепліше сонця?
Ти сталіша, чарівніша цих всіх дум.
Весняний цвіт знайде жарінь спросоння,
І літня мить майне крізь шум.
Та мить піде шляхами грому й болю,
А ти підеш у всій красі —
Крізь темряву та скали долі,
Щасливих зір освітиш всі путі.
Вночі, шукаючи я спокій зроду,
Очима серця у мглі суцільній
Знайду я тінь, на самоцвіт похожу —
Ця тінь тобі належить, милій.
Аж доки дишуть люди, палять зорі,
Доки серцем рвусь я на свободу,
Доки жахи ховаються у ковдрі,
Ти житимеш в словах моїх до скону.
Бо ти, ти музика, чому ж тоді
Тремтіння у руках твоїх як арфа?
Бо ти, ти світ очей, чому ж тоді
Так сліпиш, наче сонця барва?
