Багато людей, особливо за межами Сполучених Штатів, ставлять собі питанням – чому саме така «цікава» особа як Трамп є основним кандидатом від Республіканської партії? На диво процес становлення Трампа та формування «Трампізму» має доволі чіткий та тривалий характер.
Чому?
Ідеологічна криза яку ми наразі спостерігаємо у США почалася ще з приходом Барака Обами до Білого дому, що стало неприйнятною подією для найрадикальнішого крила Республіканської партії та підвищило активність радикалів. У республіканців завжди було радикальне крило, але його вплив був незначним. Воно є досить різноманітним і охоплює християнських, лібертаріанських, націоналістичних, популістичних, конспірологічних і республіканських членів, які очікувано були не згуртовані, до моменту приходу Трампа. У більшості випадків такі політики домінували на місцевому рівні, особливо в «консервативних» штатах, але їхній вплив на федеральний рівень був незначним. Кандидатами в президенти ставали більш помірковані політики, які представляли більшість членів партії.
Все змінив прихід Трампа, який не цурався своїх радикальних поглядів і швидко завоював любов «консервативного» виборця і радикальної частини Республіканської партії. Трамп, попри те, що він мільярдер, апелював до звичайного американця із невеликого містечка, який незадоволений високими податками, зменшенням впливу християнських цінностей на політику, заграваннями з національними та сексуальними меншинами, активністю США в інших країнах, напливом мігрантів та втручанням уряду в його життя. Звичайно, його популістичні обіцянки, такі як обов’язкова реєстрація американських мусульман або ж побудова стіни на кордоні з Мексикою за її кошт не були виконані, але вони привертали увагу «консервативних» виборців. Подібна риторика Трампа та сварки з багатьма впливовими республіканцями, такими як Джон Маккейн, налаштували американський істеблішмент проти нього та це дало йому популярність як борця з елітами, а його ідеї набували все більшого поширення серед республіканських виборців.
Наслідки.
Це призвело до того, що навіть після втрати Трампом його президентської посади радикальні республіканці складають вже третину республіканської фракції у Палаті представників. А їх вплив на партійну позицію шалено зріс, не дивлячись на те, що помірковані республіканці досі складають абсолютну більшість партії. Минулий рік став апогеєм цього процесу, коли зняли голову Палати представників Кевіна Маккарті, педалювали його зняття з початку саме радикали з Республіканської партії вони вважали його занадто поміркованим. (хоча основну кількість голосів за його зняття представили демократи, що тільки погіршило їхнє становище у майбутньому) Зокрема, він не виступав проти підтримки України, та намагався домовлятися з демократами, щоб уникнути дефолту, що дуже не сподобалося радикальним республіканцям. В результаті, вперше в історії США було усунено спікера палати представників. Посаду пізніше обійняв представник ультраправого крила партії Майк Джонсон, який вже отримав репутацію майже ручного спікера радикалів. Це фактично означало втрату контролю конгресу поміркованими республіканцями й тільки закріпило процес «трампізації» який відбувається у Республіканській партії США.
Цей процес відображається й у нинішніх президентських перегонах. Радикальні республіканці, що зазвичай мають популярність у маленьких містечках консервативних штатів, стали лідерами думок на федеральному рівні. З чотирьох основних кандидатів на номінацію від Республіканської партії (наразі залишився лише Трамп), 3 представники радикального крила: Десантіс, Рамасвамі та сам Трамп. Та тільки один впливовий кандидат від поміркованого крила – Нікі Гейлі. Проте така кандидатура знайшла відгук лише серед республіканських виборців представників середнього класу чого виявилось недостатньо і єдиний поміркований кандидат знявся. Ця ситуація лише відображає абсолютну неспроможність поміркованого крила республіканців протиставити щось трампістам. Це відбувається на фоні доволі стабільної демократичної партії США, у якої радикальне крило не таке чисельне і впливове, проте існує ряд серйозних проблем. Головна з них – це фактично безальтернативна підтримка чинного президента США Джо Байдена, який насправді проводив досить непогану, типову для демократів політику, проте його образ слабкого дідуся, розтиражований трампістами, відвертає багатьох американців від цієї кандидатури.
Тож можна зробити висновок, що Трамп значно змінив політичний ландшафт Сполучених Штатів та вивів на поверхню й закріпив консервативний правий популізм як домінуючу ідеологію в республіканській частині американського населення.
