Якщо хочете почитати про близькі стосунки брата й сестри, які разом йдуть по життю, — це саме та книга. Не скажу, що в захваті від «Голландського дому», проте авторка вміє точно підмічати неочевидні речі та вдало над ними жартує, що додає твору особливого шарму.
Оповідачем історії родини Конроїв є Денні. Він захоплений шикарним триповерховим будинком, який на початку 20-го століття побудували голландці Ван Губеки. Цей будинок стане символом заможності його батька, але Денні не судилося мешкати тут довго. Після смерті тата Денні мачуха виставляє 12-річного хлопчика за двері. Протягом багатьох років він та його старша сестра, Мейв, приїжджатимуть до будинку, щоб згадати дитинство і юність.
Перша частина твору ніби топчеться на місці, бо події рідко виходять за межі Голландського дому, а друга і третя — більш жваві й різноманітні. Тож на початку читання було враження, що книга більш гарна, ніж цікава (обкладинка — це портрет Мейв), та з кожним новим розділом інтерес до сюжету зростав.
Книга подібна до пазлів, з яких вибудовується сімейна історія. Ось — шматочок із дитинства, коли Денні було 8 років, і він вперше побачив мачуху. А тепер пазл з минулого — про те, як Мейв потрапила до лікарні, бо їхня матір раптово зникла. На початку стрибки між часами трохи заважали, але згодом я призвичаїлася до таких переходів.
Книзі трохи не вистачило емоційності, за жодним героєм я не плакала. Але беззаперечним плюсом є жарти авторки від імені Денні та Мейв. Сама ж історія Голландського дому та його мешканців також нетривіальна, і не відпускає навіть після прочитання. Особливо цікавий та дивний життєвий шлях у зниклої матері головних героїв. Крім цього, авторці вдалося класно зобразити сімейні стосунки та ставлення родичів одне до одного. Дійсно, все як у житті.
8/10
