Інтроверт у фоторамці

...Коли розмова ставала занадто прискіпливою і я не погоджувалась, люди завзято хотіли, щоб я дуже зважала увагу на їх думку, наполягаючі на їх виборі. Таке відчуття, наче мене "вставили" в фоторамку як фотографію і заборонили рухатись. Мене тримали в рамці - і, можливо, не зі зла, а з нерозумінням, страхом чи звичкою.

Чим більше мені ставало все одно на думку людей, тим більш вільною я починала себе відчувати.

"Самотність закінчується там, де тобі стає все одно на думку інших."

Ця фраза - як маяк. Як вихід з клітки. Бо не думка інших робить нас самотніми - а наша власна віра, що ми маємо комусь відповідати.

Зараз бачу, що фото потроху перетворється на анімацію. Ще не фільм, але теж стає гарно і живєнько.

Я рухаюсь - можливо, ще обережно, але точно вільніше. Це не байдужість, це зцілення.

Це повернення влади над собою. Це вихід із чужих очікувань.

Це коли ти вже не "фото для чужої вітальні", а жива, справжня, в процесі творення себе.

І навіть якщо ще не фільм - анімація теж мистецтво. Вона теж може надихати.

Кадр за кадром обов’язково вийде якійсь фільм.

Матеріал підготовлено за допомогою ChatGPT.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
livemari_ua
livemari_ua@livemari_ua

розміркуємо

425Прочитань
2Автори
6Читачі
На Друкарні з 15 вересня

Більше від автора

  • Справжній розвиток - не в боротьбі, а в свободі вибору

    У нашому житті часто здається, що для досягнень і змін потрібно постійно долати труднощі, боротися з обставинами і долати себе. Але чи справді саме боротьба є тим двигуном, який веде нас уперед?

    Теми цього довгочиту:

    Світ
  • Про гіпноз

    У реальності гіпноз працює зовсім не так, як у фільмах чи серіалах, бо в кіно часто показують гіпноз як щось таємне.

    Теми цього довгочиту:

    Гіпноз

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається