до бабусі - написано із зародку горя

усе, що від бабусі — залишай. 

намиста, що переплелися. 

у вікно б'ється птаха та падає мертвою: 

день надто ясний, а у нас надто вимиті вікна. 

ㅤ

цю кімнату ми перефарбуємо, цю стіну ми знесемо, 

а на цій стіні ми будемо малювати,

через малюнок, зміни нагорюємо наше майбутнє.

ㅤ

я люблю тебе. 
ㅤ

я люблю землю під твоїми нігтями,

я люблю землю на твоєму обличчі. 
ㅤ

те вагоме, що не встигли сказати до всього 

осідає в плечах, у спині. та каменіє.

ㅤ

я хочу це визволяти. 

ㅤ

птаху поховаємо під сливкою. 

сливка міцна, коренями обійме — її стане на це. 
ㅤ

я люблю цю сливку,

люблю землю під твоїми нігтями,

навіть встигла полюбити пташку. 
ㅤ

а потім ти її намалюєш. 

і, загалом, боятися не буде чого. 

і, загалом, болю не буде. 

ㅤ

21/07/2021