Як зазвичай у листопаді, непомітно і тихо пройшов черговий день народження харківського аніме-клубу Yume no Moto, вихідці з якого створили декілька аніме-фестивалів, друковане видання та навіть аніме-магазин. Гарний привід згадати про ці здобутки.
А почалося все більше двадцяти років тому. У 2000 року невелика група підлітків, захоплена пошуком незрозумілої, але дивно привабливої японської анімації, створила у Харкові неформальне об'єднання, яке стало аніме-клубом. Перші члени клубу були в захваті від аніме Sailor Moon - історії про японську школярку, воїна в матросці, що несе відплату в ім'я Місяця. Назву підібрали відповідну: Moon Light Revolution. Це перше об'єднання стало ядром, навколо якого зібралися такі ж шанувальники аніме. З інтернетом тоді було важко, тому нові учасники знаходили клуб за паперовими оголошеннями, які з'являлися на околицях парку Молодіжний. Він і став традиційним місцем зустрічі для шанувальників аніме. Пізніше такі збори почали називатися “анімками”, зазвичай вони проходили по суботах і поєднували дуже різнопланову та різновікову молодь. Кожен новий анімешник привносив у клуб щось своє і він змінювався разом з новими членами. Згодом змінилася і назва, клуб переріс просте об'єднання любителів Sailor Moon і став називатися Yume no Moto або "Джерело мрій". Мрійників у клубі було багато і іноді їхні мрії втілювалися у реальні проекти та події. Про деякі з них ми і згадаємо.
Хоч у той час інтернет і був ще чимось дивовижним, але деяка інформація звідти досягала клубу. І коли стало відомо про таке явище як косплей, "костюмована гра", як тоді говорили, ентузіасти вирішили провести перше косплейне аніме-паті. У хід пішли всі підручні засоби, включаючи старі речі з шафи та бабусині гардини. Так у 2003 році було започатковано косплей-рух у Харкові.
В цілому, поширення доступного інтернету дало великий поштовх і розвитку клубу, особливо після появи Харківського аніме-форуму. Люди дізнавалися про анімки у мережі і незабаром на збори стали приходити вже десятки людей, які шукали спілкування та зустрічей з людьми, які розділяють їх захоплення. Легкі на підйом анімешники навіть їздили до інших міст, аби познайомитись із хлопцями та дівчатами з інших клубів. Якось із Хмельницького привезли нову ідею, яка захопила весь клуб: провести не просто аніме-паті, а ціле косплей-шоу на сцені. Смішно згадувати, але тоді ніхто навіть не подумав про те, що такому заходу потрібна своя назва. Усім і так було зрозуміло, що це – найголовніше починання клубу на той момент. Зараз ми називаємо його “Аніме-паті 2006”, хоча по суті вийшло справжнісіньке косплей-шоу, елементи якого можна і зараз зустріти на фестивалях. Глядачам представили дефіле-косплеєрів та невеликі сценки по аніме, а ведучі своїми репризами об'єднали все в єдину розповідь. Цікаво, що тоді ще не знали, що людина, яка одягла костюм, називається "косплеєр", його іменували "косплейник". Також на “Аніме-паті 2006” був представлений один елемент, який пізніше було втрачено: фуршет після шоу, на якому всі присутні могли перекусити, поспілкуватися та познайомитися з косплеєрами та організаторами.
Того ж року з'явився ще один проєкт вихідців із клубу: аніме-видання “СьогодНЯ!”. З нього ми й дізнаємося, що у 2006 році у Харкові косплеєрів іменували “косплейник” і ще не навчилися вигадувати назви для своїх фестивалів. Ідея випускати друковане видання в епоху інтернету вже була дивною, але її основним завданням було створити компактний та наочний засіб популяризації харківського аніме-клубу, а пізніше і всього аніме-руху, який можна передати до інших міст і навіть країн. Тоді головною метою бачилося розповісти анімешникам про інших анімешників. Часто траплялося так, що любителі аніме в інших містах відмовлялися від ідеї проведення своїх заходів лише тому, що не вірили, що у наших краях таке можливе. Видання ж наочно показувало, що буквально у сусідньому місті у таких ж анімешників все вийшло. І до епохи всепроникних соцмереж це відігравало велику роль.
Після 2006 року практично щороку в місті проходив аніме-фестиваль. І у 2008 черговому заходу нарешті дали ім'я – Yorokonde. Напевно, більшість не харківських анімешників дізналися про місцевий аніме-рух, відвідавши цей фестиваль. Він проіснував до 2015 року і з кожним разом збирав дедалі більше учасників, поступово переїжджаючи до дедалі більших залів. Крім косплей-шоу, фестиваль обріс багатьма додатковими активностями: це і ярмарок, і виставка художніх аніме-робіт, і лекції, і легендарні за своїм розгулом афтепаті. Такий великий захід дав багатий досвід проведення фестивалів, яким харківські анімешники щедро ділилися з іншими командами організаторів. Вихідці з оргкомітету Yorokonde допомагали проводити Всеукраїнський фестиваль японської анімації у Києві та фестиваль “Ніхон Тайсай” у Донецьку. Але найбільший для них проект – “Ханіфест” – був ще попереду.
Хочеться докладніше зупинитися на Всеукраїнському фестивалі японської анімації в Києві. Серед його особливостей були покази ліцензованого аніме. Фестивалі і зараз не дуже балують такими елементами програми, а тоді вони взагалі були в новинку. Водночас це було дуже круто: наприклад, європейська прем'єра повнометражного аніме “Зникнення Харухи Судзумії” пройшла не десь, а у Києві якраз у рамках цього фестивалю. Сам фестиваль проіснував із 2008 по 2010 рік. А ось традиція аніме-показів, які він розпочав, продовжилася і з неї виріс мандрівний фестиваль анімаційного кіно “Реаніфест”. Його також проводили вихідці з клубу Yume no moto. Усього з 2011 по 2015 рік пройшло 58 показів у таких містах України як Київ, Харків, Одеса, Дніпро, Донецьк, Запоріжжя та Сімферополь. А після того як “Реаніфест” припинив своє існування, вихідці з Yume no Moto допомогли з організацією аніме-показів на фестивалі Kyiv Comic Con.
На щастя, не всі починання клубівців зникли з часом. Прямо зараз ви можете відвідати аніме-магазин “СквозНЯк”, чиї ідейні натхненники та власники є дуже давніми членами клубу та гарячими шанувальниками аніме. Вони ж входять до оргкомітету найбільшого та найважливішого для Харкова аніме-конвенту “Ханіфест”.
2014 рік, коли пройшов перший “Ханіфест”, був складним для всіх, але для його творців він виявився важким подвійно. Починати новий, нікому не відомий захід того року вважалося просто безумством. Але організатори були твердо впевнені в тому, що незважаючи ні на що, місту потрібен свій аніме-фестиваль, а анімешники мають мати місце, де вони можуть вільно зібратися. І тоді фестиваль устояв. Він розвивався, переріс усі палаци культури у місті, переїхав у експохол “Радмір”, переріс і його та важко вміщався в простір івент-пространства “Механіка”. Дуже чекаємо на повернення цього заходу після нашої перемоги. “Ханіфест” це вже давно не закрита вечірка анімешників, з якої все починалося, це відкритий захід для всіх напрямків поп-культури. Але зерно, з якого воно виросло, це все ще та маленька група мрійників із клубу Yume no Moto.
Ця та інші статті про аніме доступні безкоштовно на buy me a coffee.
