Останні треки листопада, що вийшли у минулу релізну п’ятницю, знаходьте у новому випуску дайджесту “нова музика тижня”.
Антон, Діма та Іван послухали порцію альтернативного року, постпанку та експериментальної музики, щоб порадити вам найцікавіші новинки тижня.
Для комфортного прослуховування слухайте на улюбленому стримінгу:
KEBU, creativemaze – LMT (EP)
Жанр: експериментальний фольк, андеграунд трипхоп
Слухати: https://lnkfi.re/LMT_EP
Іван Лисько:
Українські рок-гурти часто здаються застряглими у своєму комфортному звучанні, не готовими до експериментів і часом надто чутливими до критики. На цьому тлі їхній звук залишається далеко від сучасних міжнародних стандартів, які ми чуємо в плейлистах на кшталт All New Rock чи All New Punk. Через це рецензування рок-музики іноді втомлює. І тут на допомогу приходить авангард.
Останнє відкриття – це Марія Кебуладзе, яка разом із берлінським музикантом creativemaze створила мініальбом LMT. Це, без перебільшення, одне з найяскравіших музичних відкриттів 2024 року на рівні з ummsbiaus, яка минулого тижня випустила альбом FAVNA. З першої ноти мене захопили неймовірні текстури, вплетені у вишукану й тендітну матерію експериментального звучання. Вокал Марії зачаровує, немов загадкова Мавка, яка затягує в прірву емоційного і мистецького хорору. Цей альбом — справжнє звукове мистецтво, у якому тонко переплітаються трипхоп, експериментальна електроніка й містичні фолькові мотиви.
Вплив Б’єрк тут очевидний, але Kebu вдалося досягти рівня, який не поступається ісландській мисткині. Обволікаючі синтезатори також нагадують роботу Yuvi, ще однієї талановитої саунд-дизайнерки, яку обов’язково варто почути. Хоч ця музика може здатися авангардною і складною, та я усе ж прошу звернути увагу на цей мініальбом — його мистецька вартість перевершує будь-яку штамповану попсу.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Leléka – Guli
Жанр: фолк-джаз
Слухати: https://glmmusic.de/Guli
Антон Кістрін
Проект Leleka, який вишукано поєднує модерн-джаз, українську етніку та нео-фольк, у кожному своєму релізі дає майстер-клас з того, як вдало працювати з текстурою звуку. Тембри вокалу та інструментів істотно впливають на сприйняття пісень.
Guli — чергове переосмислення українських народних колискових. У цій композиції музиканти створили максимально прозоре та лаконічне аранжування. У треці звучать фактично лише самотній контрабас та двоголосся.
Цей витончений мінімалізм додає нових відтінків колисковій, підсилюючи її легку моторошність і навіть дарковість, що є природним для частини українського фольклору. Безперечний діамант серед новинок цього тижня — естетично досконала робота!
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Small Depo — Карнавал (ЕР)
Жанр: постпанк
Слухати: https://id.ffm.to/karnaval
Дмитро Лесик
Київський проєкт Small Depo минулого тижня видав звабливий трек "Емігрант", який став анонсом до другого великого релізу за рік — мініальбому Карнавал.
Перше, що відразу впадає в око при перегляді треклісту — наявність каверу на "30" ДК Енергетиків. Унікальний випадок на вітчизняній постпанк сцені переспіву українського гурту. Хоча це не найбільш відомий трек колег по цеху (згадаймо про "Енергетик", який із виходом Сталкеру 2 зробив дуже сильний сплеск зацікавленості до музики цього колективу), але це цікавий переспів. Замість емоційного, майже крикучого виконання Якова Марного, ми чуємо журливий вокал, де є місце для протягування слів. І це органічно вписується в загальну концепцію композиції та релізу.
Карнавал — це завжди про веселощі, яскраві спогади та танці. Але Карнавал від Small Depo — це повний антагоніст, де замість веселощів є атракціони із внутрішнім самокопанням та розкриттям старих і неприємних спогадів. А ще — повільний танок під постпанкові мотиви, епізодично приправлені шугейзом та цікавим гітарним інтро ("Ім’я"). Загальна концепція цілком відповідає своїй назві, і ці невеличкі експерименти більше ніж достатні, щоб виокремити другий повноформатний реліз серед іншого постпанку.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Burned Time Machine – вічне сяйво чистого розуму
Жанр: альтернативний рок із легкими вкрапленнями металу
Слухати: https://linktr.ee/burnedtimemachine
Іван Лисько:
Полтавські “палії” вкотре доводять: стиль і форма — їхні сильні сторони. Саунд Burned Time Machine — це поєднання найактуальніших тенденцій, які підкорюють альтернативну сцену. Трек "Вічне сяйво чистого розуму" можна розглядати як музичну версію культового фільму, створену мовою емоцій та звуку. Він немов переносить відчуття кіношної драми у формат альтернативного звучання.
Ретельний баланс між електронікою та гітарними партіями, здається, має амбітну мету — заглибитися у сенси відомої кінокартини. Чи вдалося це? Питання залишається відкритим для кожного слухача. У порівнянні з "Лімінальним", де суттєвих контрастів між синглом і альбомом я не помітив, тут синтезатори нарешті заграли новими, більш хітовими барвами. Вокал Влада у приспіві легко запам'ятовується і має виразний емоційний акцент.
Попри збереження характерного стилю, BTM зробили трек, що дихає сучасністю і чарує вайбом. Вони, здається, сміливо беруть формулу попмузики, але адаптують її до свого звучання, створюючи чіткий емоційний ефект. Це — хіт, розрахований на максимальний відгук слухачів.
⭐️⭐️⭐️⭐️½
Smurno — По колу
Жанр: постпанк, альтернативний рок
Слухати: https://linktr.ee/smurno
Дмитро Лесик:
Постпанк-гурт Smurno продовжує закріплювати свої позиції та поступово знайомити слухачів зі своїми подальшими творчими планами. Так, з релізом другого синглу “По колу” гурт анонсував свій перший альбом, запис якого почнеться вже наступного року.
Композиція “По колу” тяжіє до більших експериментів: мантровий приспів, навколишні шугейзні та нойзпопові елементи в інструменталі — усе це створює нову пісню, яка в деяких аспектах навіть краща за попередницю. Однак через велику повторюваність лірики новому релізу не вистачає лише невеликої деталі, щоб він став ще одним цікавим доповненням до творчості гурту, до якої вже автоматично входить триптих Скло.
⭐️⭐️⭐️⭐️½
O.Torvald – Косяк
Жанр: альтернативний рок, акустика (першу половину)
Слухати: https://orcd.co/kosyak
Антон Кістрін
O.Torvald вкотре підтверджують статус українських королів рок-меланхолії новим синглом “Косяк”. Пісня авторства барабанщика Дмитра Карасюка (як стверджує гурт) вкотре підкреслює його талант сонграйтера і співавтора найбільш “душевних” балад O.Torvald (його “перу” також належать, наприклад, “Дощ” і більш рання “Нету Внутри”).
“Косяк” не увійшов до альбому “Втома”, ймовірно ще й з концептуальних причин. Тут гурт ніби повертається на три з половиною хвилини до власних першовитоків, але тільки для того, щоб офіційно попрощатись з цим періодом творчості. У прес-релізах, що супроводжують сингл і кліп, музиканти анонсують, що надалі писатимуть більш позитивний та життєствердний матеріал. Якщо це так, то виникає питання: навіщо позбуватися своїх “козирів”? Адже прихильники гурту люблять їх саме за баланс між вогнем гітарного відчайдушного драйву та водою стильної й подекуди тонкосльозої лірики.
Наскрізний образ треку підкреслюється і візуальним символізмом у кліпі - “спалювання” минулого, негативної енергії, речей, що тягнуть на дно… Але якщо у відео це зображено у доволі прямий, хоч і метафоричний спосіб (додивіться до кінця), то у треці продюсер гурту Костя Пуга разом з командою використали цікавий прийом: розвиток і передкода є найгучнішою і найдинамічнішою частиною з гітарною “стіною звуку”, яка ніби спалює всю електрику в студії. А після неї, в аутро, відкриваючий ріф залишається грати самотня акустична гітара…
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Дмитро Лесик:
Гурт O.Torvald випустив дуже класний альбом “Втома”, де вони поринули у певну меланхолію та депресію (хоча знайшлося місце і для надії на краще, якщо згадати позитивний “Амстердам”). Щоб акуратно підвести риску під цим творчим етапом і перейти до нових звершень, цього тижня вийшла неофіційна завершуюча пісня “Косяк”.
“Косяк” (не варто плутати з самокруткою марихуани) — справді цікава робота, яка глибокими мотивами змушує повернутися до альбому. Хочеться упевнитися у своїй думці, чи погодитися з рішенням гурту. Хоча за потужною роботою я, на жаль, погоджуюсь із рішенням прибрати її з базового треклисту альбому. Рішення “покращити її” робить пісню більш цікавою, але вона все ж не є влучним альтернативним завершенням альбому “Втома”.
⭐️⭐️⭐️⭐️
vladislava melis, Yarima – один одному
Жанр: р’н’б, брейкбіт, джангл
Слухати: https://blck.link/odinodnomu-feat-yarima
Іван Лисько:
Зовсім нещодавно я відкрив для себе неймовірну р’н’б-виконавицю Yarima, прослухавши її дебютний альбом "Вояж". Тепер він впевнено увійшов до мого списку найулюбленіших українських релізів року. У новому треку "Один одному" співпраця Vladislava Melis і Yarima знову демонструє прекрасну синергію.
З музичного боку, композиція продовжує ідеї "Вояжу", але додає яскраві акценти. Це ніжний р’н’б, що зачаровує, поєднуючись з енергійним брейкбітом і легким, майже невагомим джанглом. Трек дарує відчуття емоційного оновлення й водночас викликає бажання слухати ще й ще. Словом, це музика, яка затягує і залишає теплий післясмак.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Delirium — Схід (LP)
Жанр: постпанк, альтернативний рок
Слухати: https://mssg.me/deliriumppband
Дмитро Лесик:
Кінцева зупинка постпанкового потягу смутку — перший україномовний альбом гурту Delirium зі Слов'янська, присвячений рідному краю, що через агресію росії не може повноцінно існувати та стати знову рідним домом для своїх уродженців.
Альбом "Схід" — це не про депресивного ліричного героя, а радше про пасивно-агресивного соціофоба, який шукає своє місце після вимушеного переїзду з рідного дому. І така ж інструментальна складова: спочатку повільний та меланхолійний плин музики набирає обертів і розкручується до своїх максимумів. Якби розвиток релізу йшов таким чином далі, спостерігати за деградацією людяності було б захопливо і інтригуюче. Але все завершується доволі очікуваним фаталізмом і передчасними думками про самогубство. Адже це єдиний шлях та можливий кінець.
Єдиним елементом, що хоча б трохи розбавляє кінцівку, є фіт гурту з виконавцем Brief f�r Frau Fischer у треку "Не можна змовчати". Тут, попри усвідомлення вічного суму у реальності та швидкоплинності радості, відчувається певна надія у героя пісні, хоч і дуже журлива.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Aspen Grove – Я ще тут
Жанр: інді-поп, дрімпоп
Слухати: https://linktr.ee/aspengrovemusic
Антон Кістрін:
Медитативна, але напрочуд легка та світла — такою вийшла нова композиція “Я Ще Тут” від Aspen Grove. Як і більшість творчості артиста, цей сингл є своєрідною українською відповіддю Ben Howard, Fink та Passenger. Хоча сам Даня Ісаєнко, відомий як Aspen Grove, наполягає, що одним із джерел його натхнення є пісні Ніка Дрейка.
Згідно з канонами жанру, трек дуже прозоро спродюсований: у центрі — флегматичний вокал та акустичні гітари, що стали ідентифікаторами артиста. Решта інструментів, зокрема мінімалістичні клавішні, втоплені в міксі. Приємний і своєчасний, як теплий зимовий светр, — цей сингл. Попри місцями наївну лірику пісні, українська дуже личить виконавцю.
⭐️⭐️⭐️⭐️
OKAZIA – Не чекаю
Жанр: альтернативний рок
Слухати: https://linktr.ee/okaziaproject
Іван Лисько:
Пісня «Не чекаю» є логічним продовженням треку «Не спиняюсь», випущеного у лютому 2023 року. Ця «своєрідна дилогія» демонструє здатність харківського гурту OKAZIA розширювати концептуальні межі своєї творчості.
Трек торкається теми синдрому відкладеного життя — того стану, коли нав’язливі очікування та страхи паралізують і заважають рухатись вперед. У пісні втілено ідею про важливість прийняття: не можна змінити все, тож варто вчитись насолоджуватись моментами, які є. Цей меседж резонує із філософією здорового стоїцизму.
OKAZIA порушують питання перфекціонізму й нерішучості, що близькі багатьом слухачам. Але водночас створюється враження, що гурт натякає: час рухатись далі й відпустити нереалістичні очікування. Чи не варто було одразу написати пісню про прийняття часу й приєднатися до Івана Гуморески у цьому філософському пошуку?
⭐️⭐️⭐️ ¼
плерома – САША (ЕР)
Жанр: гаражний рок
Слухати: https://push.fm/fl/hkr2bcfb
Іван Лисько:
Кияни плерома занурюють слухача у світ сирого, іронічного й абсурдного гаражного року з мініальбомом "САША". Тут кожна композиція нагадує аромат із трьома основними нотами, що поступово розкриваються, залишаючи унікальний післясмак.
Верхня нота: "Я невпевнений у тобі" додає композиції певної різкості, як перші акорди сирого саунду, що розриває тишу клубу.
Середня нота: "Замало" надає тепла і стабільності, створюючи емоційний шлейф, що звучить так само невимушено, як інтимний виступ у маленькому приміщенні.
Нижня нота: "Гідазепам" залишає щемливе відчуття втрати, схоже до прощання з минулим, якого вже не повернути.
Плерома залишається вірною гаражному духу: сирий звук і емоційна відвертість створюють підвальну атмосферу, в якій хочеться перебувати, слухаючи альбом як наодинці, так і на живих виступах. Хоч цей ЕР гарно показує відданість естетиці DIY-саунду, мені все одно чогось дуже бракує…
⭐️⭐️⭐️ ¼
POLLAROID – Lost my eyes
Жанр: альтернативний рок
Слухати: https://orcd.co/lost_my_eyes
Іван Лисько:
Київські альтернативщики завітали з новим бадьорим синглом, що розповідає про зустріч, яка змінила все і буквально призвела до нового прийняття реальності. Коли навколо все здається похмурим, але ця людина стає світлом у тумані. Хоч я й прихильно ставлюсь до POLLAROID, але новий трек розчарував цілком. Текст виглядає слабким — передбачуваним і шаблонним. Він залишає більше запитань, ніж відповідей, у потоці несумісних ідей. Історія важливої зустрічі виглядає дуже розмитою. До чого тут танці, осінь, хто увійшов і куди — без пояснень чату GPT не збагнути. Єдине, що я зрозумів: те, що людина втратила розум від кохання, наче її потушили вогнегасником.
Якщо POLLAROID хотіли розповісти історію випадкової зустрічі (я так це розумію), можна було б уникнути настільки банальних формулювань. Саму ж розповідь варто було б допрацювати, щоб у слухача справді склалася картина цієї зустрічі, а не просто набір слів, підібраних заради красивого звучання.
Це вже не вперше я оглядаю музику українських виконавців, що співають англійською, і щоразу стикаюся з проблемою філерної лірики. Наймайте вже якогось автора, нехай пише якісні тексти. По музиці — все ок: драйвовий альтернативний рок з хорошим вокалом Ольги Чистоти для шанувальників саунду 10-х років. Але тексти. Чесно, навіть школярі могли б написати краще…
⭐️⭐️⭐️
Октавіан Серпень — Сомалі
Жанр: інді-рок, альтернативний рок
Слухати:
Дмитро Лесик:
Минулоріч київсько-чернігівсько-бучацький гурт Октавіан Серпень випустив один із справді якісних альбомів року — психоделічний "Це не сон, а щось зовсім інше". І вже тоді проєкт задав собі нову планку, яку не зміг досягти навіть мініальбом "Завод залізобетонних конструкцій". А що з релізом "Сомалі"?
Сомалі — це африканська країна, охоплена хаосом. І це бачить ліричний герой, який уособлює складнощі вокаліста, що зіткнувся з реаліями ринку праці. Прихована під символістичну анархію, де лише найсильніший і найбільш “щасливий” зі зв’язками може жити краще за більшу частину населення, пісня веде нас крізь цю країну насильства. Тут є місце і для зневіри у одвічному добрі та справедливості, і для фаталістичного усвідомлення: виграє лише підлий та більший.
Жанрово це цікава суміш інді-року з альтернативними заграваннями і улюбленими для гурту психоделічними відходами. З інструменталом все цікаво, проте так не можна сказати про ліричну сторону. Запевнивши себе, що вони вміють писати гарну поетику, як у зимовій баладі "Хуртовина" чи сповідальній "УкрЗалізниця", цього разу гурт не зумів досягти того ж рівня. Можливо це лише спроба позагравати зі слухачем і натякнути на майбутній повноформатник, але для мене, як олдскульного поціновувача, цей реліз виглядає недопрацьованим. Радше філерним, ніж реальним бенгґером. А він міг би бути значно кращим.
⭐️⭐️⭐️
