Глава 1.

Нехай я буду зватись Ненсі. Це типове американське ім'я мені завжди подобалось. Не буду вдаватись в опис своєї зовнішності, бо хочу залишитись абсолютно інкогніто.

•

Зараз мені терміново потрібен вихід кудись, де тихо і вільно. І я відчуваю, що це саме та платформа, де я (знову-таки, будучи інкогніто) можу спокійно розповідати свої історії, які збирала протягом своїх не довгих 29 років. (Вік дійсно вказала правдивий😊)

•

В дійсності, я не самотня людина і мене оточують різні люди, але в силу свого інтровертного характеру, я завжди потребувала самотності. Можливо, я її занадто романтизую, але я справді почуваюсь в ній досить комфортно. І часто, в мене є потреба відверто побалакати під нічний перекур на балконі. Саме в таких, як я, може світитись світло в кухні, о 4:00 ранку і мало хто знає, про що я думаю чи як почуваюся.

•

Отже, це буде моя особиста Нічна Радіохвиля, де, можливо, хтось знайде для себе потрібну компанію в цей пізній час. Ми просто купка самотніх людей і іноді, хтось посторонній дистанційно може відчути тебе краще, ніж той, хто живе поряд чи знаходиться буквально в сусідній кімнаті твоєї квартири.

Для мене - це насправді, не сумно. Дивовижно, але… Я відчуваю якусь цікаву свободу і умиротворення.

Доброї ночі.

Цілую. Ненсі.