Дифузія душ — це процес,
Процес перетворення в єдину суть без меж.
Здається, це те, що в цьому світі ще має сенс,
Хоч трішки.
Стик ландшафтів тіл,
Ці взаємні тілесні комунікації,
Так екзотично, езотерично,
Трішки незвично,
І до біса еротично,
Коли все йде до кульмінації.
Ми вбираємо один одного через думки,
Через мрії й дитячі казки,
Через те, де закінчується наш небокрай,
І якщо він на однаковій відстані,
Тоді нам по дорозі — сідай.
У вірші розмірковується про життєвий шлях, згадуючи про пройдений час, любов та спогади про рідне село. Спогади про перше кохання, яке стало важливою частиною його життя, і прагне віднайти ті місця, де виростав.
Добре, що з’явилося нове місце, вільне від знайомих очей. По-справжньому розкривати свої думки для них, без попередньої впевненості у тому, що їх сприймуть належним чином – немає бажання.
У вірші розмірковується про життєвий шлях, згадуючи про пройдений час, любов та спогади про рідне село. Спогади про перше кохання, яке стало важливою частиною його життя, і прагне віднайти ті місця, де виростав.
Добре, що з’явилося нове місце, вільне від знайомих очей. По-справжньому розкривати свої думки для них, без попередньої впевненості у тому, що їх сприймуть належним чином – немає бажання.
