Я не вважаю себе авторкою одного жанру й досі перебуваю в пошуку «свого». Саме тому моя остання збірка «12/13» складається з різножанрових оповідань. З одного боку це своєрідний пошук того напрямку, в якому я, як авторка, почуватимуся найбільш комфортно. З іншого — своєрідний челендж: «Чи зможу я написати ще й таке?». Та все-таки найближчими для себе я вважаю детективний жанр та містику. Світлу містику, а не горор. Горор писати страшно.
Про досвід використання штучного інтелекту в створенні книги
У моїй останній збірці оповідань «12/13» усі картинки згенеровано штучним інтелектом. Також за допомогою ШІ написана анотація до цієї книги та оповідання про моє рідне місто «У ритмі моря». За своєю суттю оповідання — мікс того, що написала програма, та того, що написала я. Плюс усе це було декілька разів редаговано, щоб твір досяг своєї художньої цілісності.
Поки що ШІ не перевершує хорошого філолога, проте непогано творить сюжети (я експериментувала з цим, однак ще не використовувала у своїй творчості).
Про збіги між ситуаціями з книги та життям авторки
Це відбувається постійно. У першу чергу з іменами. Прописуючи персонажів, завжди вибираю їм такі імена, які не має ніхто з моїх знайомих. Після видання книги в моєму житті починають з'являтися Ніки, Андрії, Ярослави тощо. У «ОЛАКРЕЗДі» (книга 2022 року) я продумувала сцену з підвалом ще у 2021 році. Хто ж тоді міг знати, що для нас підвали та підземелля стануть нормою...
Про страхи та готовність до видання книг
Страхів була така купа, що тираж першої книги був аж 10 екземплярів!
Ці книги я боялася комусь показувати, навіть рідним показала [лише] на свій День народження, хоча приїхали вони десь за тиждень до нього. Пам'ятаю, що мала таку установку: видати «велику книгу» до 25 років або покинути письменництво.
Перша книга не була великою за обсягом, зате перша повість з’явилася якраз на моє 25-річчя (повість — це й була та сама «велика книга»). Усі наступні книги для дорослих за жанром — повісті. Романом я завжди марила, проте досі не створила його, та й вже не певна, що хочу.
Про шлях видання книг
На початку свого творчого шляху я вірила, що письменництвом можна заробляти. Тепер рожеві окуляри зникли. Література для мене не про гроші. У нинішніх умовах вона не про гроші. Я заробляю гроші на роботі, яка з літературою практично не пов'язана, щоб витрачати їх на друк нової книги.
Досі вдячна всім, хто сприяв підготовці книг до друку, організації презентацій, створював ілюстрації для обкладинок. А також видавцям, які реалізовували всі мої прохання.
Про досвід видання книг до 2022 і під час повномасштабного вторгнення
Досвіди відрізняються колосально. Як мінімум, я змінила видавця. Попереднє видавництво вже не існує. Та, як виявилося, усе на краще. Тепер мої книги якісніші. Є певні труднощі з логістикою, проте ця проблема наразі практично вирішена.
11 книг за 6 років. Як не вигоріти та не впасти в письменницьке заціпеніння?
Світ ідей нескінченний. У моєму випадку й досвід. Письменницького заціпеніння в мене немає, є письменницька лінь. Коли не знаєш про що писати, сюжети знаходять тебе самі. Не знаю яким чином це відбувається, але зі мною так було не раз.
Про нову книгу та плани на її видання
Наразі «На межі з безоднею» написана на третину. Скелет її сюжету вже продуманий, залишилося дописати. Часом відкладаю роботу з цією книгою через моральний аспект. Буває важкувато. Проте завжди повертаюся до неї.
Сюжет книги розгортається навколо психологині, яка працює в психологічно-реабілітаційному центрі та має дивну особливість, про яку не знає: бачити духів.
Думаю, весною або влітку 2024 року книга побачить світ.
Бібліотека книг авторки з анотаціями
Замовити книги можна за посиланням
Маєш цікавий матеріал про сучасну українську літературу та хочеш, аби його опублікували? Надсилай на пошту bestseller.corporate@gmail.com.
Популяризуймо сучукрліт разом!
Авторка матеріалу: Вікторія Ярощук
Коректорки: Ангеліна Іванченко, Анна Ковбасенко
Дизайнерка: Марина Сагадін
