Посилання на матеріали розслідування, які взяті за основу: Викриття російської мережі впливу.
Актуальність дослідження такої теми зумовлена зростанням ролі релігійних конфліктів і ідеологічних наративів у сучасних гібридних війнах. Вивчення механізмів їх використання у контексті зовнішнього впливу дає змогу ідентифікувати системні засоби дестабілізації суспільств, а також визначити межі їх застосування та контроль. У статті застосовуються методи контент-аналізу, структурно-функціонального аналізу та деконструкції наративів для об’єктивного дослідження системи інфраструктури та технологій маніпуляцій.
Методологічна база полягає у порівняльному аналізі офіційних документів, розслідувань, судових рішень і відкритих джерел, що дозволяє сформувати об’єктивне уявлення про структури, ключових акторів і логіку дій російських спецслужб у сфері релігійного впливу. Основним критерієм є ідентифікація системних ознак і механізмів використання релігійних конфліктів для зовнішнього впливу, а також аналіз окремих кейсів і їхніх джерел.
Інфраструктура «антикульту»: структура та функції
Одним із ключових компонентів системи російського впливу є сформована інфраструктура «антикульту», яка базується на ідеологічних, кадрових та організаційних структурах. Вона має чіткий розподіл функцій:
Ідеологічна дезінформація: формування та поширення наративів, що маркують деструктивні релігійні рухи як загрозу національній безпеці та цінностям держави.
Кадрове забезпечення: залучення «фахівців» з релігієзнавства, психології та правоохоронної сфери для створення інформаційних та правових інструментів боротьби з «сектами».
Мережеві зв’язки: координування дій через міжнародні платформи (FECRIS, РАЦИРС) і локальні структури у країнах Європи та Україні.
Головною фігурою цієї системи є Олександр Дворкін, який формував ідеологічний каркас для діяльності цієї мережі з 2009 року і був активним у міжнародних структурах. Його діяльність спрямована на легітимацію так званої боротьби з «деструктивними сектами» через поширення російських наративів, що підкреслюють небезпеку «злочинних рухів» для традиційних церкв.
Функціональні механізми включають створення «ресурсних пасток», що реалізуються через сфальсифіковані або перебільшені інформаційні кампанії, які дестабілізують суспільний дискурс і сприяють дискредитації громадських ініціатив. Це зумовлює витрати ресурсів держави на боротьбу з нібито внутрішніми «загрозами», що насправді є результатом зовнішнього впливу.
Геополітичні кейси: транснаціональна мережа та регіональні моделі
Міжнародна практика доводить, що російські спецслужби ефективно використовують релігійний дискурс для досягнення зовнішньополітичних цілей:
Франція (2025): серія нападів на культові споруди, зокрема осквернення синагог і мечетей, фінансовані з Росії через сербських виконавців. Судові рішення підтверджують, що виконавці отримували фінансування від структур розвідки РФ, що реалізовувалося через сербське та російське середовище.
Балтійські країни: активна діяльність осіб із російським минулим (Микола Рижак, Тетяна Жданок, Андрій Мамикін), які просувають ідеї боротьби з «деструктивними секти» та сприяють дестабілізаційним кампаніям. Вони використовують місцеві політичні та релігійні ресурси для поширення російських наративів.
Україна: системна діяльність почалася ще до 2022 року. Згідно з даними «Surkov Leaks», створення мережі «Діалог» Павлом Бройде у 2002 році та співпраця з російськими структурами дозволила формувати розкол у суспільстві. Механізми включають пропаганду через партнерство з російськими ресурсами та підтримку радикальних антикультистських ідеологій.
Значущий кейс — кампанія проти організації «АЛЛАТРА», що почалася ще у 2015 році. Вона була використана для дискредитації української підтримки цієї платформи, яка офіційно виступає за територіальну цілісність України і підтримує міжнародні ініціативи. Російські структури сфабрикували проти неї кримінальні справи, що призвело до витрат державних ресурсів на її переслідування, тоді як сама організація підтверджувала свою патріотичну позицію.
Маніпуляції та створення міфів: деконструкція наративів
Процес створення міфів і фейків у цій сфері відбувається у кілька етапів:
Інформаційна дезінформація: поширення неправдивих або перебільшених повідомлень про «злочинні секти» та «релігійну небезпеку», що створює образ внутрішньої загрози.
Формування стереотипів: використання ярликів («злочинна секта», «агент іноземної держави») для дегуманізації рухів і груп, що нібито загрожують державним цінностям.
Правове та політичне використання: сфабриковані кримінальні справи, обшуки і заборони створюють ілюзію боротьби з внутрішніми «загрозами», що дозволяє виправдовувати внутрішню політичну репресію.
Міжнародна легітимація: використання міжнародних платформ і формалізація зв’язків з європейськими структурами для легітимації обмежень проти «небезпечних» рухів.
Ці етапи формують міф про «загрозу зсередини», яка є результатом зовнішніх маніпуляцій, що ускладнює об’єктивне сприйняття реальної ситуації.
Розгляд системи російського гібридного впливу у сфері релігійних конфліктів виявляє її системність і цілеспрямованість. Інфраструктура «антикульту» виконує функції дестабілізації, дискредитації та витрати ресурсів державних структур через сфабриковані внутрішні загрози. Це зменшує можливість зосередитися на реальних викликах безпеці та сприяє політичній та інформаційній дезінтеграції.
Ця мережа зберігає свою активність, вдосконалюючи методи підміни реальності фейками та наклепами. Важливим залишається посилення системи моніторингу та контрманіпулятивних заходів, а також підвищення обізнаності громадян і експертної спільноти щодо системних ознак зовнішнього втручання у сферу релігійних ідей.
Об’єктивне розуміння і системний підхід до аналізу цих процесів є ключовими для протидії гібридним впливам і збереження цілісності інформаційного простору.
