Текстова версія відео з деякими додатковими деталями.
Я вирішив поговорити про Обрана не тільки тому, що він постійно намагається нашкодити Україні (і ось зробив це вчергове) та допомогти Путіну. Він є визначним символом певних політичних та соціальних процесів в Європі і дуже наочним прикладом того, як людина може заради влади еволюціонувати з доволі поміркованого, адекватного політика у абсолютно конченого представника вкрай радикальної і вкрай деструктивної політичної течії.
Глава 1. Політична еволюція і шлях до влади.
Віктор Орбан — людина не молода, йому 62 роки, політик досвідчений. Вперше він став знаменитим у 1989 році, коли вимовив дуже палку промову на перепохованні героя Угорської революції 1956 року Імре Надя, вбитого радянськими окупантами. Тоді Орбан сміливо виступав за виведення радянських військ, проголошував ліберальні демократичні цінності і заснував Союз молодих демократів, який згодом і стане його партією.
Однак обережний лібералізм на початку 90-х продавався не надто добре. Тому вже тоді Орбан почав дрейфувати "вправо", до класичного європейського консерватизму: декларування християнських цінностей, поваги до історичної спадщини, як ми це любимо. В умовах важкої економічної трансформації 90-х (яка була такою не лише в Україні чи Росії, а й у всій Центрально-Східній Європі) на виборах 1998 року "Фідес" здобув перемогу, і Орбан у 35 років вперше став прем'єр-міністром.
Тоді він притримувався суворо євроатлантичних поглядів: виступав за вступ до НАТО та ЄС, критикував радянську окупацію, тримав курс на дружбу з тоді демократичним Вашингтоном (де тоді правила демократична адміністрація Клінтона). Вершиною його першого терміну став вступ Угорщини до НАТО у 1999 році, і його уряд багато зробив для майбутнього вступу країни до ЄС у 2004 році.
Проте у 2002 та 2006 роках він програв вибори соціалістам. Ці вісім років в опозиції призвели до серйозних зсувів у його поглядах. На тлі світової економічної кризи 2008 року, яка сильно вдарила по Угорщині і створила запит на пошук винних, Орбан радикально змінив риторику.
Він почав нещадно критикувати "євробюрократів". Заявив, що реформи 90-х позбавили угорців "національного багатства", яке опинилося в руках іноземних корпорацій та "різних всяких там Соросів". І це не жарт: у Володимира Путіна, Віктора Орбана та деяких українських діячів головний ворог — Джордж Сорос. Почав казати, що європейський курс знищує національну ідентичність Угорщини.
На фоні збідніння людей та страхів, пов'язаних з кризою, ця риторика спрацювала. У 2010 році Орбан здобув тріумфальну перемогу, отримавши конституційну більшість у парламенті. Угорці не знали, що це позбавить їх значної сили демократичних інституцій на багато років. Він став виразним ультраправим популістом ще до того, як це стало мейнстрімом. Пізніше, у 2014 році, він вигадає і назву для своєї доктрини — "неліберальна демократія".
Глава 2. Конституційні “реформи” і справжня узурпація влади.
Отримавши конституційну більшість, Орбан почав цементувати свою владу.
Перше - контроль за судами і регуляторами. Орбан обмежив повноваження Конституційного суду щодо контролю дій уряду та парламенту, а судова система була в цілому взята під контроль урядом, оминаючи навіть президента Угорщини, який має номінальні повноваження. Крім того, він підпорядкував усі ключові регулюючі інституції під прямий урядовий контроль. Включно з медіа. Так, це те що робив Путін і що буквально зараз робить Трамп.
Друге - “реформа” Парламенту. ФІДЕС скоротив кількість депутатів з майже 400 до 199 і ввів "бонус переможцю". Це коли партія, яка здобула 1 місце отримує додаткові мандати. У випадку з Угорщиною 2/3 голосів, що серйозно ускладнює перемогу опозиції. Тут великий привіт усім, хто виступає за скорочення Верховної Ради в Україні, тобто скорочення кількості субʼєктів ухвалення рішень.
Третє - поступове захоплення контролю за медіа. Державні ЗМІ почали відпрацьовувати відверту пропаганду, засновану на ресентименті та ненависті до меншин і опонентів. Це було "радіо тисячі пагорбів" в угорському виданні, але без прямих закликів до вбивства. Путіну знадобилося 15 років, щоб дійти до такого, а Орбан впорався за перший і частково другий термін. Після створення холдингу KESMA у 2018 році приблизно 80% медійного ринку опинилися під прямим контролем Віктора і його оточення. До речі, 2023 у Угорщині ухвалили закон, наближений до російського і грузинського законів про “іноземних агентів”, але, як бачимо, санкції обмежилися лише фінансовими.
Четверте - звісно, матеріальна опора. Майже всі державні контракти - від доріг до стадіонів, від оборони до медицини - обережно сконцентровано виключно у компаній, які фінансують ФІДЕС. Коли я читав ці матеріали, я був вражений: навіть у найгірші роки української корупції люди хоча б намагалися ховатися, робити вигляд, що їм соромно. У випадку з Орбаном цього і близько не було.
Глава 3. Доктрина, травми і союзники.
Перелік кроків у попередньому розділі міг викликати у вас питання: ЯК УГОРСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ЦЕ ПРОПУСТИЛО?
По-перше, початок його премʼєрства - це економічне зростання, яке припало на відновлення після кризи. В цьому не було жодної заслуги Орбана, глобальні економічні цикли не залежать від окремих керівників маленьких європейських країн. Тим більше що і за Орбана Угорщина продовжила и продовжує отримувати громадні європейські дотації, якби Віктор не жалівся на злочинний Брюссель. Але електорально зростання він повʼязав з собою.
По-друге, як і будь-який правий популіст і автократ, Орбан вміло маніпулює травмами і страхами суспільства. Тут він нічим не відрізняється від Трампа, Вайгль чи Путіна. А у угорців - як і у будь-якого суспільства, особливо у Центральній і Східній Європі - таких травм достатньо. про що це я?
Перше - Тріанонська катастрофа. Найбільша травма у угорській історії, порівнювана хіба що з османським завоюванням. За результатами Першої світової Угорщина втратила дві третини території та близько 3 мільйонів етнічних угорців. Це джерело ресентименту, ідеї "Великої Угорщини", ненависті до “великих держав” Європи, до сусідів, загравань із діаспорою і навіть територіальних претензій, наприклад, до Словаччини (Братислава, колишній Пресбург, довго була столицею Угорського королівства). Зараз, щоправда, за Фіцо тема притихла.
Друге - радянська окупація. Як не парадоксально, дружба з Москвою не заважає Орбану порівнювати "брюссельську бюрократію" з СРСР. Він постійно каже, що Брюссель намагається позбавити Угорщину суверенітету, як колись це робила Москва. (Великий привіт усім нашим правим, які роблять так само!).
Третє - "Кляті 90-ті". Орбан, колишній ліберал, тепер апелює до 90-х, звинувачуючи "глобалістів", "транснаціональні корпорації" та "Сороса" (угорського єврея, який мав би бути гордістю Угорщини) у тому, що вони вкрали багатство і роботу в угорців. Він натомість обіцяє комфортний угорський націоналізм з блекджеком і Орбаном.
Так, в 90-х ринкові реформи реально призвели до збільшення соціального розшарування, але загальне зростанян на відстані все однго це перекрило. Це не випадок США, коли середній клас і бідні реально стали біднішими за останні 30 років. Але популізм не завжди про реальність.
Четверте - антимігрантська та антиісламська істерія. Міграційна криза 2015 року стала для нього подарунком. Він роздмухав істерію про "ісламізацію Європи", пафосно не пускав мігрантів і наростив на цьому рейтинги. Звісно, паралельно в нього була істерія і навколо ЛГБТ. Бо це ж ДУЖЕ ЛОГІЧНО. Але де ультраправі, і де логіка?
До цих чотирьох пунктів нещодавно додалася Україна, яку Орбан розглядає як загрозу рівня Джорджа Сороса. Так, Україна і, до речі, особисто Зеленський зараз загроза рівня радянської окупації, ЛГБТ і мусульман. В принципі, теж дуже “логічно”.
Думаю, вже зрозуміло чим пояснюється дружба Орбана з трьома “великими лідерами” сучасності.
З Дональдом Трампом Орбана в першу чергу поєнує ідеологічна близькість. Для Трампа Орбан — це зразок "Трампа до Трампа", "великий лідер". Для Орбана Трамп — це людина, яка під час свого президентства захищала його від критики з боку ЄС та НАТО.
Путін це прагматичний партнер. Угорщина і особисто режим Орбана нормально так живився з російських енергоносіїв, а Росія використовувала Угорщину для обходу європейського регулювання. Орбан навіть закуповував російську вакцину "Спутник V". Політично їх об'єднують спільні погляди на Брюссель і Київ. Підр підру око не виколе.
Сі Цзіньпін це старший економічний партнер. Ще більш прагматично. Китаю начхати на угорський націоналізм. Він використовує Угорщину як "ворота в Європу", щоб китайський бізнес обходив європейське регулювання, а для Орбана Китай альтернативне джерело грошей.
Ні, Орбану не треба бути чимось агентом. Він знайшов необхідну для диктатур нішу у середині ЄС і використовує недосконалість європейських інституцій щоб на цьому заробляти. Гроші і політичні бали.
Глава 4. Ефективність правління та майбутнє.
Для Угорщини правління Орбана не принесло ніяких особливихи дивідендів. Як взагалі багатовекторність і авторитаризм рідко бувають ефективними і самі по собі, а особливо у поєднанні.
Економічно Угорщина серйозно відстає за рівнем розвитку від сусідів по ЄС — Словенії, Чехії, Австрії і вже Польщі, випереджаючи лише Словаччину і Румунію (яка серйозно наздоганяє). І ця ситуація сформувалося вже за часи премʼєрства Орбана, адже 90-і і 00-і Угорщина пройшла краще сусідів. Причина — непотизм, концентрація активів у руках свого кола та обмежений доступ іноземних інвестицій (крім російських до 2022 і китайських).
Ситуація з демографією не краще. Не зважаючи на багаторічну боротьбу з ЛГБТ, за християнські цінності - результатів теж ніяких. Це моя улюблена частина. Орбан просуває ідеологію "якщо угорки не народжують нам дітей, Угорщину заселять мусульмани". При цьому він вписав у конституцію "християнські цінності", дав пільги жінкам, які мають 4+ дітей і дійсно багато чого обіцяв. Результат? Рівень народжуваності в Угорщині — 1,5 дитини на жінку (трохи вищий за український воєнний), при необхідному для відтворення рівні 2,1. "Что они не делают, не растёт кокос".
Яким буде майбутнє режиму Орбана? Віктор дуже вболівав за успіх Путіна у 2022. Не тільки через очевидну обіцянку “віддати Закарпаття”. Але й і тому що Путін по сусідству міг дати шанс масштабувати автократію, через те, що і друг ближче, і ЄС з НАТО було б не до того.
А так - провал. Україна встояла. А членство в ЄС та НАТО все ж серйозно обмежує швидкість побудови авторитаризму. Суспільство відкрите, позбуватися опозиції "методом Путіна" неможливо. Тому накопичується втома, підростає покоління, народжене в 90-х та нульових, яке стає все більш суб'єктним. Популярність Орбана падає, Будапешт - і так держава в державі - під контролем опозиції, проукраїнської при цьому. Зараз його партія серйозно поступається в рейтингах (на 10%) партії "Тиса" колишнього соратника Орбана Петра Мадяра.
На сьогоднішній день вибори травня 2026 року є цілком реальним моментом, коли влада Віктора Орбана може бути завершена. Очевидно, що він увімкне весь можливий ресурс пропаганди і репресій. Але шанси втриматися при владі тануть.
Чому нас вчить ця історія?
Віктор Орбан — це наочна демонстрація того, що для "політичної тварини" ідеологічні принципи байдужі, головне — влада. Його приклад показує, що демократія вразлива до маніпуляцій, а лідери з авторитарними практиками завжди тягнуться один до одного.
Але суспільство, яке все ж європеїзоване, яке відчуває вплив ліберальних цінностей, завжди повстане проти свого автократа. Я буду вболівати за угорців, вони неодноразово доводили, що вміють боротися з диктатурами. Будемо вболівати за Петра Мадяра, за угорську опозицію. А Віктору Орбану я бажаю всього найгіршого.
Сподіваюся, стало трохи зрозуміліше, що це за персонаж. Він огидний і є уособленням всього поганого, що є в західній політиці, але і його часи минають.
Дякую за увагу!
