Автор: Йован Йоновскі (нар. 1971) – відомий македонський історик та спеціаліст з геральдики. Протягом 2003-2018 рр. обіймав посаду голови та герольда в Македонській геральдичній асоціації, а з 2018 є головою нової організації – Македонського гербового товариства. Є співавтором герба президента Республіки Македонія. Автор низки книг та статей на тему македонської геральдики, а також секції «Герби Македонії» в Музеї Республіки Македонія в м. Скоп'є.
Переклав: Monsieur Rin
Посилання на статтю оригінальною мовою
Анатоція
Перший зафіксований прапор, що використовувався в Македонії, датується часами Візантії та стосується X ст. Портолан зображує жовтий прапор з червоним двоголовим орлем над містом Скоп'є. Геральдичні прапори, які приписувались Александру Великому в європейських середньовічних джерелах, також були розглянуті. Серед знамен повстанців часів Османської імперії найдавніший збережений прапор датується 1876 р. та стосується Разловського македонського повстання. Від повстанських прапорів Ілліндену 1903 р. був запозичений колір для національного македонського прапора 1943 року. П'ятикутна зірка червоних партизан 1941 р. пізніше з'явилась на прапорах усіх республік Югославії. Під цим прапором Республіка Македонія виборола свою незалежність в 1991 році. В 1992 р. зірка була замінена жовтим Кутлешським/Вергінським сонцем з 16 променями, яке в свою чергу було замінене 8-променевим cонцем, чиї промені розходяться в різні боки. Дизайн та проекти досі детально обговорюються.
Ключові слова: вексилологія Македонії, прапори Македонії, македонський прапор
Ранні прапори
Македонія – регіон Балканського півострову на південному сході Європи, який протягом своєї довгої історії пережив чимало цивілізацій та культур. Давнє Македонське царство, найбільш відома завдяки завойовнику Александру Великому, пала перед римлянами в 146 р. до Р. Х. В наступні 22 століття (за виключенням декількох коротких періодів) Македонія була частиною двох великих імперій: Римської (включно з Візантією) та Османської імперій. На початку ХХ ст. Македонія була поділена, як наслідок Першої Балканської війни (1912), між чотирма молодими балканськими державами: Грецією, Болгарією, Албанією та Сербію; сучасна македонська держава займає території, що були взяті в той час Сербією.
Прапор – це символ держави, землі, провінції тощо, або навіть етнічних груп. Протягом періоду Середньовіччя прапори були здебільшого геральдичними, тобто створені на основі гербів. Текстильний матеріал, з якого були зроблені ці прапори, швидко зношувався. Тому під час дослідження прапорів ми маємо послуговуватись зовнішніми джерелами, такими як зображення чи намальовані прапори в книжках, або їх письмово описаний вигляд.
В Східній Римській імперії середньовічні прапори перебували під сильним впливом церкви, тому найбільш поширеним символом виступав хрест. Коли св. Мефодій¹ управлял прикордонною областю між Східною Римською імперією та Болгарським царством навколо річки Брегальніца в Македонії (845-855), він, ймовірно, мав червоний прапор з жовтим хрестом, перед яким той хрестив людей в своєму князівстві (Панов 1988, 290) (рис. 1).
Пізніше, коли болгарський правитель Борис (852-889) захопив Македонію, він надіслав Папі Римському Миколі І листа з питанням, який прапор повинен майоріти в його царстві. У відповіді Папа написав: «А який ще прапор має бути, окрім знаку Святого Хреста?». Пояснив він це тим, що ще Костянтин Великий розмістив білий хрест на червоному прапорі. Це дає нам розуміння, що більшість прапорів цього періоду носили хрести (Отговорите 1960, 87-88).
Найбільш давнім зображенням македонського осібного прапора, яке дійшло до наших днів, це прапор міста Скоп'є з морської мапи (портолана) італійського картографа Анжеліно Дульсерта, датованої 1339 роком. Ця мапа демонструє порти Середземномор'я, а також прапори над ними. Скоп'є позначене написом «Скопі», над яким намальована фортеця з прапором. Прапор – жовтий, з червоним двоголовим орлем (рис. 2). Тексти в цій частині мапи написані догори ногами.
Нижче є напис «Сервія», що перекладається як «Сербія», тому початково прапор був визначений як знамено Сербії. Однак червоний текст використовувався лише для міст, і він явно позначав сербське місто на річці Алікмонас (Бістріца), що нині знаходиться в регіоні Македонія (Греція). На схожій мапі прапор над Салоніками такого самого вигляду, що й над Константинополем – червоний та з жовтим хрестом, тобто це прапор Візантійської імперії, як ми вже згадували двома століттями раніше.
Такий самий жовтий прапор з червоним двоголовим орлем був також помічений в цьому ж регіоні на портолані Габріеля де Вальсеки, датованому 1439 роком. Протягом останніх десятиліть XIV cт. Македонія була завойована Османською імперією, тому на тогочасній мапі Вальсеки вона повністю перебуває під османами.
Прапор в якості нашоломника був знайдений на гербі царя Марка Мрнявчевіча, який правив землями центральної Македонії (1371-1395). На його гербі в Іллірійських гербовниках нашоломник зображений у вигляді жінки, що тримає прапор. Прапор вертикально поділений на білу та червону частини з одноголовим розмежованим орлем: біла частина орла перебуває на червоному полі, а червона – на білому. Над орлем золота корона (London, 16, 19) (рис. 3).
Геральдичні прапори Македонії, приписані Александру Великому
Особливий комплекс прапорів складають геральдичні прапори, які приписуються Александру Великому. Уявлення про Александра глибоко укорінилось в свідомості людей середньовічної Європи – не лише як великий завойовник, але і як символ лицарства та доброчесності. Тоді ж з'являлись чисельні праці про його життя та здобутки, особливо це стосується перекладів та переробок ІІІ ст. – «Історія Александра Великого» авторства Квінта Курція Руфа та «Життя Александра, царя македонців» від Псевдо-Каллісфена (Jоновски 2015, 36).
Коли геральдика розквітла в ХІІІ ст., герби та особливі геральдичні прапори, що використовувались як знамена та штандарти, посвячувались міфічним персонажам або особам, які жили ще до початку розвитку геральдики в ХІІ ст. та історично не мали гербів. Такі прапори стали доволі химерним продуктом геральдичної доби. Гербовні прапори Александра з'являються в ілюстраціях загальних творів та алесксандрійських романсах-«александридах» (літературні праці, що звеличують життя та досягнення Александра). І вони не мали одностайності – виникало чимало інтерпретацій, в залежності від регіону (Jоnovski 2020, 14).
Найстаріша книга із зображенням Александра Великого та його прапора датується першою половиною ХІІІ ст. У візантійській грекомовній книзі «Historia Alexandri Magni (recension eplison)» на прапорі нанесений тетраграмоподібний хрест (з чотирма літерами «В») (рис. 4) (Псевде-Каллісфен 1200, 17r). Це, ймовірно, найдавніше зафіксоване використання цього прапора. Пізніше, воно увійшло у вжиток імператорів Візантії з династії Палеологів (можливо, для символічного зв'язку династії з Александром Великим) та стало відомим саме як візантійський прапор. Починаючи з кінця XVI ст. такий же символ з'являється в Іллірійських гербовниках та стосується вже Сербії.
В Західній Європі гербовий прапор, який приписується Александру, вперше з'являється на початку ХІІІ ст. (мабуть, в 1210) на сторінках праці Рожера IV Лільського «Histoire ancienne jusqu’à César», а також 60 роками пізніше в її ілюстрованій версії – діжонському манускрипті (Histoire 1260, 172v) (рис. 5). В ньому прапор зображує срібного лева на червоному тлі. Ілюстрований манускрипт «Le roman de toute chevalerie», новела Томаса де Кента про Александра XIV ст., показує червоного лева на золотому тлі (рис. 6) (Grise 1338, 58v).
В своїй епічній поемі «Les Voeux du Paon», представленій перед єпископом Льєзьким в 1312, Жак де Лонгуйон прославляв «Дев'ять Гідних» (Voex 1350). Ними була тріада тріад: «Хороші Погани» – Гектор Троянський, Александр Великий, Юлій Цезар; «Хороші Євреї» – Джошуа, цар Давид, Юда Маккавей; «Хороші Християни» – король Артур, Карломан і Готфрід Буйонський, король Єрусалиму. Зображення з Дев'ятьма Гідними та їх гербами, чи гербовими прапорами, можна знайти в камінні, фресках, гобеленах тощо. Як це часто буває з приписаними гербами, тут проглядається певна неточність (будучи часто перенесеною з іншого на друге).
Прапори із золотим левом на червоному тлі були також помічені в грецькій александріді з Венеції, датованій XIV ст. (рис. 7) (Ψευδο-Καλλισθένης, 109v). Золотий лев на блакитному тлі був знайдений в праці «De Civitate Dei contra Paganos» 1480 р. авторства Августина (рис. 8) (Augustinus 1480, 73).
В книзі «Les faits et geltes D’Alexandre le Grand» 1463 р. прапор червоний, із золотим драконом (рис. 9). Також тут ми можемо побачити прапор з написом «Александер» (Lucène 1463, 44r). В іншому виданні прапор виглядає жовтим та з червоним левом, який тримає бойову сокиру чи алебарду (рис. 10) (Curse 15th, 14r).
Був також зелений прапор із золотими шестикутними зірками, який був поміщений в німецькій книзі «Bellifortis» авторства Конрада Кізера (рис. 11) (Kyeser 1450, 87r). В праці Себастьяна Мамро «Les Titre Trois Grands» XVI ст. був знайдений червоний прапор із золотим знаком, що світиться (рис. 12) (Mermot 16c, 19v).
В книзі Регіна Ріхтера під назвою «Alexander Magnus» 1567 р. вставлений синій прапор з трьома золотими дзвонами (рис. 13) (Regine 1567, 4v).
Можна також побачити знамено з козлом, яке тримає Александр в праці Маттеуса Меріана «Serie der vier Weltreiche zu Pferd: Alexander der Große, König von Makedonien» 1593 р. (рис. 14) (Matthäus 1593). Козел є перекрученим символом міста Егі, головної резиденції Македонії Александра.
Найдавніше зображення лева на прапорі Александра знаходиться на настінній фресці 1430 р., знайденій в італійському Монте-Кастле. В образах Дев'яти Гідних перші тримають геральдичні прапори, а інші – герби. Прапор Александра є червоним, із золотим левом, який сидить на золотому троні та тримає золоту сокиру. Схожі фрески аналогічного періоду були виявлені в базиліці де Валері, що в Сьйоні (Швейцарія), однак, Александр тут показаний поруч із жовтим прапором, на якому зображений червоний лев (Norris et al. 1997, 199).
Прапори повстання
В XV ст. Македонія підпадає під владу Османської імперії. В турецьких джерелах також зафіксоване використання знамен македонськими повстанцями. Так, в 1651 р. пастух Танє із села Каірлі (Бітольщина) був засуджений як прапороносець «бандитів» (Документи 1981, 149). В 1689 р. був згаданий прапор з Карпоша, будучи названим як «невдалий» (Там же).
Зважаючи на важкі умови часів османської влади та численні конфлікти в Македонії, багато македонців емігрувало до інших країн, в тому числі й до Російської імперії. Згідно наказу російської імператриці Єлизавети Петрівни, 10 травня 1759 р. з цих емігрантів був сформований Македонський полк. Він мав власне знамено, запозичене зі «Стематографії» Жефаровіча. Таким чином з'явився жовтий прапор з червоним левом, а також написом зверху – «МACEDONIA». З 1776 по 1783 рр. полк використовував інший прапор: з щитком та схрещеними копіями (Матковски 1985, 270).
В 1822 р. почалося Негушське повстання на чолі з Атанасом Каратасе-старшим. Над повстанськими ротами майорів червоний прапор із золотим орлем, над яким був вишитий напис «Печатка Свободи» (Стојчев, 2000, 329). Жоден з цих трьох прапорів не зберігся до нашого часу, також не існує їхніх зображень.
Перший повстанський прапор, який дійшов до наших днів, стосується Македонського повстання 1876 р., яке почалося в Разловцях на чолі з Дімітаром Поп-Георгієвим Бєровскі (рис. 15). Це червоний прапор з червоним левом та написом «МАКЕДОНІЯ» у вигляді дуги, яка вставлена в золотий прямокутник, дещо зміщеному догори. Вигляд лева був запозичений зі «Стематографії» Жефаровіча. Цей прапор був також помічений в Македонському (Кресненському) повстанні 1878 р. (Миљковиќ 2003, 23). В 1880 р. було утворено Македонську лігу, яка визначила прапор країни в 50 пункті своєї конституції: «Для усіх підрозділів затверджені спеціальні прапори червоного кольору та з жовтим левом, а також назвою підрозділу, який закріплений за цим прапором» (Стојчев 2007, 53).
Прапори грали ключову роль в серпні 1903 р. під час Іллінденського повстання (день св. Іллі), яке призвело до короткотривалої Крушевської республіки. «Республіка» не мала офіційного прапора. Крушевський маніфест під час повстання згадує лише «кривавий прапор» з написом «Свобода або смерть» (Ристовски 2009, 768).
Разом з тим, кожен підрозділ четників (партизан), що брали участь в повстанні, мав свій прапор. Найчастіше прапори вишивались з червоної тканини. Повстанський устав визначав роль та місце прапора, а також прапороносця та постійних помічників, які були відповідальними за охорону знамена. Однак устав не окреслював єдиного прапора для країни чи конкретного повстання, але мова йшла загалом про прапор як частину підрозділу (Пандевски 1987, 193). Багато прапорів були червоними, зробленими з двох різних шматків матерії, часто з різними мотивами, зображеними на передній та реверсній сторонах (Миљковиќ 2003, 23).
Лев з'являється на 6 з 16 революційних прапорів Іллінденського повстання, про які ми знаємо. Двоє прапорів зображають лева як геральдичну фігуру: прапор із Зарогічан (червоний лев на зеленому тлі) (рис. 16) та прапор з Кратово (золотий лев на червоному тлі) (рис. 17). На інших прапорах лев використовується як емблема, однак, не в геральдичній позиції чи композиції; забарвлення левів тут виглядає природньо – вони вишиті з темно-червоних ниток, коли грива передана більш світлими нитками, як це можна побачити на прапорі зі Струги (рис. 18).
Сонце вперше з'являється як частина пейзажу на прапорі загону з Куманово. В центрі передньої частини знаходиться вікно, через яке видно повстанця в коричневій одіжі, який в правій руці тримає рушницю з багнетом, а в лівій – флагшток з червоним прапором, піднятим на тлі світанку з горним пейзажем (рис. 19).
Прапор підрозділу з Крушево – червоного кольору, зі схематичним зображенням рук, які пожимають одна одну, а також факелом за ними (рис. 20). Решта прапорів теж червоного кольору, але із жовтими хрестами та різними написами в нижній частині (Jonovski 2020).
Державний прапор
Перший запропонований прапор в якості знамена незалежної Македонії був створений македонською еміграцією в Санкт-Петербурзі (Росія) та згодом опублікований в газеті «Македонскій голос» в 1914 р. як ілюстрація без якогось пояснення чи супроводжувального тексту (Македонскій Голосъ, 1914). Прапор червоного кольору з білим кутом, на якому зображений червоний єдиноріг (незважаючи на це, він був сприйнятий деякими як кінь Александра – Буцефал). В нижньому куті прапора поміщена чверть золотого сонця з великою кількістю променів, зображених тонкими золотими лініями, навколо яких йде напис з декоративних косих літер: «Едина независима Македония» («Єдіна нєзавісіма Македонія», «Соборна самостійна Македонія») (рис. 21). Цей прапор став реакцією на Балканські війни (1912-1913), після яких османська провінція Македонія була поділена на чотири частини між сусідніми країнами: Грецією, Болгарією, Албанією та Сербією, які нещодавно здобули незалежність.
В 1918 р. сербська Македонія стала частиною Королівства Сербів, Хорватів та Словенців (пізніше перейменовано в Югославію). Під час Другої світової війни Демократична Федеративна Македонія здобула свій суверенітет в рамках Югославії за посередництва Антифашистського збору народного визволення Македонії (АСНОМ), що стало «вирішенням македонського національного питання». АСНОМ часто згадують як «Другий Іллінден» (день св. Іллі), оскільки він був розпочатий 2 серпня 1944 р. на 41-шу річницю Іллінденського повстання 1903 р., аби надати відчуття історичної тяглості.
Базовий дизайн македонського прапора з'явився на Конференції генерального штабу Народно-визвольної армії та партизанських загонів Югославії, яка проходила 1941 р. в Століце (Боснія та Герцеговина). Вона поклала початок діяльності партизанських загонів в Югославії, визначивши збройні підрозділи для народів Югославії, а також запровадивши п'ятикутну червону зірку, разом з національними прапорами, які слугували розпізнавальними знаками. Поєднання прапора з червоною зіркою стало найбільш типовою ознакою прапорів республік Югославської Федерації. Пізніше цей концепт буде повторено, коли створять македонський прапор (Билтен 1941).
Влітку 1943 р. питання вигляду майбутнього македонського прапора вперше постало на обговорення в нещодавно звільненому Лопушніку. На нараді генерального штабу Народно-визвольної армії та партизанських загонів Македонії (ПОМ) командир Міхайло Апостольскі, готуючись до боїв, спитав: «Партизанським загонам потрібно мати свій прапор. Тому яким він має бути?». Після аналізу знамен часів Іллінденського повстання 1903 р. був обраний червоний прапор. Згідно з положеннями, прийнятими в Століці, македонський прапор носив в центрі червону п'ятикутну зірку, обрамлену в жовто-золотий колір (Солунски 1993, 102) (рис. 22). В штабі ПОМ в Лопушніку (регіон Кічєво), був прийнятий аналогічний македонський прапор – червоне тло з такою ж червоною п'ятикутною зіркою, але із жовтими краями (Младеновски 2004, 24). Але інколи зірку містили також в куток прапора, як ми це можемо бачити на фотографії з Кічєво, датованій вереснем 1943 року (рис. 23). «Маніфест штабу Народно-визвольної армії та партизанських загонів Македонії до македонського народу та меншин в Македонії», виданий в жовтні 1943 р., прапор Македонії описаний як «прапор Крушевської республіки».
Національний прапор вперше згадується в офіційних документах 19 листопада 1944 р., а саме у «Зверненні до македонського народу»: «червоний македонський прапор високо майорить» над звільненою територією. Декількома абзацами далі: «Водрузіть червоний партизанський прапор якомога скоріше в нашому рідному Скоп'є, хай він майорить високо над горою» (Президіум 1944).
Таким чином була запропонована ієрархія символів: червоний прапор став основою, на якій могли бути розміщеними інші символи, на кшталт п'ятикутної зірки або щось інше. Червоний прапор сприймався як македонський та партизанський прапор водночас, оскільки прапор Македонії та прапори решти югославських республік спочатку були військовими знаменами, які трансформувались в державні символи шести федеративних республік. Це також демонструє, як може зберігатись подвійний символізм. З іншого боку, македонський прапор споріднений з прапором Крушевської республіки 1903 р., яка згадана в національному гімні «Сьогодні над Македонією».² Друга строфа починається зі слів: «Віднині майорить прапор Крушевської республіки». Цей прапор був символом 100-літньої боротьби за свободу, але також й символом партизанського руху під час національно-визвольної війни, останнього та найбільш важливого етапу боротьби. Отже, своїм «Зверненням» лідери закликали, аби прапор був піднятий над столицею, Скоп'є, як символ вирішальної перемоги та остаточного визволення Македонії.
В цей час прапор СРСР мав таку ж популярність, що й прапор Комуністичної партії Югославії зі схожим дизайном: червоний прапор з п'ятикутною зіркою в куті, обрамленою золотим кольором, а також серпом та молотом. У верхній частині прапора був поміщений напис: «Пролетарі усіх країн, єднайтеся» (рис. 24).
Прапор Народної Республіки Македонія був затверджений в 4-му пункті Конституції від 31 грудня 1946 року (Службен 1947). Він був червоний, з пропорціям 1:2. В куті прапора була розміщена п'ятикутна зірка, яка вирізняється на фоні своїм жовтим мерехтінням (рис. 25). Згідно із Законом про македонський прапор 1974 р. діаметр уявного кола, обведеного навколо зірки, має складати не більше 0.33 частини висоти прапора, але бути меншим, ніж на триколорі Югославії та прапорах інших республік, на яких коло навколо зірки складає 0.6 частини висоти.
Прапори із сонцем та левом
Після Другої світової війни сталася масова політична еміграція з Македонії, особливо після грецької громадянської війни (1947-1949), під час якої було скоєно чимало звірств проти мирного македонського населення. В цей же період виникає велика кількість національних рухів в македонській діаспорі (Томов 2012). Починаючи з 1956 р., дисидент та націоналіст Драган Богдановскі організував декілька македонських організацій в Європі. В 1962 р. був утворений Комітет визволення Македонії (КВМ) в м. Трелленборг (Швеція); в 1973 р. воно перетворилось на «Рух за визволення та об'єднання Македонії» (РВОМ).
Македонська діаспора Австралії, Канади та США початково виступала за визволення та об'єднання Македонії в її етнічних межах. Тому вона спрямувала свою діяльність на підтримку македонців Греції, де у них були відібрані базові людські права, на кшталт використання своєї рідної мови. З падінням стабільності в Югославській Федерації в 1988 р. стали стихійно виникати публічні мітинги проти грецької дискримінації Македонії та македонців, а особливо тих, що живуть в Егейській частині Македонії. Проведення цих заходів збіглося з рішенням Греції перейменувати своє Міністерство Північної Македонії в Міністерство Македонії та Фракії, таким чином змінивши свою позицію – заперечення самого існування Македонії – на твердження, що Македонія існувала завжди, але вона була тільки грецькою.
Сонце, як тисячолітній символ Македонії, набув яскравішого символічного значення після свого відкриття в царській гробниці у Вергіні (македонський Кутлеш) в 1977 році. Тут був знайдений саркофаг, ймовірно, царя Філіпа ІІ Македонського, з характерним зображенням сонця.³ Так як саркофаг не мав кольорів, коли македонська діаспора стала вивішувати прапор із зображенням цього Вергінського/Кутлешського сонця в 1986 р., воно слугувало як македонський національний прапор з червоними та золотими кольорами.⁴
Цей прапор разом зі знаменем золотого лева використовувались на великих протестах македонської діаспори, як, наприклад, це було напроти штаб-квартири ООН в Нью-Йорку (Exclusive 1988), так само було й в Австралії та в інших містах Америки 25 лютого 1988 р. (Macedonian protest 2017), потім в Мельборні 26 листопада 1989 р. (Ethnic Macedonians 1989), а також в Торонто 25 березня 1990 (Macedonian Рrotest 1990).
Аналогічні протести були також в Скоп'є, перший з яких відбувся 23 листопада 1988 р. перед грецьким консульством (First Open 1988) та в лютому 1990 р. на міській площі, на яку прийшли здебільшого з плакатами, а також прапорами Соціалістичної Республіки Македонії та Югославії.
Червоний прапор з левом з'явився у верхній шапці газети «Обединета Македониjа» [Об'єднана Македонія], опублікованій в Мюнхені 1975 року (рис. 26). Білий геральдичний лев з одним єдиним хвостом та без корони; над ним видніється білий напис – «Македонія». Прапор з таким же дизайном пізніше буде вивішений на установчих зборах ВМРО-ДПМНЕ (Внутрішня Македонська Революційна Організація – Демократична Партія за Македонське Народне Єднання) в Скоп'є 1990 року (рис. 27).
Прапор із сонцем з Кутлеша вперше відкрито замайорів в Македонії під час блокади македонсько-грецького кордону 21 квітня 1990 року (Petrov 2017). Світовий конгрес македонців, який організував цю блокаду, виступав за скасування віз, затвердження належного положення та прав македонців в Греції, а також громадянські, цивільні та спадкові права для македонців, яких силоміць вигнали з Егейської Македонії в часи Балканських війн та грецької громадянської війни (Petrov 2015).
Протягом цього періоду праві партії (найчастіше націоналісти та етнічно орієнтовані сили) загалом використовували національні символи – золотого лева, герб македонської землі, та 16-промінне сонце з Кутлеша на червоному тлі – в якості своїх емблем. Партії центристського та лівого толку зазвичай брали ідеологічні емблеми, включаючи такі загальні символи, як зірки чи синій колір, прив'язуючи це до певної ідеології (Popovski 2005, 15).
Перша політична організація в Македонії («Рух за всемакедонську дію» – МААК), створена в Скоп'є 4 лютого 1990 р., запровадила національні/етнічні символи для залучення на свій бік культурних активістів. Прапор являв собою чорно-червоно-чорний триколор із золотим прямокутником в нижній полосі, та сонцем лінійного характеру в центральній частині (рис. 28).
На установчому конгресі ВМРО-ДПМНЕ 17 червня 1990 р. в Скоп'є та інших конгресах прапори прикрашались різними левами та сонцями. Восени 1991 р. ВМРО-ДПМНЕ обрала незвичайний прапор, розділений горизонтальними червоними та чорними смугами, в куті якого зображене 16-промінне сонце (рис. 29).
Прапор незалежності
Незалежність 1991 р. застала Республіку Македонію «символічно» та «емблематично» неготовою. На відміну від решти югославських республік, процес набуття незалежності Македонії повністю пройшов під червоним прапором з п'ятикутною зіркою. Цей прапор був першим знаком розрізнення македонських солдат ще з тих пір, як вони вдягли уніформу Югославської Народної Армії. Саме під цим прапором 9 травня 1992 р. солдати Армії Республіки Македонії вперше склали присягу.
Починаючи з 1990 р. два символи, які нещодавно використовувала македонська діаспора – золотий лев та золоте 16-промінне сонце на червоному тлі – поступово поширювались серед населення Македонії. Один з таких прикладів можна чітко побачити на мітингу в Скоп'є, зібраному з нагоди оголошення результатів референдуму про незалежність 8 вересня 1991 р., на якому помітно декілька цих прапорів (Референдум 1991). Це демонструє процес, через який вони повільно входили в публічний ужиток та починали сприйматись як національні символи Республіки Македонії. Їх популярність стрімко зростала в подальші роки, коли під пильною увагою суспільства проходило обрання державних символів.
Конституція Республіки Македонії від 17 листопада 1991 р. не визначала державних символів, але пункт 5 гласив: «Герб, прапор та гімн Республіки Македонія визначаються законом, що приймається більшістю в дві третини голосів від загального числа депутатів». Стаття 8 Конституційного закону про імплементацію Конституції Республіки Македонії передбачає, що: «Закон про герб, прапор та гімн Республіки Македонії приймається протягом шести місяців з дати прийняття Конституції. До моменту прийняття Закону буде застосовуватись існуюча символіка».
Процедура передбачала проведення суспільного конкурсу, з якого Комісія вже обрала би пропозиції для символів. Комісія сформувала групу спеціалістів під керівництвом Тіто Петровскі, який прийняв графік для суспільного конкурсу, назначеного на 20 травня 1992 р., аби задіяти закон, згідно з Конституцією (Петров 1992). За словами Петровскі, ВМРО-ДПМНЕ чинила сильний тиск, аби прапор вже нарешті змінили: «Навіть тиск щодо зміни герба був не таким сильним, як через зміну прапора – символу державності, суверенітету та ідентичності Македонії, оскільки прапор використовується частіше, аніж герб, особливо громадянами» (Чомовски 2011).
Журі, які обирали прапор та герб Республіки Македонія, розглядали варіанти Анєти Свєтієвої (етнологині), Александра Свєтковскі (художника), Коста Балабана (історика мистецтв) та Дімітара Кондовскі (художника). Конкурс, анонсований 25 березня 1992 р., оголосив розгляд проектів національного герба, прапора та гімну Республіки Македонія, які би «виражали державність, незалежність та суверенітет Республіки, історичні традиції, культурну спадщину та прагнення до соціального та духовного прогресу, природні особливості Республіки, єдність та співіснування, а також нинішнє прагнення до демократичного суспільства, інтеграції з Європою та світом» (Службен 1992).
Загалом надійшло 239 робочих назв гербів та прапорів, доволі велика кількість учасників запропонувала безліч своїх варіантів (Стенографски 1992, I/7). Журі переглянули близько 4000 варіантів (Лавот 1992). Три робочі назви для прапора та герба були обрані в якості найкращих (See Table on p. 21).
Комісія попрохала щодо подальшого проходження цих трьох назв нового, але того ж самого, золотого сонця на червоному полі, а також герба та прапора. Проект, який надійшов від «Фенікса 92», Костадіна Танчева-Дінката (рис. 30), був прийнятий та включений до офіційного законопроекту Комісії щодо герба, поданого депутатами Тіто Петровскі, Зораном Крстевскі та Кіро Поповскі 20 червня 1992 р., те ж саме стосувалося проекту прапора та того ж сонця. Запропонований законопроект гласив:
Прапор Республіки Македонії є червоним з жовтим сонцем посередині. Сонце має 16 головних променів, які заломлюються на 32 промені, 16 з яких розташовані поверх основних променів, а інші 16 розташовані посередині, поміж двома основними променями. Співвідношення ширини прапора до його довжини – 1:2.
Петровскі наголошував на значенні, або символізмі, історичної тяглості жовтого та червоного кольорів, які пов'язані з прапорами повстань. Ці кольори з'явились на символах албанців та турків, які протягом століть жили на цих землях разом з македонцями; також самі македонці не асоціювали ці символи з ворогом, окупантом чи поневоленням. Він не згадував сонце та його значення, але сказав, що символи були позбуті натяків на відновлення великих царств минулого. Далі він сказав, що ці символи не принижують інші народи та громадян інших країн, жоден іноземний символ не був запозичений, а самі символи не мають широкої прив'язки до конкретних націй чи держав (Стенографски 1992, I/12).
Незважаючи на це, депутати здійснили чимало пропозицій та часто подавали їх заново після повторних відмов. Перша пропозиція щодо прапора з 16-промінним сонцем, яке зараз відоме як зірка з Кутлеша/Вергіни, була подана Тодором Петровим 1 червня 1992 року. Прапор пропонували тричі, змінюючи розмір сонця (рис. 31). Перший проект мав пропорції 1:2, а сонячний диск займав 1/5 частину висоти прапора, тим часом як довжина коротших променів дорівнювала діаметру диска, а співвідношення коротших променів до довших дорівнювало 1:1.5. Другий проект від 8 червня 1992 р. мав пропорції 2:3, основні промені, чия довжина була в 1.5 рази більшою за діаметр сонячного диску, а співвідношення коротших променів до довших дорівнювало 6:7. Третя за рахунком пропозиція мала пропорції 1:2, сонячний диск, розміром в 1/7 від висоти прапора, та співвідношення коротших променів до довших 7:8 (Jоnovski 2019, 6).
Петров також запропонував проект прапора: червоний із золотим левом. Пізніше ще один подібний прапор був представлений Раткою Дімітровською 21 липня 1992 р. (рис. 32). В іншій пропозиції, вже від Фаїка Абді, також було червоне тло, але прибрано червону п'ятикутну зірку, а замість неї зображено тодішній герб Республіки Македонія, тільки без зірки (рис. 33).
Проекти прапора із сонцем з Кутлешу були неприйнятними для Комісії та інших державних посадовців з комуністичним минулим, оскільки ті вважали, що цей символ роздратує Грецію, яка тоді почала використовувати блакитний прапор з ідентичною зіркою «Грецької» Македонії.
Лісабонська декларація Європейського Союзу від 27 червня 1992 р. посприяла визнанню Республіки Македонія під назвою, яка би не містила в собі слово «Македонія» (Историjа 2008, 331). Це викликало велике обурення та протести серед македонців, які через злість на Грецію встали на захист ім'я своєї країни. Ці почуття стануть рушійною силою в пошуках античних компонентів в конструкції «нової» символічної ідентичності. Згідно зі Стояном Андоновим, тодішнім головою Зборів Республіки Македонії та Комітету зі справ Конституції, прапор зі 16-промінним сонцем було обрано населенням, бо воно було розлюченим через Лісабонську декларацію (Андонов 2017).
Політичні партії досягли угоди щодо вигляду прапора з 16-промінним сонцем. Потім, за сприяння Тодора Петрова, 30 липня 1992 р. вони погодили герб з цим сонцем (рис. 34) (Група 1992с).
Поза процесами в парламенті ентузіасти зі всього світу надсилали свої пропозиції. Так, Пол Вейсон з Прапорознавчого Інституту (Лондон) запропонував горизонтальний червоно-чорний біколор з чорним візантійським орлем та трьома зірками (рис. 35) (Round 1992, 6).
Отже, після такої турбулентності прапор та національний гімн, «Сьогодні над Македонією (Нове сонце свободи встає)», нарешті були затверджені національними Зборами під час 41-ї сесії 11 серпня 1992 року.
Пункт 2 Закону про прапор гласить:
«Прапор Республіки Македонія червоний із золотисто-жовтим сонцем. Сонце має вісім первинних і вісім вторинних сонячних променів, злегка потовщених у першій половині, почергово-симетрично розташовані навколо сонячного диска. Первинні сонячні промені відразу відокремлюються від сонячного диска, а крайня зовнішня довжина всіх шістнадцяти сонячних променів збігається із зовнішньою периферією сонця. Діаметр сонячного диска становить одну сьому ширини прапора. Відношення діаметра сонячного диска до довжини первинного сонячного променя дорівнює одному до двох, а відношення довжини вторинного до первинного – семи до восьми. Центр сонця збігається з точкою перетину діагоналей прапора. Співвідношення ширини прапора до довжини – один до двох» (Службен 1992) (рис. 36).
Прапор був зустрітий сильною ворожістю з боку сусідньої Греції, яка у відповідь провадила трирічне ембарго. Однак це ще не все. Як це було з кожною молодою державою, Македонія подала заявку на вступ до ООН. Це прохання було виконане лише після міжнародного тиску, який змусив Республіку Македонію прийняти тимчасову назву: «Колишня Югославська Республіка Македонія». Окрім того, навіть коли Македонія вступила до ООН 8 квітня 1993 р., її прапор не дозволили вивісити поряд з прапорами інших членів організації перед будівлею ООН у Нью-Йорку. Це був перший випадок в історії ООН, коли вона прийняла нового члена, але не його прапор.
Лише з підписанням Тимчасової угоди блокада була припинена, коли Македонія та Греція домовились щодо зміни прапора та політики перешкоджання використання колишнього прапора в публічному просторі.⁵
Новий прапор
За проекти нового прапора Республіки Македонії взявся професор та архітект Мірослав Грчев. Новий прапор мав відрізнятися, але зберігати тематичну, візуально-символічну та ідентичну тяглість державності та національних прапорів, а також сонце (це стосувалося як п'ятикутної зірки, так й самого сонця), маючи жовтий та червоний кольори. Були розглянуті основні вексилологічні форми сонця, а сонце з Кутлеша зі зрозумілих причин було відкинуте (див. табл. на с. 21). Після аналізу 12 версій сонця весь матеріал був підсумований концептом сонця з вісьмома різнобічними променями, які з'являються прямо з диску без додаткових елементів (рис. 37) (Grchev 2011).
Однак в остаточний проект була здійснена поправка професором Костадіном Танчевим Дінкатою, який був доволі чуйним художником. Початкові «золоті» пропорційні відношення (Grchev 2011a) були змінені до 1:2, а промені – відокремлені від сонячного диску умовним колом. Це зламало баланс композиції кругової симетрії сонця та радіальних променів, які також виглядали симетричними в квадратному форматі. Дінката стверджував, що він працював над проектом самостійно, без жодних контактів з Грчевим (Величковски 2019, 181). В іншій заяві журналіст Спасе Шупліновскі стверджував, що ідея сонця на прапорі належала йому, і що прапор був схвалений Генеральним секретарем ООН Бутрос Бутросом-Галі, який змусив тодішнього президента Македонії, Кіро Глігорова, прийняти саме цей проект. За словами Шупліновскі, професор Грчев зробив лише «комп'ютерну графіку» прапора (Шуплиновски 2013).
Якщо подивитись на остаточний дизайн прапора, то важко повірити, що початкова праця Грчева не була покладена в основу роботи Дінкати. Тому прапор міг би називатись як проект Грчева-Дінкати. Спасе Шупліновскі взагалі не працював над дизайном прапора, тому він в будь-якому разі не є його творцем: ані ідеологічним, ані будь-яким іншим (Jоновски 2021).
Ліберальна партія виступила з пропозицією затвердити прапор з 8-промінним сонцем, з однаковими між собою променями, схожими на ті, що зображені на британському прапорі «Юніон Джек» (рис. 38).
22 вересня 1995 р. були оприлюднені два проекти нового прапора. Консенсус був досягнутий на проектові Грчева-Дінкати, на якому було зображене сонце з різнобічними променями. Проект прийняли голосами 86 депутатів (Дарковска 1995).
Прапорознавчий Інститут надіслав пропозицію Пола Вейсона до македонського посольства в Лондоні, але вже з поправками. Проект «використовував візантійського орла, червоний та чорний кольори ВМРО⁶, а також три зірки, що відображають країни, де проживають македонці. Грекам може не сподобатись ця частина» (рис. 39) (Star 1995, 8). Три зірки також з'являлись на одному з прапорів, які були вивішені на установчому конгресі ВМРО-ДПМНЕ⁸ в травні 1990 року. Вони позначали три частини Македонії, поділеної протягом Балканських війн 1912-1913 рр.: Вардарська Македонія (Сербія), Егейська Македонія (Греція) та Пірінська Македонія (Болгарія)⁷, тому такий варіант розглядався як прагнення до об'єднання (рис. 27) (Star 1995, 8).
Для підготовки публіки до зміни прапора, за день до анонсу нового дизайну сонця, головна щоденна газета «Нова Македониja» опублікувала опитування, яке продемонструвало готовність громадян до зміни прапора. Заголовок опитування в газеті був доволі показовим: «Назву змінити не можна, а прапор – можна!». В дійсності ціле опитування більше орієнтувалось на питання про назву країни та можливі варіанти прапора. 56% респондентів були не проти зміни прапора, а 26% висловились «проти» (Дарковска 1995). Це доводить теорію, що заради назви країни македонці пожертвували своїм прапором (Petrov 2017).
5 жовтня 1995 р. на 27-й сесії Зборів Республіки Македонії були прийняті Закон про прапор та декларація, яка засуджувала замах на вбивство президента Кіро Глігорова двома днями раніше. На неймовірно короткотривалій сесії, без дискусії (що показувало консенсус усіх парламентських груп в питанні прапора) Закон про прапор Республіки Македонії був прийнятий 110 голосами «за» та одним голосом «проти», ще чотири – утримались (рис. 40).
Стаття 2 Закону гласить:
Прапор Республіки Македонія є червоним, із золотисто-жовтим сонцем. Сонце має вісім сонячних променів, які виходять із сонячного диска до країв прапора. Сонячні промені перетинаються по діагоналі, горизонталі і вертикалі. Діаметр сонячного диска становить одну сьому довжини прапора. Центр сонця збігається з точкою перетину діагоналей прапора. Співвідношення ширини прапора до довжини – один до двох.
У додатку подано також художньо-графічне зображення прапора (Службен 1995).
Новий прапор вперше був піднятий 7 жовтня над парламентською будівлею Зборів в Скоп'є та 22 жовтня перед штаб-квартирою ООН в Нью-Йорці. Прапор був зустрітий тихою покорою як символ капітуляції. Перед муніципалітетами Македонії, які контролювались опозиційною партією ВМРО-ДПМНЕ, цей прапор не підіймався аж до наступних місцевих виборів.
Дизайн прапора доволі особливий. Попри те, що деякі елементи сонця чітко визначені в Законі, інше ж залишається невизначеним досі, а тому має місце бути певне відхилення від графічного зображення, яке є додатком Закону. Сонячні промені, презентовані на графіці, не утворені звичайним обрізанням діагоналей прямокутника, як це прописано в Законі, але завдяки комплексній структурі внутрішніх країв променів, які утворюють квадрат зі співвідношенням 3:4 (рис. 41).
Прапор має пропорції 1:2. Діаметр диску тотожний 1/7 довжини прапора, так само як його радіус дорівнює 1/7 висоти; цільне жовте сонце, тобто разом з променями, займає 33% площа прапора; 67% залишається червоним. Сонце має два горизонтальні, два вертикальні та чотири діагональні промені, кожен з яких бере свій початок з різних точок; лише горизонтальні промені зустрічаються в центрі прапора. Їхня довжина дорівнює 1 одиниці Е (одна висота прапора), їх широта – 0.2 Е, а стягуються вони під кутом 11.53°.
Державний прапор визначений як прямокутний зі сторонами 1:2. Але для прапора часто важливим є мати також інші розміри. Наприклад, розміри прапорів учасників Олімпійських ігор довго робили саме під пропорції прапора приймаючої країни. Сьогодні на Олімпійських іграх вивішуються прапори з пропорціями 2:3. Чи, наприклад, прапори країн на автомобілях дипломатів під час офіційних візитів, які також вироблені в інших розмірах.
Прапор використовується на багатьох логотипах та графіках, чи в документах по типу ID або паспорту, де розміри є меншими за прописані 1:2, але вони є просто обрізаним варіантом прапора з оригінальними пропорціями, який робить цю частину асиметричною, ніби не вистачає ще чотирьох променів для завершення симетричного вигляду (рис. 42).
З тих пір, як визначення із Закону про прапор говорить, що промені є горизонтальними, вертикальними та діагональними, тоді й саме сонце має бути перемальоване для зручного використання в круглих, квадратних та інших розмірах (рис. 43).
З вексилолографічної точки зору, були змінені атрибути дизайну прапора, але не його символи. Прапор залишився червоним з жовтим сонцем. Хоч сонце замінило схожі між собою промені на різнобічні, воно не втратило своїх рис та не набуло інших.
Новий прапор почали приймати дуже повільно. Це можна побачити навіть сьогодні на різних спортивних змаганнях, під час яких цей прапор складає тільки половину з тих, що вивішуються глядачами.
Різні події та заходи допомагали кращому сприйняттю прапора, оскільки були встановлені відповідні флагштоки в різноманітних місцях по всій Македонії. В грудні 2008 р. були встановлені 30-метрові стовпи на міській площі Скоп'є, перед парламентом, над фортецями в Скоп'є та в Бітолі. Прапори мають розміри 4х8 м. В подальші роки було зведено ще більше флагштоків. Найвищий рівень популяризації прапора – це проведення церемонії його підняття під акомпанемент національного гімну перед парламентом та урядом Республіки Македонії, які в цей момент відкриті для населення; так само й президентська резиденція у Водно відкрита для запрошення різних соціальних груп від студентів до пенсіонерів (рис. 44). Вперше церемонія підняття прапора була проведена перед парламентом Республіки Македонія в неділю 15 травня 2010 р., який тепер вважається «Днем прапора».
15 травня знову стало актуальним в соціальних мережах, оскільки в день македонського прапора людей заохочують постити картинки з македонським прапором, без огляду на його значення, однак, в діаспорі під прапором часто розуміють прапор саме зразка 1992 року (рис. 45).
Але про старий прапор ніколи не забували, і він досі використовується певною частиною народу; прапор здобув особливу популярність після того, як держава офіційно відмовилась від нього в рамках Преспанської угоди 2018 р. між Грецією та Македонією – прапор став символом неприйняття зміни назви Республіки Македонія на «Північна Македонія». Згідно з угодою, Македонія була змушена прибрати усі публічні зображення старого Кутлешського/Вергінського прапора – сонце було прибране навіть з кришок люків. Старе знамено деякими розглядається як національний (етнічний) прапор, коли новий прапор розглядається як державний.
Багато македонських албанців, які живуть близько до кордону з Албанією чи Косово, ніколи не приймали жодного з прапорів. Вони завжди вивішували албанський прапор (червоний з чорним двоголовим орлем), вважаючи його своїм етнічним знаменем. Використання цього прапора прийнятне законом, який вимагає, щоб албанський прапор завжди вивішувався разом з македонським (який більший на 1/3) (Закон 2005), однак цій вимозі рідко дотримуються. До прикладу можна згадати відзначення Дня албанського прапора 28 листопада 2018 р. в муніципалітеті Чаїр, що в столиці Скоп'є, де майоріли здебільшого державний та албанський національний прапори. Там, де вони вивішувались разом, прапор Республіки Албанії був більшим за розміром (рис. 46).
Висновки
Письмові джерела повідомляють про використання в Македонії особливих прапорів з білими хрестами на червоному тлі, починаючи з Х ст. Наступний період показав нам портолани, що зображували пов’язані з Македонією прапори, які розміщувались, як правило, над містом Скоп'є.
Також були зафіксовані геральдичні прапори, що приписувались Александру Великому ще в середньовічній європейській літературі, здебільшого в александрійських романсах («александрідах») з безліччю зображень, в основному золотого лева на червоному прапорі (та навпаки), що знову з'явиться вже в ХІХ та ХХ ст. на повстанських знаменах.
Перший збережений прапор з написом «Македонія» датується 1876 р. та відноситься до македонського повстання в Разловцях. Наступний прапор датується 1914 р. – пропозиція щодо нього була висунута македонськими мігрантами в Санкт-Петербурзі (Росія).
Перший македонський національний прапор з'явився в 1941 р. згідно з наказами від штаб-квартири партизанських загонів Югославії як прапор для народів, які входили до партизанської армії. В 1943 р. був обраний червоний прапор, що використовувався в короткотривалій «Крушевській Республіці» під час Іллінденського повстання 1903 р., з додаванням партизанської червоної зірки з жовтою фімбрацією. Прапор був затверджений Конституцією від 31 грудня 1946 року. Потім саме під цим прапором Македонія здобула повну незалежність в 1990-х роках. Після першого року з моменту відродження незалежності в серпні 1992 р. був прийнятий новий прапор: з 16-промінним Кутлешським сонцем на червоному тлі. Цей крок був зустрітий сильним обуренням сусідньої Греції, що призвело до зміни прапора на сонце з різнобічними вісьмома променями в жовтні 1995 року.
Примітки
1. Брати св. Мефодій та св. Кирило – слов'янські місіонери, які переклали Біблію церковно-слов'янською.
2. «Сьогодні над Македонією» був вперше проспіваний напередодні Нового року 31 грудня 1941. Фактично це був перший гімн НР/СР Македонії з 1945 р., але офіційно був прийнятий лише в 1989 р. в рамках поправки до Конституції 1974 року.
3. https://www.aigai.gr/en/explore/museum/royal/grave/of/philip/aiges/vergina. Відвідано 26.6.2017
4. Пізніше, Греція стане використовувати срібне (а потім й золоте) сонце на синьому тлі для «своєї» Македонії, яке з точки зору геральдики та вексилографії зроблене правильно та успішно.
5. Грецька провінція Македонія (ця назва вживана лише з 1987 р., а до того область називалась «Північною Грецією») почала використовувати синій прапор із золотим чи срібним 16-промінним сонцем як символ «Грецької Македонії». Попри те, що тут не було проблеми геральдичного характеру, а обидва прапори мали різні кольори, грецький уряд вбачав у використанні Республікою Македонією цього символу як його крадіжку.
6. ВМРО (Внутрішня Македонська Революційна Організація) – одна з назв Македонської Революційної Організації, яка стала синонімом до усього руху (1893-1937) та символом боротьби за незалежність Македонії. ВМРО організувала Іллінденське повстання (день св. Іллі) в 1903 р., яке вважається ключовою подією в історії боротьби за створення незалежної македонської держави, боротьби, яка почала добігати свого кінця в той же самий день, але 1944 року. Однак в Болгарії ВМРО вважається проболгарською організацією, яка переслідувала мету об'єднання Македонії з Болгарією. Детальніше дивіться тут: https://www.britannica.com/topic/Internal-Macedonian-Revolutionary-Organization.
7. Маленька частина, яка знаходиться в складі Албанії, тут не згадана.
8. ВМРО-ДПМНЕ (Внутрішня Македонська Революційна Організація – Демократична партія за македонську національну єдність). Зареєстрована влітку 1990 р. як «національна партія македонського народну» з антикомуністичною консервативною орієнтацією. Це була одна з перших політичних партій, яка прагнула незалежності Македонії від Югославської федерації. Як вказує назва, партія претендує на те, щоб бути продовжувачем історичної ВМРО (Klimovski 2017, 294).
Бібліографія
