Час.

Час найцінніше що є в цьому світі,

‎Влада у часу не має межі.

‎Він керує минулим й майбутнім,

‎Кожна мить ,це секунди в житті.

‎Завжди йде він вперед безупинно,

‎І життя твоє разом із ним.

‎Відмотати його вже не вийде,

‎Та й на паузі час не стоїть.

‎Так життя йде немов доганялки,

‎Ти біжиш,а час тихо іде.

‎Ну а потім міняєтесь місцем,

‎Ти ідеш, а час спрінтер уже.

‎Час безцінний,дорожче каратів,

‎Жодні гроші не рівня йому.

‎Ми життя проживаємо бідно,

‎Не збагнувши про цінність часу.

‎Так проживши заради роботи,

‎Грошей,гаджетів,решти майна.

‎Ми збагнем це було не потрібне,

‎Ми на це проміняли життя.

‎І сидиш у кімнаті старенький,

‎Час спливає і банк на нулі.

‎В голові лиш короткі моменти,

‎Теплі спогади як копійки.

‎Верещак Сергій.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Сергей Верещако
Сергей Верещако@NhyfoDfxVugNu-B

4Прочитань
1Автори
0Читачі
На Друкарні з 2 вересня

Більше від автора

  • Моє село

    ‎Біля кордону,між лісів зелених,

    Теми цього довгочиту:

    Село

Вам також сподобається

  • Вже час

    Можна поцілувати ваші вуста?

    Теми цього довгочиту:

    Час
  • Куди спішити?

    Найважче знову почати. Ні, не так – змінюю розмір шрифту із 14 на 12, «комфортний», і продовжую писати. Про що хочу розповісти? Про втому. Десь далеко грівся очерет у пастельних відтінках залитої місяцем озерної води. Відьми літали над лісом. Сходила зима…

    Теми цього довгочиту:

    Есе

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Вже час

    Можна поцілувати ваші вуста?

    Теми цього довгочиту:

    Час
  • Куди спішити?

    Найважче знову почати. Ні, не так – змінюю розмір шрифту із 14 на 12, «комфортний», і продовжую писати. Про що хочу розповісти? Про втому. Десь далеко грівся очерет у пастельних відтінках залитої місяцем озерної води. Відьми літали над лісом. Сходила зима…

    Теми цього довгочиту:

    Есе