Я намагаюсь з повагою ставитися до різних технік та практик, оскільки розумію, що для одного «ключ», для іншого – лише елемент (і в кращому випадку, корисний або хоча б нейтральний, бо рідко хто хоче зашкодити нам навмисно).
Отже, розпочну з того, що я не відношу себе до високо проактивних людей з міцною силою волі, купою корисних звичок та соціальними мережами, від яких одна половина ридає від захвату, а інша – від заздрощів. Й тому, коли оточення та інформаційний простір почали активно рекламувати оце «прислухайся до себе» (куди входить все, починаючи від їжі, закінчуючи пошуком цінностей), я вирішила спробувати. Спойлер: техніка мені не сподобалась. Актуальною вона стала набагато пізніше.
Що я мала як результат? Коли намагалась прислухатись до себе та зрозуміти, чого ж мені такій красивій хочеться сьогодні, то чула прекрасні речі: спати, лежати, а може в МакДональдз; о, а давай каву з сиропом, баааунтіі. І як я не намагалась, але такі чудотворні слова, як пробігти пару кілометрів, з’їсти броколі, зайнятись медитацією серед лісу не з’являлись ніяк. Спойлер: бажання пробігти пару кілометрів та з’їсти броколі так і не з’явилось.
Мій шлях до початку формування вміння прислухатися до себе виявився довгим (про нього та речі, які здалися мені цікавими/вартими уваги, я буду розповідати в серії постів «з чого почалися зміни»), але він охоче продемонстрував, що мені не допомогло:
Аналіз цінностей, реалізацію яких я хочу бачити у своєму житті.
Трекери корисних звичок.
Написати лист собі у майбутнє, більша частина рекомендацій, пов’язаних з візуалізацією майбутнього та складанням грандіозного плану.
Техніки схожі на «уявіть, що дана звичка в вас буде на постійній основі» й складіть план її втілення.
Афірмації та розглядання себе у дзеркало (останні дві речі були домашнім завданням, й скажу чесно, коли зараз чую про афірмації, то ледь стримуюсь від закочування очей)
Мотиваційна підтримка в стилі «Візьми й зроби», «Ти сильна – ти зможеш», «Ти скала» й усі подібне.
Будування проєкту по саморозвитку (ну, знаєте, оці ідеї, які малюють картинку, де ти займаєшся спортом, вивчаєш французьку, виступаєш в книжковому клубі, а на вихідних печеш тирамісу, й десь між усіма цими речами ще й працюєш).
Впевнена, що цей список можна продовжувати, але це перший топ пунктів, які спали мені на думку. До деяких речей я повернулась (до однієї, якщо точно), все інші забракувала й закриваю відразу, якщо зустрічаю десь в книгах, описах, рецензіях.
Зараз мене можна віднести до «учнів» турботливого підходу до себе з зовсім іншим переліком «що мені допомогло».
