Привіт усім опівнічникам, з вами знову Ненсі.
В мої 16 мені здавалося диким, що в мене "втюрився" хлопчик 11 років. Хоча, якщо поглянути з іншого ракурсу, наприклад, мені 35, йому - 30, то здається не так вже і суттєво, правда? В будь-якому випадку, я не збиралася шукати неприємностей на свою красу🍑 і намагалась делікатно пояснити хлопчині, що між нами нічого не може бути😏
Назвемо його Пряник😅
Так от, Пряник входив до складу шкільного хлопчачого ансамблю (їх там таких було шість штука) і ми часто були на спільних репетиціях. Чесно скажу, я пам'ятаю всіх цих хлоп'яток хорошими милими дітьми і абсолютно з кожним ми, дорослі дівчата, гарно знаходили спільну мову. Звичайні, виховані діти. Пряник теж таким був (не знаю як зараз, бо цьому юнаку тепер 24 роки). Чесно, я мало пам'ятаю з чого все починалося... Знаю точно, що я жартувала, ніби-то всі ці малі хлопчики - то мої сини😝 Вони були не проти.
•
Початок тієї дитячої Пряникової закоханості в мене припав якраз на мою закоханість в Звукача. (див. попередню публікацію) Усі ми водились однією великою зграєю дітисьок від наймолодших до найстарших. Ми зі Звукачем жартома сварились-мирились на очах у всіх - грубо кажучи надавали суспільству, якшо не хліба, то видовищ точно. Відповідно, малюк-Пряник теж це все спостерігав. І якось одного разу він, не соромлячись, поставив мені пряме питання при всіх: "Ненсі, а чого Звукач не любить тебе так сильно, як я?" Вустами дитини глаголить істина. Тю. От чесно, мене ще ніхто так не розмазував😅 І шо я тільки мала на це відповісти?.. Пряник поставив мене в ніякове становище, але якщо об'єктивно, то дійсно: і чому Звукач не любив мене так, як малюк-Пряник?!
•
Зараз, мені важко прослідкувати, коли саме Пряник в мене закохався - я спілкувалась з ним точно з такою ж частотою, як і з усіма іншими хлопчиками і взагалі, до цього незручного запитання, навіть не здогадувалася про його почуття.
Коли Звукач зник з мого життя, поступивши на навчання, а я перейшла у дев'ятий клас, Пряник, якось підозріло почав зиркати на мене і кожного разу, замість звичного "Привіт", казав: "Нееенсіііі..." Ось так довго протягуючи моє ім'я. Це викликало якісь не надто приємні емоції, якшо відверто. Мені не хотілося стати для когось ідеєю-фікс, а Пряникова поведінка (зрозуміло, в силу його віку) була, м'яко кажучи, дивна і злегка надоїдлива. Він постійно намагався до мене доторкнутись (і, вибачте, не по-дитячому), часто заводив розмови, підсідав ближче і прямо витріщався на моє обличчя. Не знаю, чому мене це так дратувало... Напевно, вся справа в тому, що я завжди боялась всяких психів, божевільних чи людей помішаних на чомусь. Розумію, що все це вже було притягнуто за вуха в моїй голові, але відчувалося, ніби малий якось, дивним чином, прямо помішався на мені. Звичайно, оглядаючись на все зараз, мені смішно і кумедно це згадувати, але на момент цих подій, я почувалась героїнею фільму з таємним-явним шанувальником. Думаю, я просто мала би проявити більше мудрості, якої в мене тоді не було... Звичайно, нічого грубого я Прянику не казала, яка б роздратована не була, бо об'єктивно - він хороша дитина. Хоч і надоїдлива.
•
Але кілька місяців по тому, малюючи свої нескінченні малюнки і завівши одне, не менш цікаве знайомство ВКонтакті, зі мною відбулося дещо не приємне.
Для розуміння ситуації: так склалося, що на момент всіх тих подій я близько спілкувалася зі старшою сестрою Пряника (вона моя однолітка) і вона, запросила мене до себе на день народження взимку. В той день я прийшла до неї в гості, де окрім родини і всіх двоюрідних-троюрідних братів/сестер, були ще й друзі і однокласники. Все було, я б сказала, добре, але я постійно відчувала, що Пряник невідривно на мене дивиться! І це неймовірно напружувало.
Ми опустимо той момент, що я прийшла гарно вдягнена і вдало підмальована. Ні в якому разі не збираюсь вихвалятися, та для повнішого контектсту скажу так: я симпатична, але на любителя, якшо чесно. Трохи схожа (як мені одного разу сказали) на татарку. Словом, далеко не femme fatale, шоб аж ТАК в мене закохатися.
•
Пряник намагався поводитись як господар (що і є найбільш кумедно, оскільки не він іменинник), і дуже часто пропонував мені якусь чергову страву чи напій, я лише любо посміхалась і відмовляла. Чомусь, я затрималася в них на святі довше, ніж потрібно було, відповідно, збиралася йти від них зовсім затемна. І ось коли іменинниця відкривала вхідні двері, взувалася, щоб провести мене трішки (наголошую весь цей час вона знаходилася спиною до мене), я також одягала кртку, взувалася і тут мене хтось тихенько торкається за плече. Я розвертаюсь, опускаю голову на рівень своїх грудей і бачу Пряника, котрий явно щось задумав. І як тільки так вийшло, шо повна хата народу, але в коридорі ВЗАГАЛІ нікого немає, крім нас трьох, а старша сестра Пряника в цей момент спиною до нас і навіть нічого не бачить?! Не пам'ятаю, шо він мені тоді сказав (думаю якесь типове: "радий, шо ти прийшла Ненсі" чи щось подібне), але після цього він обхопив моє лице своїми долонями і наблизив до себе аби поцілувати в губи! І в нього це МАЙЖЕ вийшло! Я ще за секунду ДО відчула, що пахне смаженим, але все одно розгубилася. Я відчувала дихання хлоп'яти біля своїх губ і, якшо чесно... Мені було ДУЖЕ ніяково і не приємно. І не хочеться принижувати такий світлий душевний потяг, як поцілунок, до того ж, це був ще не зіпсований життям хлопчина, але це відчуття, коли тебе насильно хочуть поцілувати... Я напевно ніколи не забуду тої паніки, котру відчула в той момент.
•
Я максимально делікатно хотіла відсторонити своє обличчя, але Пряник це зрозумів і почав тримати мене ще міцніше! Напористий, чи не так?... В останні секунди, я неймовірними зусиллями змогла відвернути голову вліво, і Пряник впився губами прямо в мою праву щоку. Після чого, я поспіхом забрала обидві його руки від свого лиця і випрямившись в свій ріст максимально спокійно, ніби нічого не відбулося, сказала: "Папа, Прянику" і вийшла з їхньої хати геть, помчавши додому. Після чого, в своєму щоденнику я зробила запис: "Пряник прибавив", де описала все своє обурення його настирністю і свої відчуття якогось незрозумілого сорому і пригніченості.
•
В моїй голові завжди чомусь плавала картинка, ніби хтось мене кохає без моєї взаємності і мені так соромно, що мені нІчого дати тій людині взамін на те, що вона мене любить. Але в даному випадку, я просто повинна була все сперти на Пряниковий вік і дитячість😅
Кілька тижнів по тому, Богу дякувати, Пряник зрозумів шо зі мною йому ловити нІчого і переключив свою увагу на інших дівчат з мого ансамблю. При чому зразу двох підряд!🤣 А я так побивалася докорами сумління😅 Більше того, він, наче спеціально, часто мені розповідав про них і про, те, що він відчуває, а якось взагалі підійшов до мене і спитав, що б такого можна було подарувати цим двом дівчатам. На це в мене була найпридуркуватіша реакція, яка тільки могла бути: я роздратувалася і сказала, шо я йому не магазин, на що малий хитро посміхнувся і самовдоволено мовчки пішов геть.
•
Я тільки потім зрозуміла, що це мало вигляд, ніби-то я, в останній момент, закохалася в Пряника, а тепер шкодую, що він мене розлюбив, тому і така нарвана🤣 Звісно це було не так, але я нічого нікому не пояснювала. Розкажу тут: я знала, що Пряник робить це спеціально, аби викликати мої ревнощі (котрих в принципі не могло бути, адже я до нього нічого не відчувала), і саме цей дитячий садок нервував мене найбільше. Ну шо це таке? Серйозно? Ти справді вважаєш, шо це спрацює? Особливо після того, як я з витримкою вислуховувала все це попередні рази, намагалася щось порадити і навіть з веселою цікавістю за цим спостерігала і Пряник МУСИВ БИ побачити, що мене це не торкає. А він все одно продовжував це робити. Хоча, ну шо тут судити, хлопчині було 11.
•
Не пам'ятаю, коли я бачила його востаннє (напевно, досить давно), але вже на той момент юнак вимахав під 2 метри зросту. Я бачила його здалека в рідному місті і, думаю, зараз він би мене не впізнав☺ В будь-якому випадку, цікава і кумедна історя вийшла. І хоча я маю звичку казати фрази, типу: "Як нудно я живу", то оглядаючись на той період свого життя... Ох, це було далеко не нудно. Нудно зараз😅 Тому я і описую всі ці свої історії, аби пригадати і посміхнутись. А тоді, вони в мене крутились одна за одною і тісно переплітались між собою, адже саме того часу, зі мною познайомився один дуже цікавий хлопчина, який приходився другом тому ж самому Звукачу.
Але цю історію я напишу пізніше.
Добраніч усім опівнічникам.
xOxO Ненсі.
