Їстівний каштан родом із Південної Європи. Часом його ім'я зводять до назви села Кастаніс, у нинішній Туреччині. Це велике розлоге дерево любить теплий і вологий клімат, і у Франції більш поширене в Середземноморських провінціях. Існує сміливе припущення, ніби їстівний каштан відомий людству з ранніх часів. Так це чи ні, можна сперечатися, проте з достовірністю відомо, що в Стародавньому Римі каштани знали й любили. Страву з каштанів із сочевицею пропонує Апіцій, автор відомої куховарської книги Пізньої Античності (бл. 30 р. до н. е.). Також припускають, що каштан з'явився в Стародавній Галлії разом із римськими легіонами.
За часів Середньовіччя каштани майже обов'язково були присутні в монастирських садах, а оскільки дерево це здатне жити протягом сотень років, за одним і тим самим деревом, бувало, доглядали десятки поколінь ченців, які послідовно змінювали одне одного. Картопля в ті часи була невідома на європейському континенті, і борошнистий солодкуватий каштан виконував її роль як гарнір до м'яса або як основний інгредієнт для каш і пюре. Міцна каштанова деревина використовувалася для будівництва церков - вона стійко витримувала випробування часом, не гнила і не псувалася комахами. У голодні часи зібрані в лісі каштани рятували від смерті безліч бідняків.
І наостанок варто розповісти, що на Сицилії досі існує дерево, якому згідно з місцевим повір'ям 3 тис. 500 років. Під його кроною нібито може цілком комфортно розміститися кавалерійський загін зі ста чоловік разом із кіньми. Цей каштан так і зветься - "дерево ста коней"
