Глава 6.
Марина сиділа в своєму кабінеті і перебирала папери. Вона швидко освоїлася в компанії “Нептун”, бо мала досвід керування готелем. В свої молоді роки дівчина мала рішучий і вольовий характер та організаторські здібності. В компанії все було налагоджено, тому Марині потрібно просто правильно керувати. Як виявилося, колектив тут злагоджений і всі працюють на результат. Головне - хороші улови риби і пакувальна компанія буде процвітати. “Пані Вікторію я не підведу. Вона тепер мій партнер, та й людина хороша. Я справлюсь”- думала про себе Марина. Водночас з цими думками, дівчина знову згадала капітана Романа. Ввечері він прийде в гості і Марині хотілося його побачити. Її відношення до цього чоловіка змінилося. Дивні відчуття. Спочатку Роман дратував її, а тепер Марині хочеться з ним спілкуватися? “ Я що, закохалася? Та ні. Не може бути”- подумала дівчина і відкинула ці думки. “ Так, все, треба працювати”- сказала сама собі Марина і відкрила ноутбук.
Капітан Роман з командою повернулися на судні “ Буря” в порт. Свою роботу хлопці виконали. Риби було достатньо.
-У мене найкраща команда в світі. Де ще таких справних моряків знайду - задоволено сказав Роман.
- Ну з таким капітаном, як ти, ми готові і в вогонь і в воду. Дружба- це велика сила - відповів Олег. Кок він був чудовий, смачно готував.
-Не перехвали мене, а то носа задеру. Ну добре, хлопці. Я додому, перевдягнуся і на вечерю до пані боса. Мене запросили сьогодні.
-Ого, оце так! То ти до Марини йдеш? Це вже цікаво. Невже ця дівчина забрала серце нашого капітана?- засміявся Назар, а Ігор додав:
- Ну все, ми втрачаємо друга.
-Не вигадуйте, чудіки. Я просто допоміг її мамі і в знак вдячності Марина запросила мене на вечерю. От і все. Та й сумніваюся, що я їй подобаюсь. Я простий моряк. Це тільки вічливість з її боку, не більше. Я пішов, хлопці. Помиєте палубу. Ок?
- Буде зроблено, капітане. Гарного вечора.
Марина приготувала вечерю і накрила на стіл. Вона вдягла просту сукню лавандового кольору, а волосся зібрала в пучок. У вітальню зайшла Вікторія і сказала:
-Донечко, ти в мене така красуня і розумничка. Все так смачно виглядає.
- Я старалася. Сподіваюсь, капітану сподобається. Він скоро має прийти.
- Він приємний чоловік. Мені сподобався. Та й красень, як на мене. Як вважаєш?
- Так, згодна. Він мене спершу дратував, але зараз я подивилася на нього іншими очима. Він сильний, сміливий, життя мені врятував, вчасно тобі допоміг. Він хороша людина.
- Ну що ж, поспілкуємося з ним на вечері і побачимо, який він.
Постукали у двері. Марина зрозуміла, що це капітан і пішла відчиняти.
- Добрий вечір - привітався Роман і усміхнувся. Він побачив Марину і на мить зачарувався. Бузкова сукня так пасувала дівчині, що Роман не зміг відвести очей. Марина помітила погляди капітана і трохи засоромилася. - Ти дуже гарна- сказав Роман і протягнув дівчині букет польових квітів. - Це тобі. Я не знаю, які квіти ти любиш, але сподіваюсь ці сподобаються.
- Які гарні. Мені приємно. Я дуже люблю польові квіти за їх простоту. Ти як знав. Дякую. Проходь, будь ласка.
Роман зайшов у вітальню і привітався з Вікторією.
- А ці квіти, Вам. Дякую, що запросили на вечерю.
- Гарні троянди. Дякую, Романе. Ну що ж, давайте вечеряти. Сподіваюся наше частування сподобається.
Вечеря проходила невимушено і легко. Роман розповідав про своє життя і як здійснив дитячу мрію стати моряком, про батька і маму. В компанії Марини і Вікторії вперше за довгий час йому було радісно. Марина так само розповіла про себе, про свої юнацькі роки, про батька. Вікторія посміхалася і спостерігала за обома. Вона вперше бачила свою доньку такою жвавою і зацікавленою. Було помітно, що Марині подобається капітан, а Роману Марина. “ Ну нічого, після вечері я дізнаюся все. Бо схоже, що моя дівчинка закохалася, сама того не підозрюючи”- подумала про себе Вікторія.
Вечір так швидко пройшов за цікавою розмовою, що всі й не помітили, що вже пізно.
-Час так швидко промайнув. Я гарно провів час. Все було дуже смачно. Дякую ще раз за вечерю. Я вже піду-сказав Роман.
- Нам так само було приємно спілкуватися з Вами, капітане. Правда, донечко?-відповіла Вікторія з посмішкою на обличчі і глянула на Марину.
- Авжеж. Чудовий вечір вийшов. Я рада, що ти прийшов до нас - сказала Марина
- І я так само гарно провів час. З вами було затишно. Давно так себе не почував, якщо чесно.
-Це ж добре. Думаю, це не остання наша вечеря. Що ж, капітане, до зустрічі. Я вже піду відпочивати- сказала Вікторія.
- У тебе чудова мама. Бережи її.
-Я знаю. Вона в мене найкраща і я все для неї зроблю. Я хотіла тебе попросити прийти завтра в офіс. Дещо поясню по роботі. Домовились?- звернулась Марина до Романа.
- Та без проблем, буду. Я тоді піду. До завтра. Дякую ще раз за вечір- сказав капітан.
- От і добре. Тоді чекатиму. До завтра.
Роман пішов, а Марина подивилася йому вслід і подумала ” Чому мене так тягне до цього чоловіка?”.
Вікторія не пішла спати, а чекала доньку, щоб поговорити.
- Ну що, розповідай, доню, що між тобою і капітаном відбувається? Ти закохалася в нього? Я помітила, як ти дивишся на нього.
- Матусю, я не розумію сама, що зі мною. Мене дійсно тягне до нього. Навіть не знаю, коли це сталося. Він здавався мені грубим і неприємним спочатку, а тепер ні. Такі почуття у мене жоден чоловік не викликав. Я дійсно боюся собі сказати, що закохалася. Що мені робити? Підкажи.
-Це ж прекрасно! Моя дівчинка закохалася, хто б міг подумати. Я скажу так: не треба нічого робити. Якщо Роман відчуває до тебе теж саме, то він відкриється тобі, от побачиш. Бо, як мені здалося, він також не байдужий до тебе. Почекай трохи. Якщо він твоя доля, то ви будете разом.
-Дякую, матусю. Ти в мене найкраща. Я зараз все приберу тут і піду спати. Ти вже йди, відпочивай.
-Все буде добре, моя люба. От побачиш. Люблю тебе - сказала Вікторія і поцілувала доньку.
Марина посміхнулася мамі і обняла її.
-Я теж тебе дуже люблю. На добраніч, матусю.
Марина все зробила на кухні, і пішла в свою спальню. Вона лежала на ліжку, а перед очима стояв образ Романа. Вона згадувала перше знайомство з капітаном, як він викинув її у море, потім, як він врятував її у шторм, як вони гуляли в парку, як допоміг з мамою. На обличчі Марини сяяла усмішка і їй було так добре. “Мабуть це і є кохання, коли постійно думки про Романа, серце б'ється так шалено, коли він дивиться на мене”- думала дівчина.
Марина і не помітила, як заснула. Їй наснився дивний сон. Вона в якійсь печері, і раптом до неї підходить капітан Роман і обнімає за плечі. Зверху починає литися вода, але це не спиняє Романа. Він міцно притискає Марину до себе і починає цілувати. І тут дівчина прокидається. Серце так калатається, що от от вистрибне з грудей. “Ну і сон приснився. Це ж треба. Заспокойся, Марино. Це просто сон, і не більше. Завтра рано вставати, тому спи” - сама до себе сказала дівчина.
Роман повернувся додому і відразу пішов спати, бо дуже втомився за день. Він заснув швидко. Ві сні він бачив Марину в печері Закоханих, де зверху на них лилася вода, а він цілував її дуже пристрастно, і дівчина відповідала на його поцілунок. Від такого сну чоловік різко прокинувся. “Ця дівчина зовсім не йде з голови. Вже і снитися почала. Оце я закохався! Тільки ж, отямся, капітане. І не мрій. Вона просто вдячна за маму, не більше. Навіщо себе обманювати. Буду спати. Завтра в офіс до Марини зранку йти. Зате привід знову її побачити”- так думав Роман. Його почуття були змішані. Але завтра буде новий день. Він принесе щось хороше. Хай так і буде.
