Якщо говорити банально, то для криптозоологів, криптид то потенційно існуюча тварина, доказів існування якої (поки) не знайшли. Багато "криптидів" потім знаходили - але не це нас цікавить. Я використовую слово "криптид" як описання "чудесних тварєй", монстрів, міфічних звірів та "воскреслих" вимерлих тварин, тобто я якщо чесно банально краду цей термін, що би використовувати як мені ся забагне.
Як я вже зазначав в дописах в своєму каналі, мені тяжко писати про криптидів не звалюючись в яму К.Г Юнга - плотне почуття що він вже і так описав, пояснив колективним несвідомим і архетипам, аж так що Джордан Пітерсон намагався Докінзу довести існування дракона. Але я все ж набрався сміливості пройтись по цій вузенькій дорозі, де зліва Юнг, а справа "Космопоіск".
Я не хочу відповідати, чи існують вони - це немає значення, чи фізична чупакабра, тому що воно існує - як інфовірус, як гіпервірування. Її злочини озвучували по ТБ частіше, ніж злочини реальних бандюганів, хоча здавалось би, що чупакабра, що бандюгани, це артефакти минулого, істоти свого часу - бандюкам місце в 90х і в серіалах про ментів, як чупакабрі місце в бестіаріях середньовіччя і безкінечним випускам "Інфошоку" і "Паралельного світу з Андрієм Сараулою". Хіба що, зараз чупакабра подвійний артефакт - як страх дитинства, що з часом став абсурдним, зараз повертається - як символ ностальгії по часам спокійнішим. Коли по новинам розповідали про очередних роздертих кур, а не про вбитих в ворожих атаках людей.
Звісно, і до описаних далі подій якась подібність криптида існувала - але організована релігія володіла монополією на паранормальне, тому від “нейтральних” духів, вони записувались одразу в поганих (рідко в хороших) демонічних потвор, демонічних звісно в сенсі чи іудеохристиянському. Існування чогось поза володіннями Господа(ря), знищувало би його авторитет, але тут криптиди і фейрі знайшли як вижити, як інтегруватись в тіло Господа(реве), на різних ролях, інколи навіть шляхами окольними, як от через Артуріанські романи.
Звісно криптиди та бандюки вірвались в мейнстрім одночасно - з падінням Союзу. Звісно ми можемо по лаканівськи сказати, що розпад Союзу був періодом прориву Реального - труби з лайном вилились на вулиці. Що криптиди, що бандюки існували в Союзі, але завжди рухались в низу, на листочках самвидаву чи байках, які що переходили з вуст вуста. Вони разом супротивились або були несумісними з символічним порядком Радянського Союзу - які бандюки в соціалізмі, які містичні тварини в научному соціалізмі. Звісно, пошуками що НЛО що бігфута (про що писав пан Морозов доречі) в Союзі займались, але якогось безумства не було - як і бандюкам їм відмовляли в присутності в РеальНОСТІ, в існуванні як такому. Звісно ж, згадуючи Америку - там що історії про мафію та маніяків, що про таємничих істот, були дозволені, як і вільний ринок, що натякає нам на те, що символізація/аксіоматизація при вільному ринку дозволяє дозованій частці Реального ввійти в суспільний простір, стати товаром, інфоповодом, сценарієм, і тим самим бути обезброєним, полишитись страшного руйнівного потенціалу, бути одомашненими.
Як відомо в Радянському Союзі сексу не було - на рівні офіційної лібідальної економіки звісно, чорний ринок сексу, містики та криміналу існував, той же Южинський кружок чи окрема культура ворів-в-законі, але на те він і чорний - він існував в підпіллі, а з приходом ринку, дві економіки змішались, породивши ту саму "естетику 90х" - право/ліві радикали разом з братвою і прибульцями ввірвались на вулиці та екрани, на папір газет та журналів. Пропущені десятиліття минали за місяці, вени та артерії рвались від потоків, утворювались нові зв'язки, неочікувані коньюкції і дизьюнкції, праві ставали в один ряд з лівими, кримінальний капітал з чекістською державою, торсіонні поля ставали друзями вчених, простими словами, все те що на Заході переварювалось системою роками, на нашу державу звалилось як дофамін в голову людини зі сдуг. Але після манії йде депресія.
Закручування якихось гайок в "ситі нульові" присуще більше РФ, ніж Україні, але не сказати про це буде неправильним - з газет та вулиць ці всі приступи девіантного зв'язку, перебрались на новий дикій захід - інтернет. Заливши звісно ж позаду бандюків - вони і випихували радикалів з чупакабрами в Інтернет, напевно вбачаючи в них конкурентів. Спершу чекістська державна машина поглинула кримінал, як китайщина кочівників - комфорт депутатського крісла переміг сідло/сідушку БМВ (боєвої машини вимогатєля). Потім тезисис і лозунги радикалів пали, як і самі радикали були готові проміняти протест на можливість продовжувати заклики до радикалізму з дорогих московських кофішопів.
А що чупакабри? Звісно, злісні рептилоїди часті гості на російському ТВ, але їх переварити повністю не вийшло - криптид завжди уникає символізації чи аксіоматизації, криптид як справжній номад, кочує на місці, в якомусь сенсі він кочує по часу а не по простору. "Все тверде тане в повітрі, все святе оскверняється", писав Маркс про капіталізм, але от криптид ніколи не був твердим, ніколи не був святим, його ніколи не-було. Криптида можна описати як природу, що не можливо одошманити, як щось що крізь віка проникає до нас, як щось що ставши в товаром, все рівно зберігає свою підривну силу, і тоді вже немає значення чи існує насправді людина-мотиль, якщо будучи не-можливою істотою, сама його можливість ставить під питання закони фізики і не тільки. Криптид був, Криптид є, і Криптид буде - і не важливо, чи він це ностальгія по зачарованому світу, чи вісник лихого, людям одиноко на цій землі одним, і якщо би концепту криптидів не було, то його було би варто придумати.
