На механізаторському дворі панувала пожвавлена атмосфера. Тут розташувалися три сквади «Чистого неба», перетворивши колишню базу ренегатів на досить міцний опорник. Територію обгородили високим парканом, на якому намотали колючий дріт. Два виходи — до церкви і на північний хутір — перекрили вогневими точками, де завжди стояло по двоє вартових.
Сьогодні трійця сталкерів збиралася дістати вогняний артефакт з архіаномалії, що торкалася бази з північного боку. Двоє під'юджували третього:
— Та не сци, ми триматимемо шнурок і, як щось, витягнемо. Головне — до центру не лізь, там глибоко дуже.
Третій відповідав:
— Ага, грамотні. Не вам у котел лізти. А як шворка перегорить?
— Та не перегорить. Каланча обробляв якоюсь лобудою, повинна витримати.
Сталкер перевірив шнурок, важко зітхнув, увімкнув детектор і ступив в аномалію. Він не був новачком, досить грамотно болтами виявляв «жарки» і обходив. Засвітився артефакт. Сталкер звично взяв його в контейнер. Дорогою назад боєць трохи оступився. Двометрова «жарка» підпалила йому ногу. Сталкер з криком почав завалюватися на бік, але товариші справно за шнур втримали його на ногах. Один з них, не думаючи, кинувся в аномалію і буквально виштовхав пораненого за межі поля. Його відразу накрили якоюсь рідиною, загасивши вогонь. Медик, який теж був присутній на опорнику, швидко надав допомогу. І майже одразу посипались жарти.
— О, сьогодні на обід шашлик зі сталкера «по-чистонебівськи»?
Вибухнув сміх. Травмований, мацаючи пов'язку, спершу невдоволено щось бурмотів, а потім сміявся разом з усіма.
— Придурки. Фіг я туди більше полізу.
Подали голос вартові:
— Увага. Двоє чужинців. Сигнал з КПК один. Репутація нейтральна.
Старший опорника в бінокль розгледів двох сталкерів, що повільно підходили до входу. Обидва важко дихали, тягли по два наплічники і були обвішані зброєю, як то кажуть, до вух.
— Забрати зброю і до мене.
Пазур і Капот підходили до опорника. Вже було видно вогневу точку з мішків.
— Опусти зброю і не піднімай. Пристрелять. Їх тут десятка два, — Пазур пам'ятав, як їх звідси вибивали.
Капот слухняно опустив карабін. Гуділи ноги, боліла спина. Вантаж, який спочатку здавався нормальним, зараз тиснув на плечі з силою гідравлічного преса. Пазуру було ще гірше. На відміну від Капота, який мав військову підготовку, був сильним і міцним, колишній ренегат такою силою похвалитися не міг. Але і виду не подавав.
На вході в опорник три стволи взяли їх на приціл.
— Зброю здайте, мужики.
Голос вартового спокійний, без агресії. Вже добре. Сталкери, не роблячи різких рухів, скинули зброю.
— Вперед, — боєць показав напрямок.
За хвилину вони зайшли в колишню конторку, в якій вже сидів старший опорника. Немолодий вже мужик уважно подивився на сталкерів і запитав:
— Куди прямуємо, панове?
Пазур одразу відповів:
— До вас йшли. Допомога ваша потрібна, мужики.
— Он як... І що ж ви хочете?
— Нам потрібен чистий КПК. У мого товариша, — Пазур показав на Капота, — нема. Загубив в аномалії.
Старший уважно подивився на них і повільно промовив:
— Ну, в аномалії — то в аномалії. Тільки не люблю я, коли мені фігню втирають. А ти, солдатику? — звернувся він до Капота.
Досвідчений мужик, який не один рік був в Зоні, одразу й безпомилково визначив у Капоті військового.
— Та який... — почав було Пазур, але старший його перервав:
— Замовкни! — І звернувся до Капота: — Ну, що скажеш, хлопче? Чи теж про аномалію мені тут насипатимеш?
Капот зрозумів, що темнити немає сенсу.
— Ні, не буду. Але якщо я просто попрошу у вас чистий КПК без пояснення причин, продасте? Я вам не ворог.
— Що запропонуєш? — зацікавився старий.
— Зброю. І трохи БК до неї. Нас йшло четверо. Залишився я сам. Мені стільки стволів не треба.
Пазур стояв трохи в шоці. Він донедавна відчував себе лідером в їхньому дуеті.
— Ми заберемо СГД і два автомати з БК. Чистий КПК вам дадуть на базі. Ви підете туди з групою...
Старий замовк. Капот продовжив:
— Але?..
— Але по дорозі ви виб'єте ренегатів з насосної станції. Їх там п'ять чи шість.
— Яке озброєння?
— Пістолети-кулемети, обрізи. Мотлох. Згода?
— А у нас є вибір? Згода.
— Тоді готуйтесь. Група висувається за годину.
Сталкери вийшли надвір. Була чудова сонячна погода. Тільки сморід гнилі з болота псував враження. Пазур звернувся до напарника:
— Це що, бля, було? Ти сам рішення приймаєш?
Капот, не повертаючи голови до співрозмовника, встромив цигарку в зуби, підпалив, глибоко затягнувся.
— Довелось, — сказав він, випускаючи густу хмару диму. — Ти теж красень. Знайшов кому лажу задвигати. Тепер у заміс лізти.
— Як думаєш, справимось? — Пазур раніше не атакував таким чином. Страшнувато було.
— Подивимось. Є пару ідей. На місці розберемось...
За дві години сквад «Чистого неба», який переносив артефакти і спорядження на базу, довів їх до насосної. Капот спритно заліз на дерево і в приціл спостерігав за ренегатами. П'ятеро. Бомжі якісь. Відстань метрів 400.
— Ану шмальни в повітря, — попросив Капот Пазура.
Сталкер потиснув плечима і гупнув одиночним з автомата.
Капот відмітив, що бандити не реагували. Він зліз з дерева.
— Значить так, мужики, — сказав він, прикріплюючи приціл до СГД. — Прикрийте на випадок мутантів. А цих зараз поганяємо. Друже, підійди тихенько ближче і спостерігай. Дочистиш, — звернувся ставкер до Пазура.
Капот закинув гвинтівку за спину і поліз на дерево. Нагорі він знайшов опору для ніг, гвинтівку поклав на гілку й чекав...
Нарешті один відійшов від групи. Ляснула СГД. Бандит, отримавши кулю в корпус, полетів в очерети. Другий постріл. Браток у довгому плащі полетів зі сходів. Капот побачив у приціл Пазура, що сховався за старим човном. Третій постріл — ренегат перевернувся навзнак. Пазур почав підкрадатися ближче.
«От ідіот», — подумав Капот. І не помилився. Його помітили. Донеслись звуки черги з МР-5. Він побачив, як Пазур поточився і впав на коліно. Потім заліг. У відповідь затріщав АК. Капот видивився четвертого братка. Важка куля 7,62 мм пробила напівстлілі дошки і слідом за ними голову бандоса.
Залишився останній. Капот зістрибнув з дерева, скинув снайперку, схопив карабін і побіг вперед. Вскочивши у воду, він взяв правіше. Капот знав, що в нього максимум хвилина, щоб вийти з води, інакше радіація його прикінчить. І дозиметр своїм тріском це підтвердив. Йому пощастило. Він побачив братка. «Сайга» бухнула два рази. Бандита відкинуло вбік. Сталкер вискочив з води. В очах темніло. Він, не думаючи, вколов собі антирад...
Свідомість почала вислизати. Останнє, що він побачив — сквад чистонебівців, що тягли пораненого Пазура до станції...
