Нові податкові пільги для виробництва акумуляторів, обладнання для сонячної енергії та інших зелених технологій приваблюють потік капіталу до США. ЄС намагається відповісти власним пакетом підтримки «зеленої енергетики». Японія оголосила про плани запозичення $150 млрд для фінансування хвилі інвестицій у зелені технології. Усі вони працюють над тим, щоб стати менш залежними від Китаю, який має велике лідерство у таких сферах, як акумулятори та мінерали для їх виробництва.
Деякі менші гравці залишаються позаду. Багато з них є якісними економіками, які перебували на підйомі протягом десятиліть вільної торгівлі, але опинилися у невигідному становищі в нову еру агресивної промислової політики.
Промислово розвиненим країнам, таким як Велика Британія та Сінгапур, не вистачає масштабів, щоб конкурувати з найбільшими гравцями у субсидіях. Ринки, що розвиваються, як-то Індонезія, яка сподівалася використати свої природні ресурси для розвитку у цій сфері також опинилися під загрозою.
Британські технологінчі компанії розглядать будівництво своїх потужностей переважно за кордоном. AMTE Power, один із небагатьох виробників акумуляторів у Великій Британії, заявив, що може переглянути плани щодо розміщення пропонованого заводу вартістю понад 200 млн у Шотландії, враховуючи різницю в субсидіях, що пропонуються в США та Європі. Arrival, стартап з електромобілів, заявив минулого року, що хоче зосередити своє виробництво в США, а не у Британії, посилаючись на податкові пільги.
США, які пропонують $369 млрд у вигляді стимулів і фінансування чистої енергії в рамках Закону про зниження інфляції, стикаються з надприбутком іноземних інвестицій. Німецький автовиробник BMW щойно розпочав будівництво нового заводу акумуляторів у Південній Кароліні. Південнокорейські компанії Hyundai і LG оголосили про будівництво заводу акумуляторів у Джорджії вартістю $4,3 млрд. Японська компанія Panasonic будує завод у Канзасі.
Гонка субсидій знаменує собою крок убік від економічної інтеграції, яка десятиліттями усувала бар’єри для торгівлі та інвестицій між країнами. Глобалізація перетворила низку колись бідних держав на високотехнологічні країни з розвиненою економікою, вирвавши сотні мільйонів людей із бідності. Західні споживачі отримали велику кількість доступних споживчих товарів і вищий рівень життя. Натомість колись процвітаючі громади в США та Західній Європі зникли, оскільки робочі місця на виробництві перемістилися до Азії чи держав, які були під окупацією СРСР. Це також стимулювало проблеми навколишнього середовища, оскільки глобальна економіка споживала більше природних ресурсів, а різкий вихід капіталу, який шукав дешевшу роботу силу бив по економіках багатьох країн.
Економісти попереджають, що розмотування цієї глобальної інтеграції — чи то з міркувань національної безпеки, геополітичного суперництва чи проблем із ланцюгом поставок — має свої проблеми. Особливо під загрозою знаходяться менші економіки, що розвиваються, яким потрібен доступ до глобальних ринків, якщо вони хочуть торгувати своїм шляхом до більшого процвітання.
«Світ загалом стає все більш закритим і відмовляється від відкритої торгівлі та інвестицій. Європа, США та Китай змагаються за субсидії, і програють у цьому змаганні бідніші економіки з меншими фіскальними ресурсами», — зазначив Девід Ловінгер, колишній чиновник Мінфіну США, який є керуючим директором з ринків, що розвиваються, у компанії з управління активами TCW Group.
Прийняття Заходом промислової політики може бути особливо болючим для країн, які сподівалися використати впровадження зелених технологій для прискорення власного економічного розвитку.
Індонезія має амбіції використати свої багаті ресурси нікелю на провідну світову галузь виробництва акумуляторів. Нове законодавтво США забороняє субсидії на батареї для електромобілів, які містять велику кількість корисних копалин з країн, які не є американськими партнерами по вільній торгівлі. Серед них і Індонезія.
Переможці
Будучи лідером у гонці субсидій, США переживають інвестиційний бум. За даними ООН, минулого року США отримали близько 22% світових прямих іноземних інвестицій, зайнявши перше місце у світі. Це трохи менше, ніж 26%, які Штати отримали у 2021 році, коли світові інвестиції відновилися після затишшя під час пандемії, але значно вище, ніж 13%, який вони отримали у 2019 році. Витрати на будівництво, пов’язане з виробництвом, у травні зросли на 76% порівняно з роком раніше, а річний показник з поправкою на сезонність становив $194 млрд.
На прикладі фінансування Nexeon У Великій Британії видно силу гаманця США. Окрім приватного капіталу, залученого минулого року, Nexeon отримала два млн фунтів стерлінгів ($2,55 млн) від державного фонду електромобілів Британії.
Кілька тижнів потому два американські конкуренти, Sila Nanotechnologies і Group14 Technologies, отримали по $100 млн від Департаменту енергетики в рамках програми фінансування акумуляторної промисловості, запровадженої в законі про інфраструктуру 2021 року. Подібно до Nexeon, ці компанії виробляють матеріали на основі кремнію для використання в анодах акумуляторів для підвищення продуктивності.
ЄС готує власний пакет підтримки, послаблюючи обмеження на субсидії, які країни-члени можуть надати промисловості. До 2030 року ЄС хоче, щоб 40% ключових технологій, необхідних для «зеленого» переходу, вироблялося в блоці, включаючи сонячне обладнання, де зараз домінує Китай, а також вітрові турбіни та батареї.
Згідно з оцінками Benchmark Minerals Intelligence, конвеєр виробництва акумуляторів у США, який вимірює потужність проєктів, що знаходяться в розробці, підскочив на 67% після оголошення пакету субсидій і тепер відповідає розміру Європи, яка за цей період зросла на 26%.
Проблема Brexit
Зміни у світовій торгівлі відбуваються в особливо незручний час для Великої Британії, яка намагалася намітити новий курс у світовій економіці після виходу з ЄС в 2020 році, що означало, що вона більше не мала легкого доступу до свого гігантського єдиного ринку.
Прихильники Brexit заявили, що Велика Британія може укласти двосторонні торгові угоди з іншими країнами та подвоїти глобалізацію. Відтоді імпульс вільної торгівлі загальмувався і зараз, здається, відступає.
«Під час голосування за Brexit ніхто й гадки не мав, що ми побачимо відродження промислової політики в США», — зазначив економіст з питань клімату Колумбійської бізнес-школи Гернот Вагнер.
Тепер уряд Великої Британії стикається із закликами з усіх куточків економіки країни відповісти на інтервенціоністський поворот у світовій економіці власною оновленою промисловою стратегією.
Нещодавно автомобільний сектор Великої Британії отримав поштовх, коли власник Jaguar Land Rover вирішив побудувати там новий завод з виробництва електромобілів, але загальний масштаб зелених субсидій значно відстає від США.
Міністр фінансів Джеремі Хант пообіцяв оприлюднити відповідь Великої Британії цієї осені, але применшив очікування, заявивши, що Британія не буде «змагатися з нашими друзями та союзниками в якійсь спотвореній глобальній гонці субсидій». Він додав, що Велика Британія намагатиметься націлити фінансування на сфери, де має явну конкурентну перевагу.
Нові альянси
Одним із рішень для країн, які не можуть конкурувати, є зближення багатих торговельних партнерів і отримання вигоди від їхньої промислової політики, як це зробили Канада та Мексика через угоду про вільну торгівлю зі США.
Уряд Індонезії бере участь у очолюваній США Індо-Тихоокеанській економічній структурі процвітання (IPEF), економічному пакті, який покликаний покращити доступ до ринків корисних копалин.
Водночас Індонезія намагатиметься створити картель, подібний до ОПЕК, для нікелю, мінеральної сировини для акумуляторів, у виробництві якої домінує Індонезія, у відповідь на протекціонізм країн, які виробляють електромобілі. Організація за моделлю ОПЕК координувала б рівень виробництва нікелю з іншими великими експортерами, щоб забезпечити високі ціни.
Аналітики сумніваються в цьому плані через те, що інші виробники нікелю не хочуть відчужувати таких потужних торгових партнерів, як США та Китай.Подібні ідеї щодо організації виробників літію, схожої на ОПЕК, висували ліві лідери Латинської Америки, але вони не були втілені в життя.
Індонезія та Зімбабве запровадили обмеження на експорт таких корисних копалин, як нікель, боксити та літій, а також вимоги, щоб іноземні компанії будували переробні підприємства в країні як умову для експорту.
«Я не прихильник цієї політики, але вона явно дуже популярна. Очевидно, що це призведе до зростання цін і збільшить невизначеність і ризик», — підкреслив професор міжнародної торгівлі та економічного розвитку університету Санкт-Галлена в Швейцарії Саймон Евенетт.
Автори статті на The Wall Street Journal Ед Баллард, Джейсон Дуглас і Джон Емонт
Переклад: Останній Капіталіст
