Накриває ковдрою
задушливо-терпкою
Уява.
Починаєш гортати сторінки
думок -
звична справа.
Натикаєшся на колючо-болюче.
Згадка.
Складаєш пазли слів
у вежу -
пластир-латка.
Залатати б спогади дірчасті,
зшити нитками, хірургічним швом.
Щоб фантазія стала в радість,
а не катом - колишніх сонетів вінком.
2025 ©Ірина Вірна
у зрізаних квітів зранені очі...
Не можу я зійти з протореного шляху...
Це перша зрада...
дивлюсь я очима на світвелий - малийчужі ці два оцін і ч о г о не бачатьніцінь мого у сім світі нема.Йой, Ні! Помилився!Тіні та думи! мої ж?cej samyj, ale latynkoju:
дивлюсь я очима на світвелий - малийчужі ці два оцін і ч о г о не бачатьніцінь мого у сім світі нема.Йой, Ні! Помилився!Тіні та думи! мої ж?cej samyj, ale latynkoju:
