Назва нам неоднозначно натякає на Терру(Землю), але ще й містить мовну гру з цим латинським ria, що означає магічний елемент повітря. Але для тих, хто не такий лінгвогік, назва гарно запам’ятовується, чудово відтворюється, і дуже підходить цій грі.
(Попередження: грайте на ПК, ніколи, НІ КО ЛИ не купляйте на ПлейСтейшн її. Керування нею на джойстіку просто жахливе, і ви спортите собі враження від неймовірної пригоди, бо будете злосні на дурний джойстік!)
Але, перейдімо до самої гри. Терарія — це пригодницька пісочниця. Жанр, напевно, компанія визначила сама, та і було це в далекому 2011році, але більше, ніж жанр, гру відзеркалює синопсис “Копай! Бийся! Досліджуй! Будуй!”. Непогано і багатообіцяюче. Насправді, вартувало поставити три крапки після будуй, бо це ще не все!
Керування на ПК дуже інтуїтивне і зрозуміле. Колесо мишки допомагає перемкнутись між предметами і функціями. Можна налаштувати швидкий доступ. Є додаткові клавіші, але їх ти опануєш в процесі. Можна погратись з налаштунками, коли зрозумієш, в чому сенс гри, і як важливо копати і бити точно.
Персонаж — лише ти, всі решту — програмовані NPC. Свій вигляд теж можна обрати, перш ніж почати. Обирай такий, щоб не дуже дратував.
Не буду спойлерити подробицями початку, але скажу, що рано чи пізно вночі після незрозумілого звуку прийде зубате око, і захоче тобою повечеряти.
До речі, помирати можна багато разів, і залежно від рівня складності втрачаються предмети, чи гроші, чи починаєш гру заново :)
Спочатку гра здається дуже незрозумілою, ти постійно страждаєш, натикаючись на якихось монстрів у нових біомах, пастки і прірви, в яких розбиваєшся. Пожирачі з Загнивання, мурашині леви, навіть слимаки-попригунчики і нічні окастики тебе вбивають. Але на це є рада — копай і виплавляй. Копай і досліджуй. Інакше ти проплачеш всі вечори, що ти такий невдашка і не можеш нічого зробити. (Хоча хардкор ще не починався!)
Потім ти, свідомо чи ні, обираєш собі шлях. Я завжди граю магами або стрільцями, тому спочатку обрала лук, а тоді прокачувала магічні здібності. До деталей — вночі з неба падають зірки, і ти збираєш їх, робиш страву з них, і так твої магічні сили більшають. Або збираєш їх, щоб потім з метеоритної пушки ними стріляти. Взагалі весь світ побудований магічно, але, проходячи за танка-вишибалу чи за “закутого в залізо”, ти то не так помічаєш.
Ти знаходиш в підземеллях серця з каменю, які ти з’їдаєш, щоб було більше здоров’я. Ти підбираєш в Скринях у всьому світі зілля і предмети, які додають тобі чогось особливого. Ти сам переплавляєш руди, сам виготовляєш собі обладунок. Ти купляєш собі крила чи літаючі шкари. Ти знаходиш дорогоцінне каміння, з якого робиш собі жезли і магічні патики. Ти, врешті, будуєш всі хати для NPC (non playable characters), бо хочеш торгувати і мати можливість лікуватись за монетки. Для жаднюг ця гра — просто знахідка, бо можна збирати в літаючу свинку гроші, щоб вони не випали при смерті перса, і продавати все ;) на свинку дивитись на картинці нижче.
Я вважаю, що це гра для дуже дуже широкої авдиторії. Можна не обирати супер-агресивну гру, а лише оборонятись і досліджувати. Можна ловити різних комашок і хробаків, піти на рибалку. Шити одяг. Садити дерева. Будувати міста. Готувати страви. Садити рослини, щоб робити чарівні настоянки. Колекціонувати різні красиві Скрині. Міксувати різні чарівні предмети. Здобути частини Босів і повісити на стіну своєї допотопної хати. Збирати з старих хатів картини. Знаходити пасхальні штучки, яких тут теж багато.
Підземний світ Терарії набагато більший, ніж наземний. Можна докопатись до Пекла, пройти Данж — підземелля, у яке є вхід з наземних біомів. (Без спойлерів, але не поспішайте туди заходити, перш ніж відчуваєте себе в силі. Не говоріть з Дідом перед входом вночі просто так!)
Вперше, коли я грала ту гру, я дійшла лише до Пекла. Вкинула вуду-ляльку в лаву, “вбила і з’їла” Стіну Плоті, і зрозуміла, що далі нема розвитку, ну і видалила. Років 5 після того я знов повернулась, і зрозуміла, що не вартувало виключати гру. Після вбивства Найбільшого Боса гра переходить в абсолютно іншу хардкоринку. Де ти можеш запхати свої обладунки і супер-класну-зброю в одне місце, бо ти тепер взагалі не релевантний, і тебе вбиває кожна букашка.
З’являється один новий біом, світ міняється. Скрині стають Міміками і пожирають тебе. Боси стають набагато сильнішими. Предметів більшає. В джунглях починають рости додаткові серця, потім там спавниться Плантера, яка зжере тебе за можливості і не гикне. В Данжі, такому домашньому і вже обжитому, починається спавн різної мерзоти, з якої падають класні предмети. Десь глибоко під землею починає зароджуватись нова руда. А після повернення додому, твою затишну, дуже халтурно збудовану в перші дні хатинку, починають рейдерити гобліни, і їх — ціла армія. (Якщо сподобається, то можна викликати ще й піратів, а тоді — Джека-опудало, а потім ще й Зимове свято, чи прибульців, з часом. Для навал можна зробити цілу арену, з пастками, зібраними по всій карті, і лавою)
Терарія є зразком і класикою для тих, хто любить відкритий світ, можливості і пригоди. І є свого часу “ключем” до того, щоб відкрити для себе цілий жанр і напрям(про який я буду писати згодом). Піксельна графіка не вимагає багато уваги, все промальовано дуже зрозуміло, гарна музика і баланс між зміною ритму.
Раджу починати Терарію, коли здається, що нічого не може тебе здивувати, і світ нудний. І все обридло. Вмикаєш цю гру, і увіруєш в людство і його творіння, а також — перевіриш на міцність психіку, вміння стратегічно мислити і лупати сю скалу. І здивуєшся, і будеш сміятись неодноразово. Мистецьку цінність гри становить сам вибір дороги і шлях до того, ким ти ще можеш бути, що ти ще можеш робити. Схоже на “Гру в класики” Кортасара чи магічний реалізм звірів Борхеса. Виявляється, що ти можеш все. Що люди — багатофункціональні, як і Терарія. Що ти можеш все, що захочеш. Варто лише спробувати і розібратись, як це працює.
12 з 10 можливих балів грі. Всі найбільші овації.
Насолоджуйтесь!
З любов’ю та іншою мерзотою, Те
