Дисклеймер:
В очах багатьох розробники цієї гри мають погану репутацію, зокрема через країну їхнього походження (Китай), і тому ідея грати в їхню гру може здаватися сумнівною. Я не політичний експерт, тому утримаюсь від роздумів на цю тему, але я трохи тямлю в іграх, і можу сказати про моральний аспект цього питання.
Якщо вам неприємна сама думка про споживання контенту від цих авторів, то не робіть цього, і не підтримуйте. Якщо ви просто не хочете підтримувати країну розробників, чи самих розробників, то варто зазначити наступне: це – безкоштовна ґача-гра. В ній немає реклами чи інших засобів монетизації, крім внутрішньоігрових транзакцій. Якщо ви самі не вирішите відправити гроші власникам гри (або придбати у них мерч, чи щось інше), вони їх ніяк на вас не зароблять. І це нормальна практика для цього жанру, зазвичай касу для ґача-ігор робить дуже малий відсоток гравців, яких прийнято називати “кити” (англ “whales”). Інші гравці грають, грубо кажучи, за їхній рахунок. Ну й мерч, звісно ж.
Також прошу тримати в голові, що гра повністю безкоштовна.
Що це за звір такий, і звідки він взявся?
Якщо ви геймер та маєте друзів (або сидите в інтернеті), то назва “HoYoVerse” може вам нічого й не говорити, але про іншу гру цієї компанії, “Genshin Impact”, ви скоріше за все чули. Можливо, про “Honkai Impact 3rd” теж.
Винуватець цього тексту, власне, наступна гра у цьому анімешному “мультиверсі”. Відразу відповім на закономірне питання: ні, вам не треба грати в жодну іншу гру, щоб зрозуміти, що тут коїться. “Зоряна залізниця” має окрему історію, інших* персонажів та навіть цілком інший сеттинг. Хіба що графіка тут залишилась фірмова для ігор “HoYoVerse” – мультяшно-анімешне 3D з купою візуальних ефектів. Решту вам, разом з головним героєм, доведеться досліджувати самостійно і вперше.
Головний герой, до слова, теж “tabula rasa” – чиста сторінка, штучна істота, яку оживили за допомогою загадкової і дуже небезпечної штуковини. На щастя, поруч з вами опинилася команда хвацьких космічних авантюристів, екіпаж “Зоряного експресу”, який звик розбиратися з подібними небезпечними штуками. І як всяка команда авантюристів у всякому пригодницькому творі, складається з дуже ексцентричних членів. Так що головний герой, який ніц не пам’ятає і навіть не вчора народився, приймається за свого буквально одразу, і після короткого введення в механіки гри відправляється давати на горіхи місцевим злодіям.
До речі, що по геймплею?
На відміну від попередніх ігор “хойоверсів”, “Honkai: Star Rail” це покрокова RPG в дусі класичних японських рольовок, як “Persona” чи “Final Fantasy”: ви збираєте команду з 4 персонажів, та споряджаєте їх у бій. В процесі кожен з них по черзі робить те, що ви йому накажете. Тут все по-класиці: цілителі, “танки”, щитовики, “кастери”, тощо. Класів доволі багато, і можна зібрати таку комбінацію, яка підходитиме саме вам.
Героїв також можна прокачувати, але з цим тут типова ґача: хочете побільше демеджу – будьте ласкаві зачисти домен (кімнатку з монстрами) десятки разів, щоб назбирати матеріалів для підняття рівня, для посилення навичок, для набору реліквій… Так, це все різні матеріали. Проте не лякайтеся – якщо вас теж більше цікавить історія, то можна обійтися без цього всього. Проходячи сюжет потреба в грінді буде мінімальною (принаймні, зараз).До речі, системи Pay2Win тут нема – купити собі за реальні гроші все найкраще і одразу, щоб розкидувати вороженьок пачками не вийде.
Між драчками герої можуть гуляти відкритим світом, елементи якого тут присутні. Обійти всю мапу пішки у вас не вийде, проте доступні доволі розлогі містечка й космічні станції, на яких можна знайти багато цікавого. Якщо гуляти не хочеться, можна попереписуватись із своїми напарниками через місцевий смартфон. Вони можуть сказати вам щось цікаве, дати подарунок або квест. До речі, про них.
Про що взагалі гра і що там по історії?
Як вже написано вище, ваш Головний Герой навіть не вчора народився, нічого не знає і не пам’ятає. Втім, як немовля він також не поводиться, звісно ж, мова й інші базові знання у нього є. Зокрема завдяки цьому його відпускають із покоцаної космічної наукової станції подорожувати на “Трейлблейзері” (українською це щось типу “Першопроходець”) – вінтажному та збіса стильному потязі, який - Так! - мандрує космосом, бо його побудувало древнє, та вже мертве, божество. За задумкою, команди місцевих “космічних рейнджерів” мали подорожувати на таких всесвітом та вирішувати різні проблеми.
Колись їх було багато, але зі смертю цього бога вони занепали. Тільки цей-от вдалося відремонтувати завдяки геніальному інженерному генію пані Хімеко, і тепер він летить шляхами свого минулого, щоб його екіпаж міг розгадати всі таємниці цього світу.
До речі, про Хімеко – вона, а разом з нею ще кілька персонажів не зовсім оригінальні. Пам’ятаєте зірочку на початку? Так, я трохи злукавив. Тут є персонажі з третього “хонкаю”, але вони тут зовсім інші люди з іншою історією, тому грати в щось ще все ще не треба. Єдиний персонаж, який прийшов без змін з “попередньої” частини це доктор Велт. Він саме той Велт, який був у “хонкай імпакт”, і сам прилетів сюди з того всесвіту. Як? Хз. Але це не критично для розуміння сюжету. Як казала одна мудра людина: “Це складно осягнути. Втім, і не треба”.
Сюжет гри дещо наївний, але, на скромну думку автора, чіпляючий. Атмосфера подорожі космосом разом з добрими друзями, знайомтсва з різними світами, спільні пригоди та проблеми, трагічні моменти та дуже неочікувані повороти – все тут. “Зоряна (Укр)Залізниця” чимось нагадує мені “Зоряну Браму”, або “Зоряний Шлях” за своєю атмосферою, і не дивно, якщо розробники надихалися цими франшизами.
До речі, про різні попкультурні (і не дуже) явища знають не лише розробники, але й самі персонажі гри. Вже з перших годин гри на гравця звалюють жарти й відсилочки на різноманітні серіали, інші ігри, книги, комікси, тощо. В цій грі можна назватись Гайзенбергом (привіт “Пустись Берега”), заповнюючи анкету в готелі, а почувши про “бійцівський клуб” в підземному місті персонажі, звісно ж, згадують “перше правило…” (як і всі ми, давайте будемо чесними), а у відповідь на роздуми науковиці про таємниці життя, всесвіту і всього такого, ви можете сказати те саме число.
Більшість великодок, втім, не звалюють на вас як з відра – щоб їх побачити, треба самому роззирнутись по локації, поговорити з NPC, зазирнути у шафу… Взагалі, поза сюжетом та бійками дозвілля не обмежується гріндом та відсилочками заради відсилочок. В світі гри заховано цілу купу кумедних деталей, які легко пропустити, якщо дійсно не зануритись в гру та її атмосферу, не зацікавитись дрібницями цього вигаданого світу. Про квесту лінійку з міськими урнами ще з релізу гудів весь інтернет. Це було навіть в трейлері гри (і саме тому про це майже нічого не буде в цьому тексті).
Атмосфера це не лише візуальне
Ви вгадали, зараз піде мова про музику.
“Хойоверси” люблять робити яскраві треки для своїх ігор. Автор практично не грав у третій “хонкай”, тому не знає, як з музикою там. В “геншіні” ж розробники дали відтягнутись академічним музикам. Там і оммажі на німецьку класику, і на китайську, і на японську, і широкий репертуар у дусі Близького Сходу, все, переважно, в народному стилі, щоб відповідало атмосфері.
В “Зоряній Залізниці” можна очікувати техно, або електро, або синт-вейв – космос же! Проте, нас там зустрічають треки у доволі “попсовому” стилі, в хорошому сенсі цього слова. Тут і запальний воказ під електрогітару, щоб було веселіше битися з босом, і акустичні пісні, які підкреслюють те дивне відчуття легкого суму, коли ти дивишся з вікна потяга на місто, з якого їдеш, навіть якщо воно тобі зовсім чуже. Автор навіть не посоромиться зізнатися, що пару пісень додав до себе у плейлист. Хоча деякі видаються все ж надто сумними.
Підсумуємо
Грати або не грати в “Honkai Star Rail” кожен вирішує для себе сам. Мені було цікаво спробувати новий для себе жанр (автор рідко грає в покрокові рпг-шки), і я не шкодую про цей досвід, знаючи, що не дав жодної копійки Китаю, чи розробникам, враховуючи спірну репутацію обох. Тож, я можу сміливо порекомендувати цю гру, якщо вона вам підходить по стилю, і грати в такий контент для вас прийнятно.
Інша важлива річ, до якої треба бути готовим – відсутність відповідей на всі запитання. Це гра-сервіс, і сюжет в неї додається поступово, з кожним наступним оновленням. Тому варто морально підготуватись, що ви не дізнаєтесь, що таке “стелларон” чи хто головний злодій одразу, навіть якщо загуглите. Тут любителі онгоїнг-серіалів мають зрозуміти, про що йдеться. Це та ціна, яку ми платимо за контент, що тільки почав виходити.
Варто також пам’ятати, що це безкоштовна гра, крім того ще й для мобілок (хоча можна грати й на ПК теж). Тож, тут можна зустріти відповідні умовності – місцями плоскі текстурки, або десь криву модель. Проте це не кидається в очі, і не псує вражень від процесу. А умовності по-типу двох пів метрових ящиків, які є нездоланною перешкодою для героя – адже він не вміє стрибати! – це норма для цього жанру в цілому.
“Honkai: Star Rail” це інтерактивний серіал про космос, з великою часткою комедії та фансервісу. Це гарна гра, щоб зануритися в космічну пригоду на кілька вечорів, розімнути мізки у тактичній поєдинку, послухати приємну музику та поспостерігати за пригодами трьох друзів, чиї шляхи зійшлися на борту “Першопрохідця”.
