Авторка рецензії — Дарина Рой | ⭐️⭐️⭐️⭐️ |
|---|---|
Жанр: фольк-рок | Дата релізу: 19.06.2025 |
Рекомендовані треки: Закувала зозулина, Коло річки, коло броду, Було б не любить |
Хрестоматія осучаснення: Чому «Розцвіт» повинен стати прикладом для українського фольку
«Я вірю, що фольклор — це не запилений музейний експонат, а живий організм. [...] Я хотіла, щоб ці пісні не лише розповідали про минуле, а були частиною нашого теперішнього», – Марія Квітка про свій новий альбом.
Фольклор є далеко не новим напрямом у музиці, особливо українській, проте щоразу він примудряється набувати нових обрисів. Тандем Марії Квітки та Bunht (за участі ще деяких виконавців) вилився в альбом «Розцвіт», що являє собою колаж із десяти старовинних народних пісень із різних регіонів України. Ідея релізу полягає в тому, аби актуалізувати українську культурну спадщину, надавши їй водночас сучасної форми.
Хоча кожен визначає поняття мистецтва суб'єктивно, я схиляюся до концепції нерозривності форми та змісту. Зміст без форми — просто фантазія; форма без змісту — кітч. Тому дуже важливо приділяти однаково багато уваги обом аспектам. Чи вийшло в артистів втілити задумане? Чи не залишилася котрась із основних складових мистецтва недопрацьованою? Пропоную поміркувати разом.
Проте спершу традиційно познайомимося ближче з авторами релізу.
Автори проєкту:
Марія Квітка — черкаська співачка, фольклористка та художниця з костюмів. Її біографія насичена та об'ємна, особливо якщо говорити про внесок у дві останні згадані сфери діяльності. Ми ж зосередимося саме на музичних здобутках, бо The Rock Spectrum — це медіа про музику.
У 2022 році Квітка стала переможницею шоу «Голос країни», а навесні 2023-го повноцінно дебютувала в сольній кар'єрі з альбомом «Дай серцю волю». Також вона брала участь у записі саундтреків до м/ф «Мавка. Лісова пісня» і к/ф «Весільний спадок». Творчість Марії Квітки зосереджена на фольклорі та його переосмисленні. Марія нерідко з'являється на акціях, концертах та спонсорованих івентах.
Bunht (a.k.a. Ярослав Татарченко) — київський музикант і продюсер. Саундпродюсер і учасник прогресивно-електронного індіпоп гурту Тонка, що майстерно поєднує свіже сучасне звучання, нетривіальні експерименти та чіпку україномовну лірику
Ярослав має великий досвід продюсування та написання музики в різноманітних жанрах; співпрацював із такими виконавцями, як «Majak», «Тонка», «ЩукаРиба» і, відповідно, Марія Квітка. Маючи такий бекграунд, 2016 року він почав роботу над власним проєктом Bunht, який поєднує медитативне звучання у поєднанні з народними наспівами, задушевними інструменталами й навіть домішками ембієнту. Крім того, Ярослава можна було побачити в лайн-апах «Black Factory», «Brave Factory» та «Next Sound festival», а також на численних вечірках.
Варто зазначити, що альбом «Розцвіт» — результат далеко не першої співпраці Ярослава Татарченка і Марії Квітки. Проте саме він став переможцем грантової програми «Per Forma», яку здійснює платформа «Kyiv Contemporary Music Days» за підтримки «Performing Arts Fund NL» та Міністерства освіти, культури та науки Нідерландів. Автором обкладинки лонгплею став український фотограф Роман Пашковський, на ній поєднано два фото Херсона, зроблені Романом з різницею у два роки.
Забігаючи наперед: реліз зовсім не такий, яким здається. Він занурить слухача у романтичний стан rêve lucide, де межа між старовиною та нашими днями перестає бути такою явною.
Альбом “РОЗЦВІТ” народжений з голосів, які співачка чула під час своїх фольклорних експедицій. До нього увійшло десять старовинних народних пісень, які походять з різних регіонів України. За словами Марії, всі ці пісні поєднує їх актуальність, оскільки вони відображають багаторічний досвід народу і водночас відгукуються в сьогоденні.
Трек за треком
Трек 1: «Ой давно-давно» (Полтавщина)
Народну творчість я, зрозуміло, критикувати й розбирати не стану, тож аналізу тексту не буде. Скажу лишень, що зміст «Ой давно-давно» трагічний: він про душу померлої дівчини (найімовірніше, самовбивці), яка в подобі пташки навідала рідний дім. Ліричне звучання піаніно в першій половині пісні цілком доречне, особливо у поєднанні з тужливим голосом. Далі простий інструментал обростає гітарними рифами та барабанними партіями, нагадуючи в цьому кульмінаційному моменті баладу. Під кінець же він знову стискається до однієї мелодії на піаніно. Особисто мені не вистачило суму — у композиції загалом скоріше тільки злегка печальний настрій, що ніяк не суміщається з драматизмом розказаної історії.
Трек 2: «Було б не любить» (Полтавщина)
І знову пісня про кохання, хоч і не щасливе. Схема інструменталу тут цікавіша, ніж у попередній композиції, оскільки вона менш статична на початку. Стриманий гітарний програш і синтетичні елементи (підозрюю, що в основу могла лягти оброблена чи затюнена сопілка) настільки ефірні, що немов змальовують сутінковий пейзаж, чому також сприяє зміст, де місяць має зайти за гору. Барабани згодом додають чіткого ритму, а після них сам трек стає динамічнішим. І не лише динамічнішим; він набуває сучасного типового чи то інді, чи то альтрокового звучання. Риф із дисторшном на третій хвилині взагалі викликав у мене ремінісценції The Unsleeping. При цьому вокал зберігає фолк-стилістику. Це фантастика. Зазвичай виконавці банально виконують фольклор у попсовому стилі, і від первинної атмосфери народної творчості не лишається нічого. А «Було б не любить» є вкрай рідкісним прикладом успішного симбіозу між архаїкою та нинішніми напрямками музики. Я закохалася в цю композицію. Вона жива та торкається самого серця.
«Ярослав має неймовірно тонке відчуття балансу, він дуже добре розуміє, як надати старовинному звучанню нову форму, не втративши його душу», – розповіла Марія Квітка про Brunht'а.
Трек 3: «Сухая верба» (Львівщина)
У чомусь пісня повторює шаблон попередніх композицій, а в чомусь нарешті відрізняється: піаніно → наростання інструменталу → більш конкретні інструментальні партії → затухання. Варто зауважити, що трек був записаний спільно з відомим київським саксофоністом Андрієм Бармалієм, який додав антуражу.
Ідея поєднати народний спів і саксофон була несподіваною, я би навіть сказала, безпрецедентною. Проте експеримент виявився вдалим і лишає по собі яскравий післясмак. Здається, що інакше й не могло бути; ніби саксофон і фольклор ніколи не існували окремо. Хоча трек особисто мені сподобався не до дрижаків, я визнаю, що він цікавий і зроблений з винятковим відчуттям естетики. У ньому буквально немає нічого зайвого, настрій пісні теж переданий на ура. Хотілося б, щоб саме такі роботи лунали в українських закладах, а не "смарагдові" бенгери чи інша дешева попса.
Трек 4: «До него»
Основний перебір пісні одразу захотілося вивчити й зіграти — нехитрий, ніжний і меланхолійний. Саме для темного вечора в блекаут, щоб не було так тяготно. Однак, «До него» приглянеться далеко не всім. Це дещо прохідний трек, що мало чим здатен зачепити. Як за інструменталом, так і за вокалом, який починає набридати на середині альбому через певну його обмеженість та одноманітність.
Трек 5: «Пойду до садочку» (Рівненщина)
Цей клаптик рівненської культури Марія Квітка та Bunht переосмислили спільними зусиллями разом із Маргаритою Козинською — виконавицею автентичного співу. Плодом їхньої співпраці стала лірична народна пісня під акомпанемент піаніно та легкі брижі гітари, скрипки й синтезованих звуків. В інструменталі «Пойду до садочку» багато пауз, що роблять його проникливим. Утім, композиція явно для поціновувачів концептуальності альбому.
Трек 6: «Коло річки, коло броду» (Полтавщина)
«Коло річки, коло броду» — теж полтавська пісня, через що я доходжу висновку, що, напевно, саме Полтавщина є улюбленим регіоном для збору фольклору в Марії Квітки. Вніс частинку до звучання колектив «ЩукаРиба». Хоч Bunht раніше з ним співпрацював, хор розбавив вокал Марії Квітки, що додало різноманіття у «Розцвіт». Крім того, «Коло річки, коло броду» неймовірно мила. От саме мила: від деталей "крилоньки" і теми кохання до загального настрою композиції. Гітара та багатошаровий вокал, як лаконічні розпливчасті імпресіоністичні мазки, збираються в голові під час прослуховування в єдину ідилічну картину. Простота в даному випадку дала максимально позитивний результат.
Трек 7: «Під дубом-дубом» (Чернігівщина)
Емоційна діада голосів Марії Квітки та її давньої подруги Ярини Дронь (фольклористки й першої скрипки гурту «US Orchestra») тут має приємний об'єм; вокали різняться за дзвінкістю та висотою, проте не настільки, щоб створити дисонанс. Перша частина композиції оманливо неспішна за темпом: у ній сплітаються синтетичний ритм, щось схоже на ембієнт-елементи та ледь уловні фонові мелодії.
Проте після другої хвилини раптом починається кульмінаційний момент. На його піку інструментал набуває якогось гібридного звучання альтроку й построку, патетика котрого сягає великої висоти. До кінця емоційні перепади спостерігаємо у формі періодичної функції, що оригінально розбавляє звучання. Знову-таки, етнічний вокал не перебиває специфічний інструментал, і навпаки. Старовинна чернігівська пісня не втрачає своєї "народності" і водночас відповідає тенденціям музики наших днів.
З Яриною нас поєднує довга історія дружби. Ми співали разом в студентські роки. Саме з Яриною я відкривала для себе світ справжнього фольклору. Саме з нею сталась моя перша експедиція, на Чернігівщину. Ми співали буквально день і ніч. Тож ця пісня дуже особлива для мене. Це наша пам’ять. Я дуже тішуся, що наші голоси знову зустрілись.
Трек 8: «Закувала зозулина»
Композиція починається зі звуків крапель (або затюненого звуку; я повноцінно так і не розібрала) і програшу, що наслідує їхній трохи хаотичний, але милозвучний стукіт. Можна сказати, що «Закувала зозулина» буквально плаче, і це дуже вражає, лишаючи по собі слід усередині слухача — розгубленість і гнітючу пустоту. Тим паче, зважаючи на текст, де йдеться про загибель сина на війні. Хоча пісня і є частиною фольклору, її зміст виявляється цілком актуальним.
Змінюються місця, люди, мови, кордони, однак, проблеми залишаються сталими й непохитними, можливо, стійкішими, ніж сам людський рід. Композиція наштовхує на багато роздумів, вводить у дивний, ніби гіпнотичний, стан смутку. А гітарні рифи у другій половині тільки розпалюють його, доводячи до апогею, і шкребуть душу. «Закувала зозулина» змушує згадати всіх, кого ти колись втратив, і поплакати за ними, навіть якщо раніше було пролите море сліз.
Трек 9: «А на чужій сторононці»
На мою думку, дана композиція надто елементарна, деякою мірою попсова. Мало що можу виділити. Нуднуваті програші, звичайний вокал, мінімум кульмінацій та одноманітність. На один раз непогано, але сумніваюся, що «А на чужій сторононці» застрягне на репіті в чиємусь плейлисті.
Трек 10: «Як приїхав мій миленький» (Запоріжжя)
Початок «Як приїхав мій миленький» схожий на прекрасний сон: завдяки ехо він затуманений, немов одночасно і далекий, і близький. Фонова мелодія обережними крихітними сплесками заколисує, а ніжний голос Марії Квітки, що вперше за весь альбом відступив від фольклорної стилістики, лиш посилює це відчуття нереальності.
Вокал київського гурту «Вільце» на фіті вривається різкіше, але вносить самобутній акцент. Композиція монотонна, "тягуча", спокійна і при цьому сумна. Тут немає кульмінації та динаміки, однак, у даному випадку це і є витончена родзинка. «Як приїхав мій миленький» — запорізька народна пісня, що стала схожа на саундтрек до казки, по-новому зацвіла, та якось трансцендентно. Як папороть.
Підсумки
У лонгплеї «Розцвіт» Марія Квітка та Bunht (а також інші залучені виконавці) впоралися із завданням, яке собі поставили, — вони змусили фольклор звучати актуально та стильно, тобто модернізували його, підігнавши під вимоги музики наших днів. Чого тільки варте поєднання саксофона зі старовинною львівською піснею!
А втім, деякі треки альбому певною мірою одноликі: переважно через вокал, який, крім народного співу, однозначно потребує більшої палітри прийомів. Хоча голос Марії Квітки мелодійний, він встигає набити оскому. Переважна частина інструменталів в емоційному та динамічному плані створена за повторюваною схемою: повільний вступ – наростання – кульмінація – повільне завершення. Десь це реалізовано гармонійно, десь надто передбачувано.
Та, попри всі недоліки «Розцвіту», він є справжньою хрестоматією для виконавців, які займаються осучасненням фольклору в Україні, банальність якого від початку війни, на жаль, часом відбиває бажання занурюватися в цей жанр. Реліз Марії Квітки та Bunht'а сміливо можна ставити за приклад у ніші вітчизняного фольку.
