Серіал “Чарівники” з самого початку позиціонувався як похмура версія жанру чарівних шкіл. Відомий кожному сюжет про обраних та обдарованих здатністю до чарів людей, що потрапляють до чарівної школи, яка є прихованою для звичайних людей, зобразили навиворіт. Чари - не весела пригода, що виділяє героя серед сірої маси, а небезпечна стихія. Чарівний учбовий заклад - не загадкове місце з казковими пригодами та милими магічними тваринками, а місце, де чарівників навчають стримувати небезпеку. Чарівники - не учні, що від народження наділені талантом, а ті, кого зручно навчати. Ті ж, хто має здібності, але не підходить, не допускаються до навчання.
Наратив не доброї казки супруводжує увесь серіал атмосферою похмурості, напруги та очікування лихого. Тож зовсім не дивно, що й феї у цьому серіалі зовсім не такі, якими їх малюють у дитячих книжках.
З народом фейрі глядач вперше стикається у другому сезоні. Одна з героїнь укладає угоду з фейрі в обмін на первістка свого друга. З цього моменту фейрі поступово починають відігравати більш значну роль у сюжеті, аж поки не стають головною лихою силою третього сезону.
У кращих традиціях казок про фейрі вони маніпулюють, обманюють та використовують будь-які угоди на свою користь. Домовляючись із фейрі неможливо отрмати хороший фінал - будь-яке бажання обернеться ще більшою бідою. Угода про порятунок світу в обмін на немовля призводить до того, що фейрі нападають на чарівне королівство, а дитина стає їхнім шпигуном.
Найяскравішою з них закономірно є Королева фей. Холодна та відсторонена, таємнича та чарівна, жорстока та неземна.
Вона є антагоністом, але не для своїх підданих. Королева фей віддана своєму народові, захищає його та діє і його інтересах. Вона готова пожертвувати собою заради безпеки усіх фейрі та укладати угоди, які посилять їхні позиції.
Серіал грамотно використовує кольорову композицію та побудову кадрів, щоб створити таємничу атмосферу, що супруводжує кожну появу фейрі. Елементи фільмів жахів, напівтемрява, витонченість та плавність рухів самих фейрі. У кожному кадрі відчувається моторошна магія цього народу. Їхній одяг мов зітканий з павутиння, шкіра бліда, а манери - потойбічні. Майже завжди їх супруводжує місячне сяйво або тьмяний вогонь смолоскипів у темряві.
Серіал на повну використовує лячний потенціал фейрі. Вони красиві, сповнені грації, але моторошні та лихі. Вони не позбавлені доблесті, але егоїстичні та підступні. Ідеальна казкова загроза - істоти, що є небезпечними та загрозливими для головних героїв, й їхня моторошність підсилюється тим, що вони не зацікавлені у людстві як такому, а використовують контакт з людьми задля досягнення власного благополуччя.
Образ фейрі у “Чарівниках” є безперечно цікавим. Це один з хороших прикладів того, як старий фольклор використовується для гнітючої атмосфери та страхітливості. Таке собі повернення до коріння, воскресіння традиційних мотивів про зустріч людини з потойбічним. А у наші часи люди дуже часто забувають, що первісно фейрі - це не барвисті феї, що сплять у квітках, та не осяйні лісові лицарі на боці добра, а уособлення людського страху перед неконтрольованістю та незбагненністю природи.
Можливо, поступово ця тенденція у масовій культурі підсилюватиметься. 19 сторіччя було періодом фантазій та, так би мовити, насаджування гуманізму тому, що раніше лякало людей. Саме тоді почалась популяризація образу фей як добрих, наївних та навіть беззахисних духів (великий вклад у це зробив сам Конан Дойл). 20 сторіяя промайнуло під впливом Толкіна та його “високого фентезі” з благородними ельфами, що підтрмують баланс світу. 21 сторіччя ж тяжіє до переосмислення масової культури та руйнування стереотипів. Може, саме зараз настав час для фейрі повернутися до свого традиційного образу у людській уяві.
