Побачив тікток однієї українки, яка працює в американському університеті. Подавалася на різні гранти й соціальні програми, і постійно заповнювала анкети, де її наполегливо питали: «Якого ви кольору?». Вона формально відповідала — «біла». А потім замислилася.
Хто, власне, такі «білі»? У західному контексті — це ті, хто мали привілейоване становище, експлуатували інших. Ті, у кого були раби. Але ж українці самі були колонізованим народом. У цьому сенсі — ми швидше «чорні», ніж «білі».
До речі, в історії США ірландців та італійців також свого часу вважали «неграми» — бо вони були такими ж бідними, як і афроамериканці.
Це могло би звучати як анекдот: «українці — негри». Але насправді в американській системі це має юридичні та фінансові наслідки. Якщо ми — "чорні", то хто ж тоді "білі"? Хто нас експлуатував?
Очевидно, що наших предків продавали в рабство у Візантію, Італію. Потім — монополія Російської імперії, згодом — совєтський союз. Але от, скажімо, Туреччина не заявляє на весь світ, що вона — правонаступниця Візантії, хоча нині в неї є певний поворот до османської спадщини.
А росія відкрито каже, що вона — правонаступниця союзу. І святкує своє «побєдобєсіє». До речі, це наша помилка — ми не пояснюємо світові, чому росія святкує 9 травня, а не 8-го, як увесь цивілізований світ. Щоб не згадувати, як СРСР разом із Гітлером ділив Польщу.
А якщо вони — правонаступники, то мають нести й відповідальність. Репарації — за Голодомори, депортації, політичні репресії. За все.
Вони, звісно, почнуть розповідати, що це «комуністи» були винні. Добре, тоді засудіть комуністів і проведіть декомунізацію. Має бути закон, який на державному рівні визнає злочини комуністичного режиму.
Чому Росія досі розповідає про своє "вєлічіє"? Бо ми їй дозволяємо. Але мають бути конкретні юридичні та фінансові наслідки. І цей тиск може йти не лише від нас — а й від Грузії, Литви, Польщі, Чечні… Хіба ми одні були «неграми»?
