Один з найпродуктивніших авторів останніх років Тейлор Шеридан приготував нову довготривалу гумку-антологію про американські спецоперації. Перша частина отримала сильне промо, купу зіркових акторів на постері та мала б стати цьогорічним флагманом для Парамаунт. Однак не все так круто.
За сюжетом, нам розповідають про таємний відділ спецоперацій. За програмою, куратор відбирає декількох жінок, які поступово занурюються у якусь родину, спільноту чи банду. Вони мають забути про своє реальне життя та стати іншою особистістю. Як тільки вони отримають змогу дістатися цілі - відбувається ліквідація. Керівництву операції неважливо чи вибереться Левиця після того, як зробить роботи чи ні.
Перші два епізоди стартують дуже потужно. Тут є усі складові частини успішного початку, однак далі серіал буквально починає перетворюватися з бойовика на драму. І це поєднання виходить грубим та не правдивим. Історії героїв віриш, але не хочеться на них дивитися, бо вас зібрали тут не для того. Тейлор Шеридан намагається зліпити якийсь новий жанр, однак замість міцного бойовика та історії про спецназ, глядачі половину серіалу дивляться "Кохана, ми вбиваємо дітей".
Одразу попереджаю, що Морган Фріман тут з'являється в одній сцені, яку майже повністю показали раніше у трейлерах. Ніколь Кідман, після десятка своїх операцій, просто ходить з кам'яним обличчям по кімнатах та намагається стати Френком Андервудом.
Не думав що колись буду хотіти більше екшену у серіалі, але це саме той випадок. Всі вісім епізодів глядача наче тримають на голодному пайку, аби у фіналі він отримав усе що хоче, але очікування вже настільки завищуються, що будь-яка кульмінація не стане втіхою. Автори просто перегріли серіал.
Не можна сказати, що це провал. Однак й успішним назвати його важко. Купа зірок тут абсолютно не потрібна, а от одна з головних героїнь свою роботу повністю провалила. Тож якщо у вас є час та бажання дивитися картину після усього прочитаного, то приємного перегляду.
