Сам переліт від зльоту до приземлення займає 13 годин.
Але, повірте, після подорожі до Варшави - це просто ніщо. Обираєте нічний рейс, розташовуєтеся, вечеряєте, спите, а прокидаєтеся і снідаєте уже у небі над Японією.
Рейс Варшава-Токіо у польських авіаліній компанії LOT виконує переважно Boeing 787-9 Dreamliner.
Літак і справді просто величезний! Він важить 126 тон без пального, має 2 реактивні двигуни та розмах крил - трохи більший за 60 м.
Boeing 787-9 Dreamliner розрахований на польоти дальністю до 14 000 км та розвиває швидкість у майже 1 000 км/год, пролітаючи над землею на висоті 11 000 - 12 000 м.
Ось тут ви можете спостерігати за польотом у реальному часі, навіть не виходячи з дому: https://www.flightaware.com/live/flight/LOT79
Ширина салону становить 5,5 метрів, що дозволяє розташувати у економ-класі 3 ряди сидінь по 3 місця у кожному, щоб прийняти на борт до 290 пасажирів у двох класах (а максимальна кількість місць становить аж 420). 46-сантиметрові ілюмінатори з електрохромним затемненням - це абсолютний рекорд серед усіх комерційних лайнерів світу.
На спинці переднього сидіння для кожного пасажира розміщений індивідуальний монітор, на який за допомогою бортового бездротового зв'язку передається широкий вибір фільмів, кліпів, книжок та інформація про політ у реальному часі.
Навіть є що трохи почитати про цікаві місця у країні, до якої ви летите.
Мені з пропонованого асортименту інформації найцікавішою була інтерактивна карта нашого маршруту у реальному часі.
Щоб подорожуючі не заважали один одному, як наші люди люблять робити, врубаючи фільм чи мультики на планшеті на весь вагон пасажирського потягу, бо вони забули вдома навушники, з різних причин не хочуть привчати до них дитину чи їм просто так зручніше, кожному на початку польоту видають одноразові навушники та просять поважати інших пасажирів рейсу. Також кожній людині на борту видають невеличку подушку та флісову ковдру.
У цей момент багатьох з вас, напевне, вже дуже цікавить питання, чи можна ці речі забрати з собою, виходячи з літака. Мене теж воно зацікавило свого часу, тож я запитала у бортпровідниці. Забирати з собою можна тільки навушники, оскільки вони вважаються предметом особистого користування. Ковдру та подушку слід залишити на сидінні. Їх ретельно продезінфікують і видадуть пасажирам наступного рейсу. Така ось турбота про довкілля у простих повсякденних речах.
Годують на борту непогано. Навіть додають трохи національного колориту країни призначення. Усе свіже, добре підігріте та не гостре.
Але коли летиш на схід зі швидкістю понад 500 км/год, то твій сніданок плавно перетворюється на ще одну вечерю. Заcинаєш у небі над Польщею десь по двадцятьтретій, а через 10 годин прокидаєшся у небі над Кореєю о шістнадцятій. День, якому ви летите назустріч з крейсерською швидкістю, відправляється на ваш особистий, на жаль, безвідсотковий депозит, а натомість ви отримуєте у тимчасове користування якісний та потужний джетлаг.
Коли наш літак вже заходив на посадку, більшість пасажирів почали звертати увагу на ілюмінатори, щоб побачити Японію з неба, але за вікном чомусь було уже геть темно. По салону пройшла невеличка хвиля подиву серед тих, хто явно летів таким літаком вперше. Я теж здивовано покрутила головою, запитала сусідів, чи знають вони, у чому справа, та відповіді не знайшла. Я точно знала, що навіть за умови коротшого місцевого світлового дня, так темно бути не мало. Та навіть якщо я помиляюся, де вогні?
Відповідь прийшла сама собою хвилин через 10. Ілюмінатори раптом почали ставати прозорими, а пілот оголосив про завершальну фазу приземлення та попросив пристебнути ремені безпеки і вирівняти сидіння. Ілюмінатори з електрохромним затемненням! Значну частину польоту у салоні літака створювали штучну ніч, щоб люди могли поспати за часом, до якого вони звикли у країні вильоту.
Я не знаю достеменно, як саме це працює, але щось у тому явно є. Може це новітня технологія у крутому літаку, може, втомлива дорога нічним автобусом до Польщі, може, мої особливості внутрішнього сприйняття часу та хронологічних змін у середовищі перебування, але мій особистий перший у житті джетлаг був мінімальним. Я успішно проспала у літаку практично усю штучну ніч, а по прибутті у Токіо знову нормально заснула о 2 ночі та прокинулася о 10 ранку за місцевим часом.
