Закладаюся, що відповідь на це одвічне (ні) питання вже існує - це етнографічна група українців, що живуть у містичних Карпатах та мають дивні і подекуди кумедні звичаї. Водночас, це туристична жилка головного місця відпочинку українців з 2022-го року, до чиїх хат пачками ходять звичайні туристи, де екскурсоводи демонструють трембіту, “справжніх” мольфарів і традиційний одяг. Сьогодні ж, у моєму невеличкому довгочиті ми розберемо деякі теорії та здогадки виникнення поняття “гуцули”.
ЛІНИВІ КОНІ, ПАСТУХИ Й МАНДРІВНИКИ
На жаль, ніхто точно не знає, як виникло поняття “гуцули” і цікавий факт - насправді, вони себе називали руснаками або христіяне. Тому, була висунута гіпотеза що слово пішло або від мандриків або від письменників 19 століття. Проте, найвідоміша версія походження - це від слова “гоц” (розбійник) або “кочул” (пастух).
Існував ще професор Шухевич, про якого я випадково прочитала на просторах інтернету. Так от, він стверджував що назва походить від коней. 1870 року, коли він вперше бродив полонинами карпатських гір, натрапив на провідника з кіньми, а один кінь плентався десь позаду. Професор спитав чого один кінь ситий та прудкий, а інший ледачий та худий.— «Бо там той правдивий гуцул, а цес ні!» — Як то, у вас і люде гуцули, і коні гуцули? — здивувався він. — «Та то у нас коні гуцули, —одказав провідник, —а відколи по горах ходє усєкі шарапаткі (не гуцули) з окєнами уже і нас ршєних (хрещених) так прозивають?»
КАША З РІЗНИХ ЕТНОСІВ УКРАЇНИ?
Деякі науковці стверджують, що гуцули - то змішана нація половецьких, печенізьких племен або румунів зі слов’янами разом узятими. Проте, більшість етнографів сходяться на твердженні що все ж таки гуцули - то є повноцінний і древній народ, тобто вони - це чистий етнічний тип, без домішок. Але, до нашого часу так і не було доведено до якого народу належать вони ближчі: до українського чи до різноманітних кочових племен?
МАЛО КОНЕЙ НЕ БУВАЄ
Хоч вірте, а хоч ні - у третю чи четверту версію походження слова “гуцул” знову завітав коник,але турецький і зовсім не ледачий. Уявіть: жив-був собі на світі кінь, на ім’я Гуцул і жив він серед височезних гір. Чому? - спитаєте ви мене - бо Гуцул був найкращим, найшвидшим, найстараннішим жеребцем але не дуже гарним і невеличким. Люди його обожнювали, адже така худоба найбільше тягне і найкраще пристосована до тяжких умов життя. Саме завдяки їм гірські гомо-сапіенс просувалися вище і вище, щоб одержати омріяний спокій серед Карпат. Логічно, від таких моторних коників гуцули й отримали свою назву.
А ЩО СЬОГОДНІ?
На жаль чи то на щастя, останній раз на заході України я була у 2023 році, коли була у таборі, а на додачу до невдалої подорожі, захворіла на ротавірус.
Я справді розчарувалась у Карпатах - колись тихій, непримітній оку людині місцевості неповторних краєвидів та унікальних людей. Візьмемо до прикладу очевидне: Буковель - бетонні джунглі серед колишніх лісів Поляниці, де блукали чугайстри й нявки. Ще одна болюча проблема - надто багато туристів на один квадратний метр де, якщо пощастить зустрінеш хоча б двох місцевих але й тих уже не впізнати серед натовпу. На цей довгочит мене надихнув беззаперечно, найкращий український фільм - “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова.
Підсумовуючи все вище згадане, я від щирого серця бажаю істинним місцевим душевного спокою та успішного відродження традицій подалі від нас - галасливих містян, які приїздять щоб об’їстися баношами і бограчами, покататися на лижах і зробити гарні фото для Інстаграм. Гортаючи сторінки минулого, як же цікаво було читати про таємне, магічне, музичне і подекуди кумедне поселення людей-лісових душ, десь високо-високо у мальовничих Карпатських горах, а не оце все…
