спойлер: так.
але чому саме - нумо коротенько розглянемо!
українська національна мова існує у двох формах:
1) у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові;
мова, що має унормований словник, загальновживані граматичні форми, сталу вимову і правопис.
коротше те, шо вчимо в школі, здаємо на різних екзаменах тощо (хоча вже є трохи завдань на визначення діялектизмів;)).
2) у нижчій формі загальнонародної мови – її територіальних діялектах.
діялектизмами називаються слова, вживання яких характеризується територіальною обмеженістю і дещо різко контрастує з прийнятими в літературній мові нормами.
бецики, терчаники, бульбаки, картопляники, пляцки... - се все деруни.
діялекти можна зустріти і в піснях, і в книжках, навіть уже на різних екзаменах! і логічно у звичайному спілкуванні з людьми. і це все не є чимось забороненим чи типу того, навпаки! діялекти збагачують нашу мову.
ви навіть можете не здогадуватися, що ви користуєтеся діялектами😈😈
тобто: діялекти є повноцінною системою спілкування і вони визнані в нас, тож спілкуватися ними абсолютно не є помилкою.
так, думаю троха розібралися з цим питанням.
так а який сенс діялектизмів? що, не можна мати одну норму спілкування чи що?
можна звичайно, але така мова буде стисла та скута. та і діялекти є буквально частиною нашої мови, се буде неправильним позбуватися її, це як частина нашої мовної історії. нам не треба їх цуратись, навпаки - визнавати та за бажанням використовувати.
прошу вибачення за можливі помилки в контексті!!!:°°
