Частина ШОСТА. Моя наступна витівка для Емми. Глава ПЕРША.
Я лежав на своєму ліжкові,яке ми ще називали койкою.Лежав на лівому боці,лицем до стіни і спиною до хлопців.Хлопці сиділи за столиком і грали в Доміно.Мені хотілось поскоріш забути цю дівчину.Дрімота повільно огортала мене.Та все ще чулось як хтось постукав у двері нашого кубрика.Хтось з наших відчинив і вийшов на палубу.Потім зайшов назад у кубрик,підійшов до мене,смикнув за мою руку і сказав-Володя,там до тебе прийшов один із цих чотирьох... Я зіскочив із другого поверху ліжка і вийшов на палубу.Біля дверей стояв один англієц з компанії Емми. Він тут же мене запитав:
-Ви б не відвели для мене кілька хвилин вашого часу? -Секунду,відповів я і зайшов назад у кубрик щоб одягти бушлат,бо на палубі вже похолодало.Хлопці мене обступили і говорили що теж ідуть зі мною.Я відповів що англієць прийшов один тому не треба! Коли я вернувся до англійця і запитуючим поглядом глянув на нього,він мовчки простягнув свою руку вперед,в напрямку палуби,запрошуючи мене пройтись.Костюм його був дійсно з дорогого матеріалу,на той час.Сам він високого росту,худорлявий,приємної зовнішності. -Ви сьогодні поступили вульгарно-почав він.
-Ви принизили честь не тільки мою,але й моєї нареченої.Якщо ми б з вами були не на кораблі,а на суші,то будьте певні,я б поступив зовсім по-іншому.Та враховуючи що ми посередині Атлантичного океану,на бляшанці,яка вміщає майже 3000 людей і відповідальність за них несе вся команда екіпажу,включно з вами, то я вирішив поступити по-джентельменськи і не вдаватись до крайніх мір.Та вважаю своїм обов'язком попередити вас,що у повторному випадку вашої не обдуманості,тривіальності,у вас можуть бути і неодмінно будуть наслідки,масштаб яких ви не уявляєте.І прошу вас-він зупинився і подивився у мої очі,але не зі злобою,а майже з жалем:
-Прошу вас,максимально серйозно віднесіться до моїх слів,я людина яка не повторює одне і теж двічі.Спокійної ночі.
Англієць навіть ледь вклонився і пішов,не дочекавшись будь-якої моєї відповіді.
Повертаючись назад,у кубрик,я замітив громилу,він стояв в не помітному місці,на всяк випадок,як можна було догадатись.Ця розмова з нареченим Емми лишній раз доказала мені що цю Емму треба забути.До того ж,з одного боку я розумію цього англійця і треба сказати відверто,говорив він досить переконуюче. Том-так звали нашого повара.Усі знали хвалька Тома,не проходило і трьох днів щоб він не вигадав якусь історію.Зранку Том снідав з нами і тут видавав свої розповіді.Хлопці знали,що коли відверто розсміятись зі слів повара,то він образиться і може до кінця плавання не розказати жодної їсторії.А історії його були дійсно цікавими,тому всі слухали і стримувались щоб не видати сміху.Часто Том,уже сам оп'янілий від своїх розповідей не звертав уваги на часті,маленькі стони,кашлі,пчихи,які ледь стримуючи сміх,виривались у матросів. Недавно Том розповідав як зненацька, на кухню, увірвались чотири француженки з криками:
-Де цей повар? Де цей повар?
Том зрозумів що це про нього і почав прислухатись -Покажіть нам його,ми хочемо хоч раз в житті глянути на такого повара!-вигукували француженки.
Так як він,Том,по його ж словах "Не шукає людської слави і не є рабом популярності",то довелось йому,від надокучливих француженок скромно сховатись під столом.
Француженки довго шукали Тома,так що аж втомились і тоді почали просити,просити щоб Том нарешті змилосердився над ними.Та коли це не дало результату,то дами почали навіть погрожувати,що не підуть з кухні поки хоч краєчком ока не побачать такого повара! Коли ні пошук,ні погрози не спрацювали,француженки як і всі дами сіли тай заплакали.Тут Тому уже прийшлось вилазити з-під столу.Чотири француженки,бачачи як Том поволі вилазить з під столу,тут же його обкружили і вмовляли,благали, щоб він їм розкрив рецепт його фірмового,неповторного-Jambon-beurre (Жамбон-буррі).Вони обіцяли йому вічну дружбу і відданість,запевняли що готові на будь-яку самопожертву і практично на все(на словах "практично на все" Том поставив особливий наголос) лиш би отримати рецепт-Jambon-beurre.Так як він,Том,мав багато роботи і йому треба було пошвидше позбутись надоїдливих фанаток,Том швидко написав і дав їм рецепт,його фірмового,неповторного-Jambon-beurre.Францужанки тут же почали хлопати в долоні,підстрибувати і Том,ще ніколи не бачив жінок такими щасливими.Тоді до нього прийшла ідея,що насправді,зробити жінку щасливою можливо! Та підсилу це тільки поварам! Чотири францужанки почали наспівувати якийсь веселий старовинний французький романс і уже взяли себе за руки щоб завертітись у танці,але Том,чемно попросив дам покинути кухню так як у нього багато роботи. Це була попередня історія Тома і всі ми хотіли почути щось нове.
-Як справи на кухні,Томе?-спитав один із матросів.
Та нічо нового хлопці-почав говорити Том.Хіба що наказав своєму помічнику,після цього випадку з француженками,щоб двері на кухню були завжди замкнені.Я так і думав-продовжував Том, що помічник забуде замкнути двері.Бачу що через не замкнені двері на кухню вривається чотири англійці з вигуками:
-Де він? Де він? Де цей...
На слові "цей" Том запнувся,як запинається людина яка підбирає те слово,яке тільки одне-єдине може виразити усю суть сказаного:
-Де цей геній?-продовжив Том.
-Я ж не шукаю людської слави,не раб популярності,тому довелось сховатись в одній темній кімнатці за шторкою.
-Томе? Томе? Викрикували англійці ходячи по кухні.Тут вони добрались до темної кімнатки в якій за шторкою сховався Том.
-Томе! Друже! Друзяко! Дружище! Спаси! Не погуби не винну душу! Я знаю ти десь тут і чуєш мене-з розпачем кричав англієць.
-Слухай Томе мою історію.Завтра у моєї нареченої,Емми, День Народження,їй виповнюється вісімнадцять.Я спитав,кохана,що тобі подарувати? Кажи моя радість,не стидайся,все куплю-золото,діаманти.
-Не потрібно мені нічого-відповіла красуня.Але я чула що десь тут на кораблі є повар,який пече не переваршені,незабутні торти.Такі торти що й сам Єлизавета не коштувала. (Єлизавета II-королева Великобританії,в період з 1953-2022рр.)
-Якщо до мого повноліття, до четвертої години вечора ти не принесеш мені хоча б шматочок цього торта,то значить ти мене не любиш,ніколи не любив і тому я за себе не ручаюсь,так що можу навіть викинутись за борт у море.
Тут Том почувши таку розповідь аж просльозився і відкриваючу шторку,вигукнув:
-Хутчіш біжіть до нещасної,поки вона ще не зробила собі шкоди.Запевніть її що не шматочок,а цілий торт я спечу для неї і навіть може щей мій фірмовий,неповторний-Jambon-beurre.
Ощасливлений англієць кинув на стіл пачку долларів,такої суми що Тому в людних місцях і говорити старшно,яку саме суму він отримав за додаткове замовлення.Англійці з радості,як навіжені почали кричати,свистіти а один громило взяв нареченого на руки і уже збирався підкидувати догори,але Том попросив їх покинути кухню так як у нього ще багато роботи.
Подобається
Коментувати
Надіслати
Поширити
