Люди завжди любили грати в ігри. І чим вища була ставка в цих іграх, тим більше вони подобалися всім. Нелогічна тяга людей ризикувати всім була причиною, чому люди російська рулетка і подібні їй речі набували популярності в певних таємних кругах.
Ця історія розповість вам про одну карткову гру в якій були досить цікаві правила, а ціною програшу була смерть. Тривала ця гра рівно рік, а виграти міг лише один учасник. І саме цікаве в цій грі те, що… Добре, не буду вам всіх карт розкривати, читайте і побачите все самі.
***
В залі зібралося безліч людей всі в темних плащах, та масках. Вони стояли навколо круглого столу на якому лежала колода карт. Ця колода карт мала вирішити їх долі на наступний рік. Зараз у них всіх були рівні шанси на перемогу, та щойно карти будуть між ними розділенні гра почнеться і шанси змінятися.
Суть гри полягала в тому, що кожен отримає по одній карті з колоди. Вся колода буде роздана і після цього десь через тиждень почнеться полювання. До кінця року повинен буде залишитися лише один. Що до шансів на перемогу то, чим вищого рангу в тебе буде карта, тим вище і шанси, адже імена учасників з нижчими картами ти отримаєш в конверті. Щодо тих у кого будуть двійки, то їм дістануться конверти з іменами гравців з найвищими картами.
Суть гри не загинути до кінця року і зробити все, аби залишитися одному. Щойно карти були здані і кожен отримав свою, люди поспішили залишити зал, незабаром їм мали прийти конверти з іменами і тоді завтра з ранку і мала початися справжня гра.
По правді кажучи дивно було бачити, що стільки людей вирішило ризикувати своїми життями, та запевняю вас бодай у половини із них і справді були вагомі на це причини. Хтось хотів допомогти родині, комусь потрібно віддавати борги, а хтось все одно мав от-от померти. Хоча були і такі, що просто хотіли гострих вражень.
Олександр Яненко був якраз із останніх, він був тридцяти п’яти річним бізнесменом, що зумів в свій час знайти собі тепленьке містечко і не поступився ним нікому. А коли ніхто вже і не намагався відняти у нього його місця він і заскучав, а тому і почувши про цю гру вирішив в неї зіграти.
Саша, як йому завжди говорила мама був дуже везучим хлопчиною, ось і зараз йому не аби як поталанило. Дістаючи з колоди карту він дістав Джокера. А отже все було в його руках, він знав усі імена і міг спокійненько вказати охороні кого до нього не підпускати і від кого берегти.
***
І ось рік майже дійшов свого завершення, з усіх учасників уже п’ятдесяти одного вже не було і Олександр задоволено всміхався. Сьогодні в нього мала бути ділова зустріч з однією жіночкою, тобто вона так думала, а справді її чекав сюрприз.
Олександр завжди робив все так аби ніхто не запідозрив його причетності до того чи іншого нещасного випадку, що досить часто траплялися навкруг нього. Та все було завжди настільки тонко і гарно зроблено що він виходив сухим із води.
Ось і цього вечора вони з прекрасною дамою вечеряли в японському ресторані, де бідолашна отруїлась рибою фугу, та він не скуштував тої риби лише тому, що нещодавно його лікар заборонив йому їсти рибу. І справді перевіривши все такий припис навіть в лікарняні карті найти можна, та і в японський ресторан не він її, а вона його взагалі-то запросила.
***
Він стояв на балконі своєї квартири і задоволено попивав пиво з пляшки дивлячись на місто. Він відчував себе майже богом, адже він виграв і от-от мав уже завершитися цей рік і він отримає свій приз. П’ять мільйонів доларів, непоганий бонус до його заробітку.
На телефон прийшло повідомлення з невідомого номеру. Не задумуючись він відкрив його і несподівано завмер на місті. Це не могло буди правдою, та все-таки…
«В колоді Джокер не один.
Один кривавий паладин.
А інший чорний наче тінь.
Як зрозумів – скажи амінь.
Від двійки ще тобі привіт.
Ну а тепер пора в політ.»
-Що за дурниця, - проговорив він і несподівано дещо згадав.
Сьогодні в їхньому будинку не було світла, а ввечері повернувшись на кухні він відчув дивний запах, та не звернув на те уваги вирішивши, що то певно через те, що вентилятор не працював. Він було хотів поспішити повідкривати вікна, та світло ввімкнули і…
***
-В елітному будинку в центрі міста прогримів вибух, на щастя в той час в будинку майже нікого не було, єдиною жертвою став Олександр Яненко, в квартирі якого судячи з усього і була пошкоджена лінія газопроводу, що і призвело до вибуху, - проговорила молоденька ведуча з екрану телевізору.
-Жах то який, - проговорила не молода жіночка в лікарняній одежі, до свого сина, що прийшов її провідати.
-І спарвді жахливо, а я ж лише тиждень тому перевіряв там газові шланги, його певно дома не було тоді, - проговорив хлопчина.- Мам, я тут нещодавно говорив з одним лікарем з Італії і він таки погодився взятися за твою операцію.
-Я ж говорила, що…
-Мамуль, я що дарма на роботу ходив у дві зміни? Я знайшов гроші, тому не хвилюйся і поправляйся. До того ж ти не єдина пацієнтка того лікаря будеш, до нього їде ще одна дівчинка.
-Дівчинка? – перепитала жінка.
-Так, донька моєї колеги, вона нажаль загинула не витримавши на роботі, та вона таки зробила все щоб дістати гроші для доньки, коли ви повернетесь я думаю вдочерити малу, так що ти їдь лікуватись знайомся з внучкою і не хвилюйсь ні про що.
-І коли ти таким став? – чи то з сумом, чи то з гордістю запитала жінка.
-Я був таким завжди, - проговорив він цілуючи матір на прощання і виходячи з палати.
Вийшовши з лікарні він наспівуючи пішов до дому, з карману його сорочки тирчала карта і судячи з усього це був Джокер.
Адже і справді в кожній колоді завжди два Джокера, а отже навіть якщо один у вас, то розслаблятися не варто. Ніколи не знаєш коли цей трюкач перестане приносити удачу і ти зазнавшись, втратиш все.
