коле у бо ці довгі прогулянки
доведуть до сказу заведуть до моги ли ш
ти під бо комфорт даєш ти наче
ф о р т е ц я
ц я ц ти
чому про нас не можна сказ ати в одни ні
лежати на трав і земл я ще холод на
я хочу плака ти пробач мою крихкість
моє почут тя крих кості крихкістки
звіс но
звіст кислі як я гидкі перші
паростки що про биваються
з-під землі
римуєця з в імлі
ми неправиль ні бо пробивали ся в імлі
мені сльо затікає у вухо
як це бути зрозу мілою
усе, що від бабусі — залишай
Швидкоплинність життя в заплутаних дорогах і короткому полум’ї людських доль. Ми спалахуємо, як сірники, залишаючи після себе лише попіл і тихе прохання: пам’ятайте, що ми горіли.
Не кожен пес відданий, не кожна людина пес. Але залишається ним до кінця виключно десь всередині.
Швидкоплинність життя в заплутаних дорогах і короткому полум’ї людських доль. Ми спалахуємо, як сірники, залишаючи після себе лише попіл і тихе прохання: пам’ятайте, що ми горіли.
Не кожен пес відданий, не кожна людина пес. Але залишається ним до кінця виключно десь всередині.
