коле у бо ці довгі прогулянки
доведуть до сказу заведуть до моги ли ш
ти під бо комфорт даєш ти наче
ф о р т е ц я
ц я ц ти
чому про нас не можна сказ ати в одни ні
лежати на трав і земл я ще холод на
я хочу плака ти пробач мою крихкість
моє почут тя крих кості крихкістки
звіс но
звіст кислі як я гидкі перші
паростки що про биваються
з-під землі
римуєця з в імлі
ми неправиль ні бо пробивали ся в імлі
мені сльо затікає у вухо
як це бути зрозу мілою
усе, що від бабусі — залишай
жартуючи, ти кинула один-єдиний погляд зі світлини...
складності, завжди будуть нашими приятелями по нещасті, хоч куди піду я та ти. складність у роботі та коханні, що проходить через море людей, але на одній вона загострена, вирізана шрамами сонця відтінку.
жартуючи, ти кинула один-єдиний погляд зі світлини...
складності, завжди будуть нашими приятелями по нещасті, хоч куди піду я та ти. складність у роботі та коханні, що проходить через море людей, але на одній вона загострена, вирізана шрамами сонця відтінку.
