Громадянська війна США це джерело релігійного расистского культу, те що визначає американців сьогодні. Наприклад хто такі іранці чи сирійц? коли нам хочу пояснити в новинах що трапилося на сході, в мусульманському конфлікті, то зазвичай пояснюють що ось шиїти воюють з сунітами, ось вам карта Іраку, тут більшість населення суніти, а тут шиїти; шиїти правляча еліта, суніти біднота. Абсолютна та ж сама історія була в середньовічній Європі, католики воювали з протестантами. Згодом конфлікти стали більш ідеологічними: комуністи проти фашистів, східний табір проти заходу.
Щоб пояснити щось в Америці, треба просто знати хто білий, а хто негр. Почалося все з громадянської війни. А громадянська почалася з залізниці, щоб побудувати залізницю необхідно було виділити землю і проголосувати відповідні закони в конгресі США, південні штати зажадали за це відмінити давню домовленість, що нові штати не будуть рабовласницькими, чому би населенню нового штату не визначатися самостійно? Чому це було важливим для рабовласників? тому що з новими штатами вони втрачали місця в конгресі і втрачався баланс влади, сенаторів з півночі ставало більше.
А чому північ не мріяла про власних рабів? Не з релігійних міркувань, адже як записано в декларації незалежності США ми віримо, що Бог створив всіх рівними але рівними він створив білих! а негри, індіанці, китайці, жінки зовсім не рівня білому чоловіку.
Фермери просто боялися конкурувати з дешевою робочою силою. Навіть просте таке питання що робити з 4 млн негрів, які би раптом отримали свободу? вони ж підуть всі на північ шукати роботу? вони висунуть своїх кандидатів у конгресмени! у судді! і найстрашніше “і поведуть темні сини Хама до вівтаря прекрасних дочок Півдня” До речі, навіть зараз міжрасові шлюби рідкісна справа, навіть у голлівудських фільмах, норма, якщо чорний одружується на чорній, жодного фільму про чорни Капулетті і білих Монтеккі, про чорних і білих Ромео і Джульєту. То що з ними робити з 4 млн негрів? вивезти до Африки? Заснувати колонію в Мексиці?
Наступним штатом мав стати Канзас і почалася справжня війна. Щоб виграти вибори 1855 рабовласницька партія массово залучала сотні жителів з сусіднього штату Міссурі, “доллар на день і алкогольні напої”. Лише третина з 6000 голосів надійшла від законних жителів!
Скликавши свій уряд у Лекомптоні, переможці легалізували рабство та встановили кримінальну відповідальність за будь-яку його критику, засудження до двох років каторжних робіт. Допомога рабу втекти призводила до смертної кари. І ніхто не міг бути членом журі чи голосувати в Канзасі, не присягнувши на вірність режиму рабства на новій території.
Але вільні поселенці продовжували прибувати, і на початку 1856 року вони стали більшістю на території. Товариство емігрантів Нової Англії озброїло їх новими гвинтівками, відомими як «Біблії Бічера», на честь провідного аболіціоніста в Нью-Йорку, преподобного Генрі Уорда Бічера, брата Гаррієт Бічер-Стоу, та що Хатина дядька Тома. Вільні поселенці організували міліційні загони, створили власну конституцію вільного штату та обрали законодавчий орган і губернатора в Топеці, щоб кинути виклик режиму рабства в Лекомптоні.
Наприкінці 1855 року 1500 прикордонних тітушок напали на Лоренс, провідне місто вільної землі. Застреливши колоніста за містом, загарбники відступили, коли побачили, укріплення і добре озброєних городян. Але у травні 1856 року тітушки повернулися з п'ятьма гарматами! і пограбували місто.
У червні 1857 скориставшись байкотом виборів вільними поселенцями, голосувало лише 2200 із 9250 зареєстрованих виборців, партія прорабства вибирає лише делегатів від рабства і приймає конституцію, яка гарантувала рабство назавжди, захищене від будь-яких майбутніх законодавчих чи конституційних змін. В обхід схвалення на референдумі делегати направили свою конституцію безпосередньо до Конгресу з заявою на новий штат.
Сенат проголосував за визнання Канзасу рабовласницьким штатом 33 голосами проти 25, але республіканці та деякі північні демократи провалили законопроект 120 проти 112 у Палаті представників. Бійка спалахнула, коли житель Південної Кароліни назвав північного конгресмена "чорним республіканським цуценям". Одна нью-йоркська газета повідомила: «Близько п’ятдесяти джентльменів середнього і літнього віку кинулися один на одного, як стадо... дикунів». Пізніше на референдумі у Канзасі, конституцію відхили 11 300 проти 1 788.
