З дитинства відчувала дивність сучасного світу. Він був гарним, яскравим, навіть сказала би блискучим до того ступеня, що око вирвати можна від такого різноманіття, перев’язаного з усіх боків штучністю
Неприємне чуття ходило за мною усюди. Його можна порівняти з янголом на правому чи може лівому плечі. Тільки іноді воно кудись виходило за межі моєї аури. Тоді життя здавалось трохи кращим, ніби нарешті підкорювала ці людські хвилі теперішності. Я не відрізнялась від загалу, не задавала жодних глобальних питань, було легко жити буденністю. Коли верталось відчуття захоплюючого минулого, вірогідного минулого - ставало дедалі важче
Проблемами навряд з кимось поділишся. Бо як можна хотіти вернутись у світ таким, яким він був років сто тому?! Не існувало і близько спокою в людей. А я хочу. Незважаючи ні на що, все одно хочу
Хочу бути стервозною художницею-поетесою, яка ходитиме в найвишуканіших сукнях з люлькою під рукою. Цього мені буде цілком достатньо
А не ось це от - тисячі скандалів в коментарях тік-току, стрімке поширення залежності від відеоігор, телефону, шалені епідемії депресій, бідності і війн
