Президент Венесуели провів референдум щодо анексії частини сусідньої держави Гайана. Однак його мета зовсім інша.
Це знайома з усього світу картина, яка сьогодні повторюється у Венесуелі: уряд розгублений щодо внутрішньої політики і намагається відволікти власний народ від цього і згуртувати його за допомогою зовнішньополітичної агресії.
Насправді венесуельська економіка роками перебуває в кризі, попри нещодавнє покращення показників, і більше половини населення живе в умовах крайньої бідності. Бензин у дефіциті, по всій країні постійно виникають перебої з електро- та водопостачанням. Однак, президент Ніколас Мадуро, який був обраний у 2018 році за сумнівних умов – тому вибори не були визнані значною частиною міжнародної спільноти – все ще перебуває при владі сьогодні. Його авторитарний уряд також пережив жорсткі економічні та фінансові санкції, запроваджені, зокрема, США, і пандемію коронавірусу. За підтримки своїх міжнародних союзників – Китаю, Росії, Туреччини, Куби та Ірану – він зміг зміцнити свої позиції за останні роки.
Тож навіщо зараз ця зовнішньополітична диверсія, проведення референдуму з метою анексії більшої частини сусідньої Гайани, на яку Венесуела претендує вже понад 100 років, хоча це питання майже не фігурувало в політичних дебатах протягом останніх 20 років?
Намагання Мадуро
Мадуро хоче бути переобраним у другій половині 2024 року.
Мадуро хотів би бути переобраним у другій половині 2024 року і цього разу бути визнаним міжнародною спільнотою як президент Венесуели. Наразі, однак, шанси на те, що це станеться, досить малі. Опозиція, яка досі перебуває у стані протистояння, провела праймеріз кандидатів у президенти 22 жовтня 2023 року. Попри те, що ці вибори були організовані всередині та за межами країни без будь-якої державної підтримки, тобто фактично приватно, а багато організаторів зазнали масових погроз та залякувань з боку державних органів напередодні, вони мали великий успіх, на подив багатьох спостерігачів, а також уряду. Не лише тому, що ліберальний кандидат у президенти Марія Коріна Мачадо була обрана переважною більшістю голосів, але й тому, що понад 2,5 мільйона людей взяли участь у виборах, попри несприятливі умови – багато з них з колишніх оплотів влади.
Потрібно було знайти відповідь, мобілізувати базу чавістів і запустити виборчий механізм. Це призвело до ідеї проведення референдуму 3 грудня 2023 року щодо старих претензій на частину Гайани Есекібо. І знову результат неприємний з точки зору уряду: згідно з міжнародними звітами, переважна більшість виборців висловилася за анексію. Але явка – за свідченнями численних очевидців, і відповідні фотографії можна знайти в соціальних мережах – була низькою, навіть серед чавістського електорату. Спостерігачі оцінюють максимум в один мільйон голосів – набагато нижча явка, ніж на праймеріз опозиції.
Прийняті урядом заходи
Уряд поки що обмежився здебільшого символічними заходами.
Після тижнів інтенсивної публічної агітації за проведення референдуму, що тривала з 22 жовтня, уряд перебуває під тиском: він повинен якось виконати волю виборців, на яку він претендує. Поки що він значною мірою обмежується символічними заходами: Серед іншого, Мадуро представив законопроект про створення нового венесуельського штату Гайана-Есекіба; призначено своєрідного губернатора цієї території; на картах у шкільних підручниках новий штат має бути показаний як частина Венесуели; а венесуельська державна нафтова компанія PDVSA тепер має видати ліцензії на розробку нафтових і газових родовищ в Есекібо.
Після тижнів інтенсивної публічної агітації за проведення референдуму, що тривала з 22 жовтня, уряд перебуває під тиском: він повинен якось виконати волю виборців, на яку він претендує. Поки що він значною мірою обмежується символічними заходами: Серед іншого, Мадуро представив законопроект про створення нового венесуельського штату Гайана-Есекіба; призначено своєрідного губернатора цієї території; на картах у шкільних підручниках новий штат має бути показаний як частина Венесуели; а венесуельська державна нафтова компанія PDVSA тепер має видати ліцензії на розробку нафтових і газових родовищ в Есекібо.
Є кілька причин, чому Венесуела не повинна насправді вторгатися в Гайану: По-перше, є питання, чому країна повинна продовжувати провокувати США, не обмежуючись риторичними заявами, саме зараз, у цей час. У 2023 році венесуельський уряд нарешті домігся того, що адміністрація США почала вести з ним прямі переговори. Одним із результатів стало послаблення деяких санкцій і надходження до державної скарбниці терміново необхідних грошей, зокрема на президентську виборчу кампанію. З іншого боку, військова міць Венесуели є щонайменше сумнівною. Про це свідчать минулі військові конфлікти на кордоні країни з Колумбією. Крім того, Китай (найважливіший союзник уряду Мадуро, який зазвичай підтримує його лише на словах) разом з Китайською національною морською компанією має 25-відсоткову частку в консорціумі на чолі з Exxon Mobil, який розробляє нафтогазові родовища, відкриті в Есекібо та пов’язаних з ним територіальних водах. Народна Республіка роками тісно співпрацює з Гайаною, в тому числі у військовій сфері, і хоче виступити посередником у конфлікті. І останнє, але не менш важливе: Різдво не за горами. Принаймні в столиці все спокійно – повна протилежність міжнародному ажіотажу.
Політика Мадуро раніше
В останні роки уряд Мадуро дотримувався досить прагматичного і раціонального підходу, попри всю свою революційну риторику.
Авторитарний режим, який бореться за владу, безумовно, непередбачуваний, але в останні роки уряд Мадуро, попри всю свою революційну риторику, схильний діяти прагматично і раціонально. У минулому він висував безглузді вимоги з тактичних міркувань з великими пропагандистськими зусиллями, які згодом канули в Лету.
Однак існують побоювання щодо посилення переслідувань опозиції та погіршення політичної ситуації у Венесуелі. Наприклад, 6 грудня 2023 року були видані ордери на арешт близьких соратників Марії Коріни Мачадо. Попри всі запевнення у протилежному, цьогорічні випробування з точки зору влади пройшли не найкращим чином: праймеріз опозиції та референдум щодо анексії Есекібо. З огляду на це, видається сумнівним, чи будуть насправді реалізовані домовленості з опозицією, тобто чи справді наступного року відбудуться президентські вибори з мінімальним рівнем чесності та рівними можливостями для опозиційних кандидатів.
Автор - Катаріна Вегнер – представниця Фонду ім. Фрідріха Еберта в Каракасі, Венесуела.
Джерело — IPG–Journal
