Головний секрет Японії

Японія — незвичайна країна. На острові розміром з Німеччину оселилося 125 мільйонів людей, які створили третю, після США та Китаю, економіку у світі.

Зрозуміти Японію можна, хіба що, якщо ти японець. Про цю країну говорять, мов вона живе у 22 столітті. Однак за цією ширмою також ховається старе суспільство з безліччю складних традицій управління і ділової культури, які часом тягнуться з часів до народження Христа.

Головним секретом Японії є її люди і культура. Японія не можлива без японців, а японці не можливі без їхньої ділової етики і соціальних інститутів. Соціальні інститути Японії одні з найкращих у світі, її політична система вкрай стабільна. Довіра і честь — головні її атрибути, а ваші інвестиції можуть бути захищеними більше тисячі років.

Сьогодні у світі працюють трохи менше тисячі підприємств, що були засновані до XVIII століття. З них близько половини, 517 підприємств — в Японії.

Найстарішим підприємством, яке працює досі є отель Нісіяма Онсен Кеюнкан. У 705 році його заснував Фудзівара Мохіто в горах близ гарячих джерел. Тут був чинний імператор Нарухіто та Токуґава Іяесу, основоположник періоду Токуґава, що тривав 200 років.

Більше ніж 1300 років готель керувався його нащадками, протягом 52-х поколінь і тільки у 2017 році право на володіння було передано інвесторам.

Із 760 року працює виробник верстатів Tech Kaihatsu. Найстарішим відомим підприємством в світі, будівельна компанія Kongo Gumi, управляла родина засновників трохи менше півтори тисячоліття, бувши проданою Takamatsu Group за 7 мільярдів ієн лишень у 2005 році.

Японське підприємництво міцно вписано в культуру і тягнеться вглиб віків. Воно почало формуватися близько VIII століття. В саме цей період складається сінтоїзм, який багато взяв від будизму і неоконфуціанства.

Важливим етапом у формуванні цієї етики став мирний період Токуґави, саме він завершив формування централізованої японської держави і закрив її від іноземців.

Філософія сінтоїзму і неоконфуціанства, відкидала поняття божої волі, а всі події в долі людини вважалися результатом її дій. Багатство для японця значило результат наполегливої праці і відданості справі. На відміну від християнської церкви, де бідність — це чеснота, що особливо характерно для православ'я східномокшанського обряду.

Конфуціанський цзюньцзи, він же шляхетний чоловік, був ідеалом японського суспільства, до якого мав прямувати кожен громадянин суспільства, що мав мати 5 чеснот: «людолюбство», «справедливість», «благонравство», «мудрість» і «правдивість».

Антиподом був сяожень, по нашему — «малєнькіє люді».

Основною соціальною емоцією японців, рівно як і багатьох інших азійських народів, був сором. Харчовий звичай був збудований навколо рису, що визначало підхід японців до організації суспільства.

Колективне в ньому превалює над особистим, мінімальною одиницею суспільства є громада. Збирання рису підсилює авторитарність сільської громад. Для рисових культур збір врожаю відбувався усією громадою, і результат залежить від дисципліни всередині неї. Або працюватимуть всі, або врожаю не буде. Це відобразилося і на корпоративній етиці. І пояснює таку поширеність сімейних бізнесів.

Заможність для японця не є самоціллю, однак є результатом упорної праці і поступового накоплення капіталу протягом поколінь. «У Самурая нема мети, тільки шлях».

Головною чеснотою є збереження власної доброчесності і довіри до себе. Саме ця філософія утворила стабільні політичні інститути Японії, що дозволяє створювати підприємства з настільки довгою історією.

В суспільстві заохочувався мінімалізм і аскетичність. Надмірне багатство чи небережливість сприймалася пороком, в той час як економія невеликої кількості ресурсів при великій кількості населення, як благо.

Японське суспільство було жорстко ієрархієзованим, із чіткими регламентами і тисячами правил, які поступово перейшли в бізнес-етику.

Японські корпорації виросли із торгових домів, деяким з яких декілька сотень років. Торгові доми, такі як Міцуї, Міцубісі, Фуйдзіцу або Ітоку займалися не тільки торгівлею, а також іншими фінансовими операціями, надаючи кредити, торгуючи акціями, або скуповуючи підприємства, перетворилася на цілі промислові конгломерати. Торгові доми довгий час виконували в Японії роль банків і інвестфондів, допомагаючи проводити розрахунки всередині країни.

Таким чином відбувалася корпоратизація Японії. Віднині японські корпорації чинили важливий вплив на суспільство, а також на корпоративну структуру, формуючи нову етику.

Компанія Міцуї в 1675 році склала зведення правил свого торгового дому, і там знову мова йшла про стриманість і мінімалізм.

Такі корпорації знову ж підпорядковувалися конфуціанській моралі, і суспільним принципам. Важливість громади вплинула на форму власності. Такими корпораціями володіли цілі родини. Через це їх назвали дзайбацу, або грошовими кланами.

Я пливлу в Японію на пароплаві фірми Міцуї, виготовлений на верфі Міцуї, читаю газету Міцуї, пароплав причалює в порт Міцуї, я їду на таксі фірми Міцуї, на автомобілі Міцуї, в готель Міцуї, в готельному номері, де я сиджу і пишу ці строки, мені освітлює стіл лампочка Міцуї, за допомогою електроенергії, виготовленої за допомогою електростанції Міцуї.

Під час американської окупації Японії влада намагалася перемогти таке засилля корпорацій, однак більшість із них існують і досі.

Корпоративізм відобразився не тільки на монополізації економіки, а і на трудовій етиці. Якщо американець змінює протягом життя в середньому 11 робіт, то японець менше 5-ти.

Провал спроби декартелізації економіки, яка мала успіх в тій же Німеччині, і низьке безробіття, був пов'язаний із низькою мобільністю на ринку праці.

Після отримання освіти молодь легко знаходить роботу, і працює на ній практично все життя. Більшість працівників стимулюються залишатися на робочому місці за допомогою чітких корпоративних сходів, широкому соціальному страхуванню, і розуміння перспектив працівника.

Попри низьку мобільність, компанії вміють цінувати важливих працівників, бо це таланти, які дають технології. Самі же працівники сприймають корпорацію, як громаду, інтересам якої вони мають слугувати.

На перший погляд, інститути такі відмінні від наших, дають можливість генерувати величезну кількість інновацій, і придумувати все нові способи, як підняти ефективність праці. Корпоратизація, за допомогою держави, змогла збудувати величезний ринок капіталу, а мораль і етика — захистити інвестиції, і створити одну з найбільш безпечних країн світу.

Натомість, Японія є єдиною розвиненою країною, де основною причиною смерті молодих людей від 15 до 34 років є самогубства.

Жорстка ієрархія, нехтування его, хоча і змушують японців відчайдушно працювати на благо корпорації, а відповідно і на економіку Японії, але разом з тим призводять до того, що величезна кількість людей просто втрачають себе. Культура сорому створила досить жорстоке суспільство, яке не пробачає помилок, а люди відчувають себе рабами. Завтра ми поговоримо про іншу, зворотну сторону медалі японського суспільства.

В 2015му році закрився, як його називали, Rolls-Roys в світі крейд, Хагоромо Бунгу. Попри те, що цю крейду купували у всьому світі, бізнес закрився. Власник не зміг знайти спадкоємця. Відіграє роль старіння населення і розпад звичних сімейних структур. Старі сімейні бізнеси, що існували протягом десятків поколінь передаються у руки трастів і великих корпорацій. Японія змінюється.

Занепадає і сам корпоративізм. Корпорації, надихаючись американським досвідом(першою такою корпорацією була Sony), все більше і більше вважають за потрібне переманювати працівників, змінюючи бізнес етику і підвищуючи внутріринкову міграцію.

Переживши втрачене двадцятелітя, Японія іде на зміни. І попри всі складності її головним скарбом лишаються її люди.