Герой першого випуску - Clonnex.
З часом все змінюється - колишній снг бітмарь Клоннекс тепер зірка українського трепу.
Слухаючи його альбом MEDIV Ultimate Victim я ловлю вайби ранньої пост-інтернет сцени з цими всіма мем-мешапами і мікстейпами, хоча це і запаковано в панк-гіперпоп обгортку - уявіть собі репер читає під брейкбіт і глітч що за шок. Слова артиста звучать як масло розмішане по надто софістікейтед біту - клонекс в першу чергу бітмейкер і це відчувається. Перший трек - “Мене обісцяв Живчик”
Живчика ми всі знаєм але чому він обісцяв Клонекса?
Yeah, мене обістяв «живчик»
Бля, це, походу, було лишнє
Єдині слова в тексті які згадують назву треку - це звучить як виклик. Забруднення образу дитячого маскота - цікаво.
Інші тексти Клонекса в цій пісні - звичайний нігілістичний word salad з референсами, флексом, та й вокал заміксований так, що його без Genius не розібрати. Взагалі мешаповість треку відсилає до гіперпоп практик, а вокальні моменти посилаються на колективний дрейнгенг.
Клонекс зберігає класичний для сучасного реп-артиста образ плейбоя-розпіздяя, для якого творчість це якийсь side job, лише спосіб підняти грошей для свого дорогого лайфстайлу рок-зірки.
Клонекс “породив цілий світ у риготі”, задав тему так сказати. Якщо сприймати альбом як мікрокосм, це і є суцільна ригота - шматки недопереварених трендів тік-току і ютубу, звичаний опіумний трап переходить в модний ДнБ в стилі Sewerslvt (якийсь чому називають брейкором) і все таке. Смердюча ригота, виконана звісно талановитим продюсером і наповнена різними трюками, та й звучить дорого. Весь флекс Клонекса, з його заявам що альбом зроблений “на відчепись” не працюють, це не реп п’яних друзів записаний по приколу, це дорогий та якісний продукт, хоча і Клонекс робить вигляд що це “прикол” з текстами і бітами які писав хронічно онлайновий тінейджер з СДУГ та купою аптечних наркотиків.
З тріумфом Нірвани та виходом взагалі “гранджу” в мейнстрім, старий образ рокера як людини яка тяжко потіє над музикою змінився. Курт Кобейн не виглядав як гіпермаскуліний металіст чи квір-кемповий глем артист, точніше в нього був як анти-глем. Не знаючи, Кобейн створив новий образ артиста, як людини якій “похуй”, яка виглядає “як хоче” і “робить як хоче”, а його жінка Кортні Лав створила схожий але свій образ для жінок - мейнстрімізація райот гррл. Звісно образ цей був кодифікований ще Секс Пістолс в 70х, тому коли посилаємся на такий образ, то кажемо що це панк, “панкує”. Слово панк взагалі сильно постраждало, сприймаючись як протест, хоча було в основі своїй спроєктованим явищем.
Клонекс називає себе Cringestar, простими словами він панк, знову плодить поняття, що дуже по пост-інтернетовски.
Вона знімає з себе свою тішку
У нас любов, ніби Ненсі і Вішес
З тобою не потрібен навіть «тусін»
Її губи, неначе героїн
Я хочу написати про неї стільки треків, шоб навіть Lil B уху їв
Всі ці хвойди мені пишуть, але лише від одної горю, як драп
Багато воркаю, проте я все одно кажу собі лише: «Don't stop»
Я люблю мацати її цицьки, а ше я люблю кашкети Ed Hardy
Бо це навічно в мені
Що я і казав - референс до Сіда і Ненсі, це зрозуміло, але тут і згадується ще один “реп панк” - Lil B. Про нього потрібно писати окремо, але тут він референситься як людина з великою кількістю релізів, що правда. Але скільки треків на альбомі Клонекса? Уявіть собі, 41! Логічніше це було би називати мікстейпом, а мікстейпи не можуть бути об’єктом аналізу альбомів, тому і я так хаотично поводжусь з його роботою.
“Я ніби хуй” каже Клонекс, “Я вагіноман” каже Клонекс, провокує аудиторію яку вже не неможливо здивувати, його панк йде в Чорну діру, панк заради панку, high effort музичний шітпост.
“Грудоверт”, “Какашка”, “Вірка Сердючка”, Сідницеїд, “Сука сквіртуй”, “Членоїдка” - на кого це розраховано? “Голосуй за легалізацію ядерної зброї” - мем з тік-току, на “Какашці” він фітує з Івангаєм, це все звучить як фільм Марвел тільки для якоїсь аудиторії яка не існує. Клонекс з’явився запізно і вчасно одночасно - як хедлайнер української треп-сцени він встиг, але як якийсь важливий артист - він вже запізнився. Гіперпоп, гроул та читка Карті - людей цим не здивуєш, але Клонекс як справжній майстер валить вам цього на сорок треків. Можна звісно сказати що відбувається якась емансипація крінжу в його творчості, але цей крінж такий же щирий як треки білих людей з України що байтять артистів з Заходу.
Чому так? Чому Клонекс не працює?
“Сіпаю кров. Я чупакабра
Цнотливих дів — і це правда
У нас тут вампірова банда
Ми куримо огровий condom
Сіпаю кров. Я чупакабра
Цнотливих дів — і це правда
Зеркало не бачить фантом
Дрочу на себе через айфон”
Клонекс це каміння, в якому захована скульптура, тобто хороший артист. Але граючи роль того хто “розйобує сцену”, потрібно мати сцену. Так само як репер Врангель стає в опозицію до “мейнстріму”, так само як Клонекс хоче тим хто мейнстрім перевертає, але їх дії це боротьба з мельницею - сцени не існує.
Сцена це машина соціалізації, мережева спільнота всіх пов’язаних, від продюсерів до власників закладів. Їх в нас нема. В нас є якийсь John Object і його друзів, він відомий, але чи є в нас деконклаб сцена? В нас є Клонекс, але чи є в трап-сцена яку він міг би перевернути? Ні, всі їх ідеології, це мавпування заходу, переливання з пустого в порожнє, щоби створити зі сценою повинні бути якісь конструктивні ідеології, ніж деконструкція того чого нема, таке би Деріду зацікавило.
Простими словами - український трап це симулякр.
“Базарю цю хуйню на біті — селюки не розуміють мій флоу, ніби gringo”
Ці селюки зараз з нами в кімнаті?
“Писки говорять, шо я вже скотився
Та інші репери старі, як Vista
Всі мої хіти стреляють без фіта”
Які репери старі? Хто? Хто ці люди?
Відміна реп музики від інших жанрів це суттєва “екзистенціальність”. Трек в хіп-хопі це пряма мова виконавця, це продовження МС, тому і кавери в хіп-хопі музиці це рідкість і моветон. Тому коли західний репер звертається до когось - це конкретні люди. Кожне звернення і образа - до когось хто існує. Російське і українське мавпування трап сцени по перше відірване від загальної традиції хіп-хопу в цих країнах. Кожен репер в США веде свою родословну від когось з олдскулу. Звідки йде родословна Клонекса? Чи він веде свій музичний родовід від Вови зі Львова? Ні, трап артист в Україні це “чужинець” Кам’ю, істота без місця народження, аномалія, щось що по всій логіці існувати не може. Це максимальний прояв панковості - існувати коли все навколо проти твого існування.
Аутентичний трапом в Україні мав би займатись якийсь Андрій Щадило, але роль на себе взяв Клонекс.
Ніхто з нас не винен: такими народились
Це не твоя провина, шо я дитина
Трап артисти в Україні справді як діти які граються з фруті лупсами і різноманітними західними емблемами, беруть фарби і замість картини обмальовують кімнату в блювотно-рожевий колір.
Чи може такий музичний бастард дати потомство?
[Приспів]
А, є
Я ніби хуй, який кінчає
А, ї
Ця діва — плаг: трахнув за маллі
А, є
Я ніби хуй, який кінчає
Барбі
Вона сосе мені, вона в барі
І справді, Клонекс це хуй, який кінчає. Кінчає в чорноземи української креативності. Сам Клонекс - клон клона, але може народити сцену. Якщо Клонекс це вибух креативності, гіперпоп апокаліпсис, то можливо по Колесу Сансари, саме цей вибух викличе реакцію і створення сцени, яка клонуючи Клонекса, стане створювати щось своє.
“Мала Бугайка. Flexin' on Мала Бугайка (Ї)
Сука підняла мій хуй — тепер він Ванька-Встанька (Вбивай)
Мала Бугайка. Flexin' on Мала Бугайка (Bih')
Сука підняла мій хуй — тепер він Ванька-Встанька (Вбивай)”
