Як вказано в біо мого профілю, останні 5 років я працюю у сфері управління та навчання персоналу.
Я довго шукала себе в професійному напрямку. Все пішло не за планом ще в 2013 році, коли були здані усі екзамени, ЗНО та вступні співбесіди.
Мріяла бути перекладачем. Обожнюю англійську мову по сей день. Але не вдалося - на ЗНО не вистачило 2 бали до бюджету, контракт був надто дорогим.
Так я опинилася в університеті цивільного захисту, на соціально-психологічному факультеті. За фахом я - кризовий психолог в структурі МНС України.
Проходила практику при Головному управлінні. Це був цікавий досвід, але залишатися працювати в держструктурі не хотілося - ЗП не мотивувала, обов’язків було більше ніж того потребувала посада, а про відношення до молодих спеціалістів - просто промовчу.
Психологічну практику продовжила в роботі із дітьми з особливими потребами. Досвід - неймовірний. Але цей період став останнім в моєму професійному шляху як психолога.
Після цього періоду, ким я тільки не працювала - копірайтером, нянею для дитини в заможній родині, офіс-менеджером, адміністратором в 2х школах іноземних мов, оператором колл-центру, перекладачем на сайтах знайомств.
Насичений шлях - не те слово :)
То, що ж мені дало оце все?
Розуміння, що я ще не навчилася тому, чим хочу займатися.
Впевненість в тому, що я можу бути багатозадачною, рішучою, сміливою, що не залишуся без роботи.
Погляд на себе як на талановиту особистість, що хоче працювати саме з людьми.
Саме після роботи в колл-центрі мені випав шанс знайти своє призначення. Але це вже в другій частині. ;)
Не переключайтеся :)
Ваша А.
