Якими ви уявляєте собі так звані Темні віки? Може вам згадуються звитяжні лицарі у осяйних обладунках, веселі та безстрашні блазні у вигадливих костюмах, мандрівні театри з майстерними пересувними декораціями та легенди про замки, драконів та принцес? Хоча скоріше - інквізиційні процеси над відьмами, виливання помиїв з вікон прямо на міську бруківку та епідемія чуми, чи не так?
Науково-популярна праця Стефанії Демчук розвінчує усталені, але не правдиві стереотипи про Середньовіччя як часи неуцтва, занепаду науки та мистецтва, а також безвиході й безпорадності людства проти хвороб. Вона пояснює витоки цих міфів та змальовує Середні віки такими, якими вони були насправді для своїх сучасників - не темними, не занепалими, не втраченими, а новітніми й буденними як для людини, що їх проживала.
Гадаю, не буде великим одкровенням думка, що очевидці певної епохи не вважають себе належними до неї. Кожна людина завжди живе у сучасності, яка для неї є часами новими, майбутнім порівняно з усіма попередніми поколіннями. Кожна конкретна людина у будь-який час завжди живе у період нових відкриттів, надбань та прогресу. І майже завжди люди не мають бажання залишати детальний опис буденних занять, явищ та дій, оскільки вони є очевидними як для них особисто, так і для всього оточення. Саме тому згодом з’являються вигадки про те, що корсети душили та травмували жінок, адже жінкам, які дійсно носили корсети кожного дня, й на думку не спадало детально описати, як саме вони їх шнурують - втім, історики та реконструктори теж непогано справляються з розвінчуванням міфів. Так само дослідники відновлюють й побут раніших часів і зараз історикам доволі добре відомо, як виглядало життя пересічної людини в Середньовіччі.
Ось саме про це буденне, монотонне й таке нецікаве для сучасників тієї доби життя розповідає в своїй книзі Стефанія Демчук. Що вони їли та як готували ці страви, як вдягалися та прали одяг, як дотримувались особистої гігієни, чому навчалися та як розважалися. Не оминає увагою авторка й науку, медицину, мистецтво. Торкається вона й прозаїчних у моменті, але таких романтизованих явищ, як кохання, шлюб, виховання дітей та смерть, традиції та свята, ритуали, вірування.
Стефанія Демчук пояснює, який взаємозв’язок був між медициною, алхімією та астрологією, чому деякі наукові методи використовувались ще з часів Античності та чи справді медицина радше вбивала, ніж лікувала. Розповідає вона й про роль жінок у розвитку науки, освіти, ведення домогосподарства, медицини та мистецтв.
Окрему увагу вона приділяє навіть тому, щоб пояснити, чому та коли саме цей період історії виокремили та почали називати Темними віками. Спойлер - це сталося через упередження наступних поколінь до минулого, яке вони, як завше, вважали відсталим порівняно зі своїм часом.
Як на мене, то вийшло дуже компактне, структуроване, лаконічне й водночас вичерпне джерело базових знань про ту епоху. Корисно для того, щоб мати загальне уявлення. Особливо корисно було б для письменників, що планують написати історію в середньовічному оточенні. Книга написана цікавою, веселою, доступною мовою. Без надміру посилань на історичні джерела (які, звісно, присутні та пойменовані) авторка доступно пояснює кожен етап життя Середньовічної людини від самого народження й до смерті, від простого селянина до найшляхетніших членів суспільства. Цю книгу буде легко та пізнавально прочитати як дитині, так і дорослій людини, щоб розширити кругозір та отримати історично достовірне уявлення про Середньовіччя. Приємним бонусом є те, що ілюстраціями слугують картини та ілюстрації з Середньовічних джерел, отже під час читання можна отримати й естетичну насолоду.
