Ми не висвітлювали цю тему з такою ж інтенсивністю, як вона обговорювалася у Франції, адже велика частина того інформаційного потоку стосується лише внутрішньої політики та подекуди “внутрішньопартійного жабогадюкінгу”. Однак цієї неділі пройде перший тур парламентських виборів, і це буде мати неабиякий вплив на майбутнє П’ятої Республіки.
Що сталося ?
Дев’ятого червня, у день завершення виборів до Європарламенту, Президент Франції Макрон розпустив Французький Парламент - Генеральну Асамблею. Причин для цього є декілька, однак справжні мотиви Макрона не відомі нікому. Якщо коротко та офіційно, то через провал Президентської партії Ренесанс (Відродження) на тих самих виборах до Європарламенту - Президент отримав прямий знак від суспільства, що йому не довіряють. Відповідно, для того, щоб дати можливість французам переобрати парламент не чекаючи 2027 року, він розпускає парламент і призначає вибори за 20 днів, найменьший можливий строк прописаний в конституції. Звучить цікаво, однак який президент, та ще й відкритий фанат Макіавелі, зробить перевибори для своєї партії, очікуючи програти на них ще більше місць, ніж у нього є зараз ?
Альтернативна причина
З іншої точки зору, політична ситуація у Франції за дуже короткий час дала надію повторити трюк Макрона, яким він користується зі свого першого президентського строку у 2016 році : будучи чистим центристом, "надкусити" ті залишки помірно "правих" та помірно "лівих", які залишилися в політичному меню, радикалізуючи тих, хто знаходиться по обидвох кінцях. Найбільші плоди ця стратегія поки приносить "справа", де голова Республіканців (помірно "правих") таємно хотів об'єднатися з ультраправими, тоді як це було прямою забороною від її найбільш відомого колишнього голови Шарля де Голя. Голову звільнили, Республіканці у своїй більшості об'єднуються з Макроном на фоні такої ганьби.
Найбільша проблема виборів
Ситуація у Франції справді критична, адже якщо у більшості виборів цього року головними питаннями великих країн були політика чи релігія, як у випадку з Індією, то у Франції ключовим питанням є бюджет країни, яке постає через економічний вибір між захистом громадян та створенням кращих ринкових умов.
На кого дивитися ?
Дійових осіб у цій драмі буде три, вони нарешті остаточно визначилися та об'єдналися у свої блоки.
Зліва - збірна солянка від прямих комуністів до помірковано лівих під назвою "національний фронт" (FP), відсилаючись до однойменного об'єднання лівих в минулому столітті під проводом Леона Блума, у якого вийшло. Офіційно, очолює цей рух Жан-Люк Мелоншон, який є прямим аналогом Юлії Тимошенко зі всіх сторін. Саме через свою виняткову крінжовість політично групує цей блок досить базований Рафаель Ґлюксман - єврей (тоді як усі ліві без виключення про-палестинські), який ще з давнього 2004 року цікавився нашим регіоном у якості журналіста, знімаючи фільми про Помаранчеву революцію для французької авдиторії.
Справа - Марін Ле Пен, яка є головним конкурентом Макрона на президенство з 2017 року, та Джордан Бардела, який є головою партії Національного Об'єднання (RN). Не будемо вдаватися до деталей, у нашій спільноті ми часто обговорювали цей політичний феномен доби.
По центру - чинний Президент Макрон з його партією Ренесанс та чинним прем'єр-міністром Габріелем Атталем.
Бюджет : у чому проблема ?
Як "зліва", так і "справа", громадянам наобіцяли справжні золоті гори. FP (ліві) в осномному обіцяють знизити нещодавно підвищений пенсійний вік Макроном з 64 до 60 років. Якщо вони справді це зроблять - бюджетний дефіцит (різниця між надходженнями до держави та її видатками) підвищиться на додаткових 150 мільярдів євро, тобто злетить із уже давно неприпустимих 5.5% до разючих 8 %. На додачу зазначимо, що країни-члени ЄС зобов'язані тримати його меньше 3%.
У той самий час, RN (праві) обіцяють знизити ПДВ (податок на додану вартість) на електроенергію та деякі продукти з 20% до 5.5%, щоб зробити ці блага дешевшими і тим самим підвищити купівельну спроможність громадян. ПДВ становить найбільшу частину бюджетних надходжень, тому прийняття лише такої міри обійдеться країні в додаткових 120 мільярдів дефіциту щорічно, тобто також з 5.5% переходимо у зону 7.5%. Більш того, ПДВ є дуже неточним податком, який створить багато подарунків для одних та надзвичайно неприємних сюрпризів для інших. З іншої сторони, RN уже пообіцяли вихід Франції з єдиного європейського ринку електроенергії, про яке розкажемо в іншому дописі. Найцікавіше в історії з електроенергією - це те, що ми зі спільнотою уже тисячу разів обговорювали, на скільки нищівними для України були газові та вугільні дотації, а сьогодні, у здавалося б економічно розвинутій країні, найбільш популярна партія пропонує зробити те саме (можливо тому вона й така популярна і французи загалом не знають, чим закінчуються такі подарунки від державоньки?). Тему пенсійного віку RN намагається якомога краще оминути, заявивши, що реформа буде "змінена" але жодних конкретних цифр, тому цікаво, як у них вийде продати це своїм виборцям.
Щодо центристів з Відродження, то тут залишається багато місця для оптимізму, хоча ми й розуміємо, що це дисципліна у державних фінансах надихає абсолютну меньшість населення.
З минулого року, адміністрація Макрона зобов'язалася вирівняти бюджет до дефіциту у 3% (який сьогодні становить 5.5%) на рік та зменшити борг до 2027 року, намагаючись наблизити його до 60% від ВВП (який сьогодні становить 110%). У прийнятому чіткому плані є достатньо місця для дискусій щодо його оптимізму в деяких припущеннях, особливо там, де йдеться про "майже відсутній" вплив зменшення державних видатків на економічну активність (усі визнані економісти погоджуються, що зменшення державних видатків з малій чи великій мірі знижує рівень економічної активності, що у свою чергу автоматично зменьшить прибутки людей та податки, зібрані з них). Тим не меньше, план поки перевиконується за графіком, отож з бюджетної точки зору, Макрон є єдиним варіантом, який буде вести економіку в "правильному" напрямку для фінансових ринків та економічного зростання.
Причиною цього є відповіді його конкурентів на запитання "а звідки будемо брати гроші на такі програми?". Праві чи ліві в один голос відповідають або підвищенням податків на багатих (пан Бардела з правих RN навіть випалив пропозицію звільнити від податку громадян, яким меньше за 30), або сильнішою боротьбою з фіскальною злочинністю, де можна витягнути у найкращому випадку до 5 мільярдів євро, і на то вона й злочинність, що її не виправиш закликами на телевізорі. На це потрібно виділяти значні кошти для податкової, чого звісно ніхто не запропонував. У будь-якому випадку, розподіляючи близько 60% від ВВП і змагаючись за перше місце у світі в цій категорії лише з Данією, Франція не схожа на країну з величезним потенціалом в додатковому оподаткуванні населення, особливо того, яке може собі дозволити змінити юрисдикцію за допомогою хороших правників.
Чим усе закінчиться. Три варіанти
Варіант 1. Перемога Макрона, де він отримує більшість. Цей варіант розцінюється усіма як майже неможливий, тому ринки його відкидають.
Варіант 2. Ніхто не отримує більшість. Це насправді найкращий варіант для ринків. Франція стане такою собі Бельгією чи Іспанію, де парламент історично розділений і не може прийняти важливих рішень. Відсутність поганих рішень для бюджету - уже непогано для економіки. Більш того, план Макрона по врегулюванню бюджету до 2027 року прийнятий, а отже буде працювати безперебійно, що дозволить підняти рейтинг Франції як бюджетно-відповідальну країну.
Варіант 3. Радикали (праві чи ліві) приходять до влади. Ситуація схожа на мат для суспільства. Якщо вони виконають свої обіцянки - бюджет та економічна привабливість Франції уже пережили свої найкращі роки. Якщо ж вони НЕ виконають тих обіцянок, існує чималий ризик ще більшої радикалізації суспільства та масових протестів, що є національним спортом в цій країні, і усе це в розпал Олімпійських ігор, які вона приймає цього року.
За чим стежити
Зліва, пан Ґлюксман виставив три червоних лінії, і якщо будь-який член FP їх пересіче - він перестане очолювати рух і таке об'єднання перетвориться на політичний труп. Перша умова - визнання 7 жовтня минулого року терористичним актом проти Ізраїлю. Друга - повна підтримка України у всіх запитаннях, включно з постачанням всіх раніше анонсованих видів зброї та ударами по території росії. Третя - непохитна позиція щодо необхідності перебування в ЄС. Поки що, усі ліві розуміють, що Ґлюксман єдиний, хто може зробити з них кимось вартим конкуренції в сьогоднішній ситуації. Однак контраст із звичайною риторикою лівих разючий, тому час покаже і ми обов'язково дамо оновлення ситуації після першого туру.
Справа, досить легко і водночас важко зрозуміти направлення політики RN. Причина в тому, що їхня політика зовсім не "права" з економічної точки зору. Їхні пропозиції лише відповідають останнім переживанням їхніх виборців, які змінюються щомісяця. Маючи справу з традиційним популізмом, особливо коли головні конкуренти уже при владі і зазнають критики від суспільства - не просто його викорінити. Скоріше за все, дуже скоро Франція переживе свого Боріса Джонсона (за всієї поваги до всього, що він зробив для України) у вигляді ультраправого парламенту чи президента у 2027.
Чому рейтинги Макрона такі низькі ?
Ми зачепили цю тему в одному з наших відео про Францію у новому форматі, тому проаналізуємо запитання глибше. З економічної точки зору, важко було б уявити краще управління бюджетом та економікою, ніж за правління Макрона. Франція сьомий рік поспіль стає найпривабливішою країною ЄС для іноземних інвестицій (пан Макрон став президентом рівно 7 років тому). Французька економіка отримує декілька сотень мільярдів державних замовлень на реіндустріалізацію в сферах, які найбільше претендують на звання "стратегічних" : оборона, акумулятори для електрокарів, аеро-космічна галузь та штучний інтелект. Світові інвестиційні банки не зупиняються в розширенні своїх Паризьких офісів після Брекзіту, створюючи достойну конкуренцію Лондонському Сіті на ринку праці. Найголовніше, усе це було зроблено без підняття податків, що є досить неочікувано з історичної точки зору для результативного Французького президента. Тема боргу, який зріс до 110% має свій контекст, тому скажемо наразі лише те, що будь-який інший президент Франції зробив би щось схоже ба навіть гірше. Навіть пан Саркозі, який був обраний народом у 2007 з програмою "лібералізації" економіки, зниження неефективних податків і введення лише тих, які стимулюють економічний ріст та конкурентоздатність країни став лідером з підняття заборгованості країни, підвищивши на додачу податки під кінець свого президентського терміну у 2013. Нехай це лише вибрані факти, але це дає досить якісне уявлення про вплив Макрона на Французьку економіку.
Найбільша ж проблема Макрона лежить в політичний площині. Позиціонуючи себе як французького Гетьмана, він завжди впевнений у собі, переходячи час від часу у відкриту самовпевненість. Прямий наслідок цього - відсутність бодай одного очевидного наступника Макрона від його партії або хоча б центристів. Більш того, звужуючи простір між ним та радикалами, він не залишає їм вибору для об'єднання. Якщо пан Ґлюксман публічно погоджується з ідеєю віддання голосів Макрону у другому турі, "лише щоб не праві з RN", то усі інші члени лівих FP побудували свою кампанію на критиці Макрона, отож усі мости спалені і про жодні нові альянси можна забути.
Що це означає для України ?
Глобально - невеликий негатив у будь-якому з випадків. Після виборів до Європарламенту, французи повністю поглиблюються у власні проблеми, а тому Макрону буде важче просувати допомогу Україні як політичну перемогу для Франції. З іншої сторони, будучи схожою до України, Франція дає величезні повноваження Президенту, а отже "відмотати назад" не вийде ні в кого, нехай навіть прийняття нових пакетів допомоги може сповільнитися.
