Я веду бізнес з ФОПами і постійно бачу одну й ту саму картину. Як тільки в держави просідають доходи або з’являються нові зобов’язання перед партнерами, на поверхню виходить ідея “навести порядок”, а далі починається розмова про спрощенців, міжнародні посилки і те, що “так не може тривати”. Цього разу мова про дві великі теми. Перша це ПДВ для ФОПів на спрощеній системі. Друга це скасування пільги на безмитні посилки до 150 євро. Обидві речі подаються як детінізація і справедливість, але якщо перекласти на мову підприємця, то там одразу видно нові витрати, нову бухгалтерію і нові ризики.
Я зібрав логіку реформ, офіційні пояснення і практичні наслідки так, як я це бачу очима людини, яка керує шеринговим бізнесом, купує запчастини, запускає партнерів у містах і відповідає за результат грошима, а не тезами.
ПДВ для ФОПів. Що саме пропонують і з якої дати
За публічними сигналами і витоками, які обговорювали медіа, базова ідея виглядає так. ФОПи на спрощеній системі, які перевищують поріг обороту, мають реєструватися платниками ПДВ. Як дата запуску в публічному полі найчастіше фігурує 1 січня 2027 року, а як поріг називають 1 млн грн річного обороту, хоча паралельно обговорювали варіант пом’якшення до 2 млн грн.
Тут важливо не заплутатись у формулюваннях, бо в дискусіях люди часто чують лише “всім ФОПам введуть 20%”. На рівні механіки йдеться саме про обов’язкову ПДВ реєстрацію для тих, хто перелетів поріг, а для третьої групи в обговореннях фігурувала конструкція “3% єдиного податку плюс ПДВ” замість звичних 5%.
Окрема деталь, яку важливо тримати в голові. Мінфін офіційно комунікує, що зміни плануються не раніше 2027 року і що це має бути “збалансований підхід”, а не просто механічне скасування пільг, при цьому головний фокус вони ставлять на боротьбу з агресивною оптимізацією, дробленням бізнесу, “сірим імпортом” і контрабандою, а також на потребу забезпечувати ресурси для оборони.
Тобто мотивація держави звучить так. Бюджет воєнного часу потребує більше стабільних надходжень, а спрощенка, за логікою Мінфіну, часто використовується не малими, а великими, які маскуються під малих.
Пільга на посилки до 150 євро. Що хочуть скасувати і як це має працювати
Сьогодні логіка така. Якщо ти замовляєш товар з-за кордону в посилці до 150 євро, він заїжджає без ПДВ і без мита. Якщо дорожче, тоді з’являється ПДВ 20% і мито близько 10%.
Що хочуть змінити. Скасувати саму пільгу до 150 євро, тобто зробити так, щоб дешевші відправлення більше не були повністю звільнені від податків. Це питання вже “зашили” правкою в інший законопроєкт, який стосується KPI для митниці, і в публічних повідомленнях фігурує номер 12360.
Офіційне пояснення від Мінфіну, яке цитували медіа, доволі пряме. Пільга зробила легальних імпортерів і продавців неконкурентними, масовий імпорт через дрібні посилки б’є по платіжному балансу, а держава хоче рухатися до “європейської” моделі, коли податок сплачується одразу під час купівлі на маркетплейсі. При цьому прямо говориться, що це не має стартувати “прямо з 1 січня”, має бути час перелаштуватися.
Як це виглядатиме на практиці, якщо робити “по європейському”. Логіка така, що ПДВ додається в чек під час купівлі, а ввізне мито може залишатися тільки для товарів дорожчих за 150 євро, щоб не забивати митницю мільйонами дрібних оформлень. Саме такий підхід описували оглядачі фінансових медіа, коли пояснювали, навіщо це взагалі придумали.
Чому ці дві реформи болючі саме для малого бізнесу, навіть якщо вони “проти схем”
Є проста причина, яку чиновники рідко проговорюють нормально. Для малого бізнесу найстрашніший податок це не ставка, а адміністрування. ПДВ це не “плюс 20%”, це інша логіка обліку, документообігу, контролю і помилок, які перетворюються на штрафи.
Коли Мінфін каже “не раніше 2027 року”, він фактично визнає, що це складна реформа, яку треба довго готувати. Але на рівні підприємця це все одно означає, що вже зараз треба моделювати, де ти опинишся у 2027, чи не проб’єш поріг обороту, чи не доведеться різко міняти ціни, і чи не потоне бізнес у паперах.
З посилками ще простіше. Якщо ти купуєш запчастини або дрібне обладнання з-за кордону, то пільга до 150 євро була реальною економією, бо дозволяла завозити дрібні партії без додаткового податкового шару. Економічна правда прямо писала, що зараз товар до 150 євро заїжджає без ПДВ 20% і без мита близько 10%.
Практичний приклад на моєму бізнесі. Шеринг самокатів і партнер на ФОПі
Я поясню на максимально приземленому кейсі. Уявімо партнера шерингу самокатів у невеликому місті, який працює як ФОП третьої групи, бо так простіше, прозоріше і прогнозовано по податках.
Сценарій 1. Партнер робить 120 000 грн виторгу на місяць
Це 1 440 000 грн на рік. Тобто він уже вище порогу 1 млн грн, який зараз найчастіше звучить у дискусії як межа для ПДВ реєстрації з 1 січня 2027 року.
Що він має сьогодні. На третій групі він платить 5% єдиного податку від доходу, тобто 6 000 грн з 120 000 грн. Плюс він платить ЄСВ, який у 2026 році в мінімальному варіанті становить 1 902,34 грн на місяць, бо мінімалка з 1 січня 2026 це 8 647 грн.
Тепер дивимось, що стається, якщо з 2027 року цей партнер стає платником ПДВ.
І тут головне питання не “скільки віддати державі”, а “кому я можу цей ПДВ перекласти”. У шерингу самокатів більшість клієнтів це люди, які просто платять карткою за поїздку, їм не потрібен податковий кредит, вони не “заліковують” собі ПДВ. Тобто для них ПДВ це або подорожчання, або твій мінус у маржі.
Якщо я піднімаю ціни для клієнта, то частина людей просто почне кататися менше, або піде на інші альтернативи. Якщо я не піднімаю ціни, тоді я фактично вирізаю зі своєї виручки ПДВ компонент. У класичній математиці ПДВ 20% у ціні це не “мінус 20% доходу”, це “мінус 1/6”, бо 20% нараховуються на базу. Тобто якщо твоя поїздка коштувала 60 грн і ти залишив ціну 60 грн, то приблизно 10 грн з цього стають ПДВ, а твоя база стає 50 грн. На масштабі місяця це вже дуже відчутно.
Тому в B2C бізнесах, таких як шеринг, введення ПДВ часто працює як податок, який неможливо красиво “перекинути” на когось іншого, і він або зменшує маржу, або зменшує попит.
Сценарій 2. Партнер купує запчастини дрібними посилками з-за кордону
У самокатному бізнесі витратники і запчастини це постійна історія. Гальма, контролери, ручки, покришки, елементи живлення, дрібна електроніка. Частина цього є в Україні, але частина або дорожча, або гірша за якістю, або просто не знаходиться швидко, і тоді ти йдеш у міжнародні майданчики.
Беремо простий кейс. Партнер замовляє комплектуючих на 140 євро в одній посилці. Сьогодні така посилка заїжджає без ПДВ і без мита, бо вона в межах 150 євро.
Після скасування пільги, якщо модель буде така, як її обговорюють, до чека додасться ПДВ 20%. Тобто 140 євро перетворюються на 168 євро ще на етапі купівлі. І якщо таких посилок у тебе десять на місяць, то ти просто отримуєш додатковий шар собівартості, який потім або тисне на маржу, або змушує піднімати ціни для користувачів.
А якщо ти замовляєш дорожче за 150 євро, то й сьогодні діють ПДВ 20% і мито 10%, про що прямо пишуть економічні медіа.
Навіщо це державі, якщо коротко і без прикрас
Офіційна позиція Мінфіну зводиться до того, що бюджет воєнного часу потребує стабільних доходів, а детінізація це пріоритет, тому підхід має зробити “рівні правила” для бізнесів зі схожими оборотами і вибити схеми з дробленням та “сірим імпортом”.
По посилках логіка така, що пільга створила нерівність для легальних імпортерів, стимулювала завозити товар “мікропартіями” як для себе, і це негативно впливало на платіжний баланс, тому держава хоче, щоб податок сплачувався одразу під час купівлі, як у ЄС.
Це логіка держави. Вона може бути зрозуміла. Але проблема в тому, що разом зі схемами під цю реформу потрапляє й маса нормальних підприємців, які не “оптимізують”, а просто працюють у реальній економіці, де кожна додаткова гривня адміністрування відкушує час, нерви і маржу.
Що я б порадив підприємцю, який працює як ФОП і має ризик потрапити під ПДВ
Я не буду тут робити довгий чекліст, але скажу те, що я б робив сам, якби запускав партнера з нуля у 2026 році.
Я б уже зараз моделював оборот на 12 місяців і дивився, чи не підбираюсь до порогу, бо 1 млн грн на рік для багатьох бізнесів це не “великий бізнес”, а просто жива операційка.
Я б наперед думав про ціноутворення, бо якщо ти в B2C, ПДВ стає або подорожчанням для клієнта, або мінусом у твоїй маржі, і тут не існує чарівної третьої опції.
І я б окремо дивився на закупівлі, бо скасування пільги 150 євро одразу підніме собівартість дрібних замовлень, а на сервісному бізнесі це часто перетворюється на “або піднімай прайс, або закривайся”.
