За вікном кінець грудня. Потроху опадає яскраве листя з червоних кленів і жовтих гінкго, набирає сили квітування камелій, розпускаються нарциси. Наближається Різдво.
У нас для багатьох Різдво та Новий рік - це пора мандаринів. Японія у цьому не відстає.
Японці - не християни, але Різдво, схоже, дуже люблять. Як і деякі інші західні свята.
Одразу після Хелоуіну декорації всюди різко змінилися. Таке враження, що за одну ніч. Замість павутиння - різдвяні вогники, замість гарбузиків - сніговички. Робітники у магазинах вдягнули червоні ковпачки, а з динаміків лунає західна різдвяна музика.
Все святково, красиво, гарно, але державного вихідного не буде. Тому роблю висновок, що це просто гра, як у нас, скажімо, той самий Хелоуін.
Першого листопада наша університетська їдальня, як запрограмована, перейшла у зимово-святковий режим. Ось цей малий тепер сидить між тарілками зі зразками пропонованих варіантів обіду.
А це - його товарищ, він рекламує салат.
Ну а далі процес вже не зупинити.
Пік, як і у нас, припадає на останній тиждень перед Різдвом. Магазини пропонують тематичні товари, ресторани запрошують святкувати, у парках розгорнулися різдвяні ярмарки, а провідні театри ставлять “Лускунчика”.
Але давайте про все по порядку.
Купити все необхідне до Різдва можна, починаючи вже з кінця жовтня. Усе досить класично, як на наш західний погляд, але є й деякі відмінності.
Першими у магазинах з’явилися дрібні різдвяні атрибути, а за ними практично одразу підтягнулися і самі ялинки.
Реклама - двигун торгівлі. Раніше завезеш товар - більше встигнеш продати. Але для цього треба швидко переключити покупців на правильний святковий настрій, тому новорічні красуні вже з середини осені все частіше скромно визирають на фоні основних продуктів різних відділів.
Заздалегіть чи у останній момент ялинку можна придбати окремо чи з набором потрібних приклас у комплекті,
можна купити окремо коробку з прикрасами.
Проте, наприклад, я не бачила тут великої кількості дощика. У нас він висить на гачках по всіх магазинах та магазинчиках величезними пучками, а тут його треба шукати. І на ялинках його тут теж мінімум. Разом з тим, дощиком можуть прикрасити, скажімо, стелю магазу.
Зате є симпатичні та продумані аксесуари на зразок килимка, щоб закрити підставку, на якій тримається новорічне дерево, не обкладаючи її ватою чи тим же дощиком.
Ніяких розваг для кота, ніякої біганини з совком та віником за котом по хаті.
Також я не зустрічала у тутешніх магазинах великого асортименту гірлянд. Вони є, але, як на мене, зовсім трошки. Це дивно, бо японці страшенно люблюять вогники. Проте я не шукала навмисне, тому, можливо, просто не потрапила у правильне місце. Хтозна. Свою гірлянду я замовляла онлайн.
У листопаді практично скрізь на полицях оселяються дрібні різдвяні фігурки та іграшки: на продаж
чи просто у якості прикрас.
Окремою категорією іграшок є символи прийдешнього року. 2025 - рік зеленої змії, тому змійки - на піку популярності.
А якщо ви хочете знати, які тварини ще мають честь бути символами східного календаря, ця вітрина - для вас. На червоному килимку завжди той, чия черга керувати долями смертних.
Деякі магазини настільки захоплюються Різдвом, що повністю перетворюють свій інтер’єр на суцільне свято.
Тут у прикрасах явно домінує дух Китаю,
тому біля входу відвідувачів зустрічає не змійка, а солідного розміру зелений дракон.
Відразу за магазинами потроху, все більше і більше, прикрашаються заклади та установи. До середини грудня ви вже практично не знайдете місця без новорічної ялинки.
Наскільки я зрозуміла, у Токіо немає однієї головної ялинки, як у нас чи у Нью-Йорку, тому шукати Кевіна тут буде дуже складно. Кожен прикрашає свою, у власному стилі.
Дехто також ставить віночки.
Оглядові майданчики та сади на даху створюють святкові зони відпочинку та фотозони.
Парки розваг встановлюють тематичні атракціони і локації
та прикрашають свій простір святковим декором.
А іноді на вулицях можна навіть зустріти різдвяні інсталяцї, що відображають суть свята.
Але це швидше рідкість. Частіше на вході у приміщення вас зустрічатимуть все ж таки різні святково вдягнуті милі тваринки, як, наприклад, у цьому невеличкому кафе.
Не менш активно люди декорують і свої будинки. Гуляючи вуличками приватного сектору (якого тут несподівано багато), можна натрапити на справжні шедеври.
Проте більшіть святкує скромніше,
а дехто - і взагалі ну дуже скромно.
У багатоквартирних будинках також живуть любителі Різдва.
А ще, місто влаштовує різдвяні ярмарки.
Вони можуть бути локальними, невеличкими, тоді це більше схоже на традиційну форму тутешніх розвах у вигляді фудкорту (я називаю такі локації кормовими зонами) та маленької сцени,
або мати серйозний розмах.
До другої категорії належить офіційний міський ярмарок, що проводиться щороку, має власний сайт (https://tokyochristmas.net) та виглядає досить по-європейськи. Квиточок можна придбати онлайн завчасно та отримати на вході чашку з символікою заходу, або просто прийти спонтанно, купити той самий квиток, але вже без подарунка. Я прийшла спонтанно, вхід для мене коштував 500 єн.
Тут вже не тільки кормова зона, що, до речі, має ну дуже серьозний розмах, але й ряди сувенірних магазинчиків, стилізованих під звичні нам ларьки та маленькі дерев’яні будиночки.
На ярмарку можна купити все, від солодощів і чаю до крему для рук та новорічного декору. Виглядає доволі різноманітно і цікаво. Більшість продукції пропонують спробувати.
На території ярмарку також є інсталяція з казковими персонажами з різних казок світу, що обертається під звуки відповідної музики та особливо приваблює дітей,
ряд утеплених кафе-бульбашок, у яких ніхто не сидить, не зважаючи на прохолоду вже майже зимового вечора,
та фотозона з різдвяними вінкам.
Я трохи погуляля, роздивилася, що до чого, спробувала місцевий гарячий шоколад та пішла далі. Я не дуже люблю людні та гамірні місця, де в основному їдять і тиняються у обмеженому просторі.
Мені куди цікавіше подивитися на міську ілюмінацію. Люду там теж чимало (як і майже скрізь у Японії), але простору більше і значно більше свобди вибору, чим саме себе зайняти.
Практично весь центр Токіо до Різдва та нового року світиться, наче лабораторія пана Тесли. Куди не піди - скрізь дуже яскраво.
Я обрала район Ропонджі, бо випадково натрапила на оголошення про те, що саме там з середини листопада до середини грудня будуть імітувати снігопад за допомогою світла та мильних бульбашок.
Сніг у Токіо, кажуть, буває раз на рік, якщо пощастить, та тримається максимум добу (аби тільки не проспати). Тому люди тут сприймають його не як бридку субстанцію, що буде кваситися під ногами, танути та замерзати, замерзати та танути, а на Новий рік стане вогким і холодним туманом, а як дивину, за якою треба їхати в гори або на північ. Діти можуть підрости, не бачивши того снігу в очі.
Саме місце вже на підході до снігоімітуючої локації виглядає ось так:
Чесно кажучи, дуже гарно.
Я намагаюся фокусуватися на вогниках і трошки менше думати про птахів, яким уся ця краса збиває компаси, біоритми і маршрути дальніх та ближнів перельотів, і йду далі. До слова, птахів у місті надзвичайно багато (і це переважно не голуби) та, судячи з їх вигляду і поведінки, почуваються вони комфортно.
В глибині парку один з газонів обладнаний дійсно під “сніг”, що падає з неба лапатими, пухкими пластівцями та виграє у світлі вуличних ліхтарів. Ну, якщо пофантазувати на тему, звісно.
Грає музика, чергуються кольори, світло змінює інтенсивність. По газону стелеться білий туман. Раз на хвилин 10-15 вмикається бульбашкова установка, і мильні кульки, поглинаючи частину туману, розлітаються по парку.
Діти у повному захваті! Та й дорослим явно подобається.
Як на мене, непогана розвага для створення різдвяної атмосфери.
А щодо світла, навіть не знаю, увесь Токіо світиться мільярдами вогнів, не надто залежно від пори року. Як матиму колись більше часу, обов’язково почитаю, що на рахунок цього думають учені-екологи.
Місто живе своїм яскравим життям, вогні створюють атмосферу та приваблюють відвідувачів, а ще вони інколи перетворюють випадкового втомленого чи сумного перехожого на янгола. Хтозна, можеливо завтра це будете саме ви.
Щасливого вам Різдва, і нехай мрії збуваються!
