В минулому довгочиті я розповіла про помилки, які ви робите в японських іменах/словах бо перекладаєте їх з англійської а не з японської (мови походження), а тут ми поговоримо про
помилки в японських словах, які ви тягните з російської мови (😒).
Поліванівшіна. Термін «поліванівшіна» утворився від призвища поліванова, що створив японсько-російську систему транслітерації (створена 100+ років назад, вона одна єдина у росіян і її всі там гейтять лол) і позначає помилки, що люди тягнуть з російської мови в українську. Через те, що люди раніше були частиною росфандому, вони, перейшовши на українську, продовжують говорити деякі імена/назви так, як раніше, хоча українською це буде по-іншому.
«с» замість «ш»
російське “сікання” «сі/ся/сю/сьо» українською записуватиметься як «ші/шя/шю/шьо» (думаю, мало хто так пише, але всеж)
(Шінджі, Шінто шінобі, Шюн, шьонен)
«т» замість «ч»
Так, дехто все ще вживає такі варіанти як «ті/тя/тю/тьо» (і вважає це правильним, криндж), а українською це буде «чі/чя/чю/чьо» (мочі, чюнін, Чюя)
«дз» замість «дж»
У росіян, певне, якісь проблеми з шиплячими. Те, що в російською буде «дзі/дзя/дзю/дзьо» в нас звучить як «джі/джя/джю/джьо» (Каджі, джюцу, шьоджьо)
«г» де повинна «ґ»
Через подібність російської г (ґе) до нашої г (ге) деякі люди, перейшовши на українську, продовжують писати «г» там, де повинна бути «ґ». Тобто всюди, бо в нашій транслітерації немає літери «г» (винятком є назва міста Йокогама) (Ґоджьо, Каґеяма, Наґато, манґа)
«и» де повинна бути «і»
Забудьте про «и». Її не існує. Завжди буде «і».
В основному, це стосується «ші/джі», що російською записуються як «ши/джи», а читаються через и (ьі), тому, через однакове звучання й запис, дехто досі продовжує так писати. Ще дехто посилається на правило дев’ятки (за ним в запозичених загальних назвах пишемо «и»), але з японською мовою воно не діє, бо за всіма японсько-українськими системами транслітерації воно ігнорується.
(Шікамару, Шінсо, Джірайя, Ушіджіма)
Тож, повертаючись до заголовка, правильно говорити «мочі»
