Якщо я починаю якусь нову справу, то коли я повинен добитися успіху? Правильно! Одразу ж!
Дуже приємно бачити перші прочитання та підписки. Трохи дивне відчуття, тому що в мене вже цього всього є набагато більше на різних платформах. В сотні раз більше. Але тут люди підписуються і читають чисто мій бубньож, а для мене дуже важливо показати собі приклад, що люди готові приймати мене такого, який я є(як і будь-яку людину, думаю сперечатися ніхто не буде).
По темі
Є така в мене проблема, я дуже сильно хочу швидкого успіху і якщо якась справа займає багато часу, або потребує багато сил, то я її кидаю. А ще, якщо щось не виходить, то все, можна забути про справу. Це, звичайно, абсурд. Ніщо не дається швидко. Життя перетворюється в таку студентську гру в казино. Може не багатьом знайомі такі ситуації, тому поясню: студенти завжди грають на мізерні суми, бо грошей мало, тому закидають мінімалку і крутять, і по часу це виходить там 10-15 хвилин, не більше. От і в житті хочеться внести відносно маленьку плату за щось і спіймати шанс збагатитися(мова йде не обов’язково про гроші). Така от історія. Думаю багатьом це знайомо. Не впевнений, що тут допомагає щось окрім прямого відлову себе на таких бажаннях(думках) і адекватизації власне цих думок. Якщо у вас була схожа ситуація і ви переросли її, то порадьте щось, або розкажіть свою ситуацію. Це, мабуть, мова йде про звичайний інфантилізм(?). Дивно те, що я давно зрозумів про свій інфантилізм(чи інфантильність, не знаю, чи є різниця), але не роблю з цим нічого. Ну це і зрозуміло, для цього потрібно робити доволі серйозні дії. А якщо накласти ще сюди перфекціонізм і бажання зробити це за кілька днів ідеально, то просто без варіантів. Клубок змій просто. Радісно, що проблеми досить маленькі і не руйнівні. За це дякую життю.
Кінець теми
Якось в голові вона здавалася більшою, але сьогодні мені немає що додати, потрібно буде подумати про це. Сьогодні думав, в мене таке буває інколи, і зрозумів, що я отримую більше кайфу після дня програмування, ніж після дня дій спрямованих на розвиток чогось аля блогерського(якщо це не стосується щоденника в друкарні, поки що кайф, ну а хто ж не любить про себе порозповідати).
Один фідбек - одна моя посмішка, тому не скупіться. Ще радісно від того, що я відпускаю у світ текст без якогось висновку, прикрас і всього іншого притаманного мені. Це може виглядати зі сторони навіть смішно, але для мене видавати щось не ідеальне і розповідати про себе без прикрас - досягнення.
